Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Період стабілізації навички




Період вироблення навички

1. Фаза визначення ведучого рівня побудови навички – визначається руховим завданням.

2. Фаза визначення рухового складу навички – визначається руховою задачею та індивідуальними особливостями.

3. Фаза виявлення необхідних сенсорних корекцій і їх розгорнення за адекватними рівнями побудови руху.

4. Фаза автоматизації навички – завершується вироблення і починається стабілізація.

1. Фаза спрацьовування координаційних елементів навички між собою –окремі фонові рівні спрацьовуються один з одним.

2. Фаза стандартизації навички йде паралельно з процесом спрацьовування компонентів навички. Різноманітні впливи, яких зазнає руховий акт, долаються за допомогою сенсорних корекцій.

3. Фаза стабілізації – зміцнення стійкості різних сторін рухової навички проти помилок.

За численними повтореннями, які тільки здаються одноманітними, ховається розв’язання певного рухового завдання. Це і є “повторення без повторення”.

 

Закономірності процесу повторення

1. Надлишкове завчання.

Підвищення рівня завчання, зумовлене кількістю повторень, за іншими рівними умовами приводить до поліпшення збереження.

2. Розподіл вправ (закон Йоста).

Що продуктивніше – повторювати вправу безперервно, доки не буде досягнуте засвоєння (концентроване повторення), або розподілити вправу в часі (розподілене повторення)?

Кількість спроб, необхідних для повторного завчання підвищувалася, коли всі повторення здійснювалися за один день. Йост пояснює це так: повторюючи ряди складів, досліджувані встановлюють асоціації між різними елементами матеріалу; при розподіленому повторенні актуалізуються “старі” асоціації, “давність” асоціацій тим більша, чим більше часу пройшло від завчання до відтворення. При концентрованому ж повторенні актуалізуються найновіші асоціації. Беручи до уваги більшу ефективність розподіленого повторення, можна вважати: з двох асоціацій однакової сили, з яких одна давніша ніж інша, при подальшому повторенні краще буде актуалізуватися стара асоціація (закон Йоста)

Необхідно розрізняти два види розподілу вправ:

1) часові інтервали між пробами;

2) часові інтервали між елементами матеріалу.

3. Цілісне завчання чи завчання вроздріб?

Питання стосується не того, який метод краще, а того, які фактори, за рівністю умов визначають ступінь ефективності того чи іншого методу.

До таких факторів належать:

1) індивідуальні відмінності – ефективність цілісного завчання зростає з віком і ростом коефіцієнта інтелекту;

2) звичність методів завчання – при збільшенні кількості вправ неухильно підвищується ефективність цілісного методу.

Це можна пояснити відносною новизною цілісного методу в чистому вигляді, як він використовується в експерименті (і дуже рідко – у шкільній практиці);

3) вид повторення: при розподіленому повторенні кращі результати дає цілісний метод, а при концентрованому – завчання вроздріб;

4) обсяг і змістовність матеріалу: вірш з 16 рядків – ефективніше цілісний метод, з 24 чи 32 – вроздріб; безглузді склади: 8-24 – цілісний метод, більше 32 – вроздріб.

5) відношення між обсягом цілого й обсягом частин.

Припустимо, що ряд х складається з N елементів і розділений на 2 частини А і В по N/2 елементів. При завчанні вроздріб загальна тривалість завчання включає: А – час на завчання першої частини, В – час на завчання другої частини і S – додатковий час, необхідний для завершального повторення частин А і В, об'єднаних в одне, х – час завчання при цілісному методі.

Відомо, що час, необхідний для завчання матеріалу, збільшується залежно від обсягу матеріалу, що заучується (наприклад для завчання уривка з 200 слів треба у 10 разів більше часу, ніж для завчання уривка з 50 слів).

Отже, починаючи з певної величини N час х буде більший, ніж А+ t¢В. Звідси випливає таке:

– якщо t¢х - (t¢А+ t¢В.) > t¢S, буде економічніше заучувати вроздріб;

– якщо t¢х - (t¢А+ t¢В.) < t¢S, краще цілісне завчання.

х - (t¢А+ t¢В. ) - називається заощадженням (Д).

Ефективність обох методів залежить від змінних, які впливають на Д, t¢S та їх взаємне співвідношення [15; 300-329].

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 293; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.