Політика як явище суспільного життя

Політика — важливий компонент життєдіяльності суспільства. За своєю природою вона пронизує всі сфери суспільного життя. Як соціальне явище політика носить відносно самостійний характер, і її розвиток відбувається на основі своїх власних об"єктивних закономір­ностей. Але сутнісний аналіз цього соціального явища не може бути повним і зрозумілим без виявлення його взаємодії з іншими явищами і процесами політичного простору суспільного життя. Пізнання політики як підсистеми суспільних відносин можливе лише як "момент" історії, еволюції та розвитку соціальної системи в цілому.

Отже, політична система як одна із частин або підсистем соціальної системи дає змогу виявити межі політики та політичних відносин, їхні елементи та взаємозв"язок між ними, функції та ін. Тобто поняття по­літичної системи дає можливість розкрити цілісність, динамізм і структуру політичного життя, його якісні характеристики, що визначаються на­самперед місцем і роллю самої політики у суспільстві. На думку М.Вебе-ра, коли мова йде про політику, то це поняття слід пов"язувати пере­довсім з владою і державою. Він підкреслював, що політика означає прагнення до участі у владі або до виявлення впливу на розподіл влади або між державами, або всередині держави між групами людей, наділе­них владою.

Система — це певна сукупністьвзаємопов"язаних елементів, що утворюють стійку цілісність, мають певні

інтегративні особливості та внутрішні закономірності, властиві саме цій спільності. Будь-яка система характеризується також стійкими зв"язками елементів, які досягаються внаслідок структурного упорядкування її час­тин. Важливою рисою системи є її цілеспрямований функціональний стан.

Як складна, саморегульована система, суспільство має кілька підсис­тем: економічну, політичну, соціальну, духовну тощо. Кожна у своїй сфері виступає окремо і має свої підсистеми, відповідне місце та роль у суспільному житті.

Як одна з форм соціального руху матерії, політична система тісно пов"язана з особливою формою діяльності людей — політикою. На відміну від інших систем суспільного життя, політична система має ряд особли­востей: вона бере участь у розв"язанні таких загальносоціальних завдань, як інтеграція суспільства, розподіл у ньому матеріальних і духовних цінно­стей; монополія на державний примус у масштабах всього суспільства і використання для цього спеціального апарату; має досить складну внут­рішню будову, що включає різноманітні політичні організації, принци­пи, норми, механізми комунікацій, які забезпечують прямий і зворот­ний зв"язок соціальних груп і членів суспільства з політичною владою. Політична система має монополію на здійснення влади.

Політична влада торкається інтересів великих мас людей, певних соціальних груп, що причетні до керівництва суспільством і займають панівні позиції в економічному житті. Це керівництво є загально­обов"язковим і здійснюється як при безпосередній участі домінуючих у суспільстві соціальних сил, так і через суспільно-політичні організації та рухи, політичні групи та їхніх лідерів. Ознакою політичної влади є на­явність особливої групи, специфічного прошарку людей, які професійно зайняті управлінням.

Сучасне наукове знання про політичні системи поділяється на два підходи. В першому з них політична система подається як теоретичний, ідеальний конструкт, який дає змогу виявляти і описувати системні вла­стивості різних політичних явищ. При такому підході політична система розглядається не як відображення політичної дійсності, а як засіб (інстру­мент) системного аналізу політики. В такому значенні поняття "по­літична система" може застосовуватися для аналізу будь-якого відносно цілісного і самостійного політичного утворення: держави, партії, проф­спілки, громадсько-політичного руху та ін., кожне з яких можна розгля­дати як специфічну політичну систему. У другому більш конкретному тлумаченні поняття "політична систе­ма" визначає реальний складний механізм формування і функціонуван­ня владних відносин у суспільстві. Цей механізм включає: політичну діяльність і політичні відносини між різними політичними суб"єктами (групи та індивіди); політичну організацію, до якої входять держави, партії, політичні асоціації, політичні й правові норми, політична свідомість і політична культура та ін. Спираючись на ці підходи, при аналізі політичних систем різних суспільств слід враховувати як системні властивості різних політичних явищ, так і сталі взаємозв"язки між ними. А саме: інвайроментальні (взає­мозв"язок середовища і системи); інституціональні (організаційні влас­тивості елементів системи — держава, партії, громадські організації, ма­сові об"єднання, які беруть участь у політичному житті); регулятивні (правові і політичні норми як нормативні основи діяльності інститутів системи); комунікативні (внутрішні системні властивості і зв"язки та відно­сини); функціональні (політичний режим і процес, що складаються в результаті діяльності з елементів системи); культурно-творчі й ідеологічні (політична культура і свідомість); рольові (призначення політичної сис­теми як цілого у суспільному житті окремої країни і на міжнародній арені, а також роль окремих елементів політичної системи).

Дата добавления: 2015-05-22