На сьогоднішній день в основі курсів валют лежать співвідношення їх купівельних спроможностей

Валютний курс.

Валютні курси. Котирування валют. Конвертованість валют.

Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют, при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Вартісна основа валютного курсу – це купівельна спроможність валют, яка виражає середні національні рівні цін на товари, послуги, інвестиції.

Необхідність встановлення валютного курсу визначається тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть виступати законним купівельним та платіжним засобом.

На формування валютного курсу впливають такі фактори: темп інфляції; стан платіжного балансу; різниця процентних ставок в різних країнах; діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції;використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках; прискорення або затримка міжнародних платежів; довіра до валюти на національному і світовому ринкахВалютна політика.; котирування іноземних валют.

Валютні курси є декількох видів, в залежності від механізму їх формування та функціонування: коливні, плаваючі, вільні, тверді, стабільні.

Коливні курси мають валюти, які прив’язані безпосередньо (чи через «валютний кошик») до провідних валют.

Плаваючі курси мають провідні валюти – долар США, німецька марка, французький франк, японська ієна та інші. Вони самостійно формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції. (держави можуть за взаємною домовленістю визначати межі їх «плавання»).

Мінове відношення між валютами виникає по-різному:

· Вільні валютні курси визначає попит та пропозиція щодо різних валют на валютних ринках.

· Тверді валютні курси встановлюються державами, як правило, з метою уникнення небезпек у зовнішній торгівлі, пов’язаних з коливанням курсів.

· Стабільні валютні курси являють собою змішану форму. Вони можуть відхилятися на певну величину вільно, а вниз – лише на встановлену величину.

Щодо режиму валютних курсів МВФ ділить учасників на такі основні групи: з фіксованими курсами, з гнучко фіксованими курсами. В свою чергу, в залежності від конкретної специфіки валютного режиму учасники класифікуються з врахуванням додаткових критеріїв по 10-тьох підгрупах.

Окрім цього кожна держава встановлює так званий обмінний курс – своєрідне зобов’язання держави підтримати національну валюту і не дати їй впасти.

Купівельна спроможність (сила) валюти – це сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю порівняно з базовим періодом. Залежить від рівня цін і тарифів та від наповненості ринку товарами та послугами.

Співвідношення купівельної сили валют стосовно певної групи товарів і послуг двох країн – країни А і країни В визначає паритет купівельної спроможності (РРР).

Залежно від номенклатури товарів РРР може бути частковим (для певного набору товарів) та загальним (для всього суспільного продукту).

Існує декілька методик обчислення РРР. Найбільш простою є визначення паритету купівельної сили валют на основі зіставлення рівня цін стандартного набору (для споживчого кошика) товарів і послуг:

РРР = Р^{А /} Р^в;

де Р^в і Р.^А – рівень цін у відповідних країнах у період.

В середині 70-х років базою валютного курсу служив золотий вміст валют – офіційний масштаб цін – і золотий паритет.

Мірилом співвідношення валют була офіційна ціна золота у кредитних грошах, яка поряд з товарними цінами служила показником ступеню знецінення національних валют. У відповідності із змінним Статутом МВФ паритети валют можуть встановлюватись в СДР чи іншій міжнародній грошовій лічильній одиниці. Новим явищем з середини 70-х років стало становлення паритетів на базі валютного кошика. Це метод співставлення середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до певного набору інших валют.

Важливою проблемою визначення валютного кошика є визначення її складу, розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти у наборі.

Дата добавления: 2015-05-22