Сутність, методи та принципи управління суб’єктами господарювання

Об’єктивну необхідність управління будь-яким суб’єктом господарювання зумовлено процесами поділу праці у виробництві чи іншій діяльності.

Управління підприємством або іншими первинним суб’єктом господарювання – це постійний і системний вплив на діяльність його структур для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

Управління є діяльністю, спрямо­ваною на координацію роботи інших людей (трудових колективів).

Функції управління - об’єктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.

Ф-ції управління:

1. Планування - процес визначення мети діяль­ності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання колектив­них (індивідуальних) завдань для одержання очікуваного загаль­ного результату.

2. Орга­нізація — це процес формування структури системи, розподіл зав­дань, повноважень і відповідальності між працівниками фірми для досягнення загальної мети її діяльності.

3. Мотивація — це, власне, причина, яка спонукає членів трудового колективу до спільних погоджених дій, аби забезпечити досягнення поставленої мети.

4. контролююча – процес визначення досягнутих за певний період результатів діяльності, порівняння досягнутих результатів із запланованими і коригування діяльності, що в сукупності забезпечує виконання завдань плану на належному рівні.

Управління підприємством відображає сукупність взаємозв'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей підприємства.

Методи управління — це способи впливу на окремих праців­ників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства, організації).

Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління діяльністю підприємств.

1. Економічні методи управління — це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих проце­сах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-гро­шових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.

Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні еконо­мічного сегмента зовнішнього середовища. Другий аспект економічних методів управління зв'язано з уп­равлінським процесом, орієнтованим на використання різноманіт­них економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкції тощо.

2. Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини.

3. Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру. Це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й роз­порядчі.

Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідаль­ності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієн­тирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоп­люють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони пе­редбачають визначення конкретних завдань для виконавців, роз­поділ цих завдань між ними, контроль виконання, проведення на­рад з питань поточної діяльності фірми (підприємства, організації).

Основними принципами організації процесу управління виробничим підприємством є:

> економічність — досягнення максимально можливих результатів діяльності за мінімальних витрат;

> системність — кожна ланка у виробництві розглядається як частина великої техніко-економічної системи, в яку вона входить;

> пропорційність — постановка завдань, визначення засобів і способів їхздійснення з урахуванням необхідності дотримання узгодженого розвиткусуб'єктів управління;

> особиста матеріальна заінтересованість — матеріальне заохоченняпрацівників за результатами праці;

> директивиість, єдиноначальність і самоуправління. Принцип директивностізастосовується в процесі управління державними підприємствами (організаціями). Єдиноначальність-принцип, за якого будь-яку правлінську ланку очолює керівник, що несе повну відповідальність за результати діяльності і має право підпису на банківських та інших юридичних документах. Самоуправління діє в ланках управління, де власником ресурсів і результатів діяльності є трудовий колектив

Дата добавления: 2015-05-22