Металургійний комплекс України

Металургійний комплекс забезпечує металом машинобудування та інші галузі народного господарства країни. Він складається з чорної і кольорової металургії, що об'єднує основні й допоміжні виробництва.

Головними чинниками, що зумовили характер і принципи розвитку ГМК протягом останнього десятиріччя, стали корпоративна революція в галузі, перехід прав власності на стратегічні підприємства у приватні руки і втрата державою керованості гірничорудними та металургійними гігантами. Вже не держава керує, спрямовує діяльність галузі в бажаному для неї напрямі, виходячи виключно з державних інтересів, а навпаки — власники підприємств ГМК почали готувати і забезпечувати прийняття державних рішень на користь власних корпоративних інтересів, які здебільшого не збігалися з національними інтересами.

Основним виробництвом є випуск готового металу, допоміжним — виробництво сплавів. У чорній металургії — феросплавів (сплав чавуну, наприклад, з марганцем або хромом),переробка вторинної сировини (переробна металургія працює на металобрухті) та прокат чорних і кольорових металів. В Україні налічується 16 металургійних комбінатів найбільші Криворіжсталь, Запоріжсталь, Азовсталь, Алчевський мет. Комбінат, Дніпровський мет. комбінат ім. Дзержинського та ін. Маємо 3 феросплавних заводів (Нікопольський, Запорізький,Стаханівський). 6 трубних заводів (Харцизький, Рубіжанський, Дніпропетровський та ін.). Интерпайпсталь один з найновіших і найпотужніших металургійних заводів (Дніпропетровськ) виробляє 1млн 320 тис т. сталі в рік.

Розвиткові металургійного комплексу в Україні сприяли такі чинники:

а) близькість розміщення родовищ залізної і марганцевої руд до родовищ коксівного вугілля, вапняків, формувальних пісків і вогнетривів; б) густа мережа шляхів сполучення між родовищами; в) розвиток металомісткого машинобудування г) велика кількість металобрухту; д) висококваліфіковані кадри.

Металургія є головним постачальником валюти в Україну. Біля 35%-40% валюти надходило в державу від металургів. Сьогодні галузь забезпечує близько 500 тисяч робочих місць у найбільш густонаселених регіонах України. Донедавна металургійна промисловість України за обсягами виробництва посідала сьоме місце в світі.

Україна є одним з лідерів країн-виробників чорних металів у світі і займає 7 місце за обсягом виробництва сталі і 3 місце - за обсягом експорту металопродукції. Частина продукції, яка виробляється металургійними підприємствами, складає 30% в загальному промисловому виробництві і складає 42% від загальних обсягів експорту України. Понад 80% металопродукції експортується в країни Європи, Азії, Близького Сходу, Південної Америки. Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, коксом, марганцем та іншими допоміжними матеріалами. За запасами залізних руд Україна займає в світі четверте місце. Половину коксу для металургії дають коксохімічні комбінати Донбасу, де розташовано 13 з 18 коксохімічних підприємств України.

Основною сировиною для металургії є залізна руда і коксівне вугілля. Поклади коксівного вугілля в Україні зменшуються, а видобування дедалі більше ускладнюється і дорожчає. Згідно з деякими експертними оцінками, витрати на сировину і матеріали при виробництві квадратної заготовки із конвертерної сталі в Україні на 7—30% вищі, ніж у РФ.

Україна має навіть надлишкові для власної металургії потужності коксохімічних заводів, але більшість із них використовує застарілі, енерговитратні технології та обладнання. Власного коксівного вугілля для завантаження всіх «коксохімів» Україні не вистачає ні кількісно, ні якісно.

Енергоємність, сумарні енерговитрати на виробництво чавуну, сталі і прокату на українських металокомбінатах приблизно на 30% більші, ніж на сучасних підприємствах країн Євросоюзу, а також Індії й Китаю.

У структурі собівартості металопрокату в Україні на витрати на паливно-енергетичні ресурси припадає 50%, тоді як у промислово розвинених країнах цей показник дорівнює 20%. Варто також зазначити, що в усьому світі металургія рухається в бік розвитку електрометалургії, якою замінюють технічно застарілі мартенівські печі, а також будівництва електрометалургійних міні-заводів.

Ринок металопродукції поділяється на внутрішній і зовнішній. ГМК України відвантажує тільки 20% металопродукції на внутрішній ринок, а 80% — експортує. У нашого сусіда і найближчого конкурента в металургійній сфері — Росії — це співвідношення становить приблизно 50:50. Можна не сумніватися, що росіяни не віддадуть свого внутрішнього ринку сталевого прокату іноземним виробникам, а свій експорт, у тому числі в Україну, нарощуватимуть. Саме завдяки розвиненому внутрішньому ринку металопродукції російські металокомбінати в умовах світової економічної кризи зазнають менших втрат, ніж українські. Металурги України можуть сподіватися лише на те, що товстий лист, що традиційно займає перші позиції (25%) в експорті українського металопрокату, залишиться на тому ж високому рівні, оскільки в Україні експлуатуються три сучасні товстолистові прокатні стани.

Для стабілізації ситуації насамперед необхідно передбачити і реалізувати державні заходи з примушення власників підприємств переорієнтувати фінансові ресурси, зароблені в попередні роки, на підтримку своїх підприємств, їх трудових колективів. Виведення з експлуатації застарілих потужностей і скорочення кількості працюючих, переорієнтація їх на інші галузі виробництва і сфери діяльності, безумовно, потребують значних фінансових витрат.

Для здійснення подібних кроків в Україні потрібні глибокі економічні розрахунки, оцінка можливих наслідків і політична воля керівництва країни.

Кольорова металургія – галузь промисловості, що охоплює добування і збагачення руд кольорових металів, виробництво та обробку кольорових металів та їх сплавів.

Кольорова металургія в Україні розвинуто недостатньо через брак власної сировини.

Виробництво кольорових металів переважно енергоємне (потребує багато електроенергії), тому підприємства розташовують поблизу джерел дешевої електроенергії. Так, виробництво алюмінію, титану, магнію зосереджено в Запоріжжі й базується на дешевій енергії Дніпрогесу і привізній сировині. До джерел електроенергії тяжіють Костянтинівський цинковий завод і Артемівський завод переробки кольорових металів.

Поблизу джерел сировини розміщені Калуський хіміко-металургійний (виготовлення металевого магнію) і Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (збагачення руд титану). На імпортній сировині працює Миколаївський глиноземний завод (глинозем – сировина для виготовлення алюмінію).

Підприємства кольорової металургії є одним з основних стаціонарних джерел забруднення середовища. Вони викидають в атмосферу оксиди азоту, сірчистий газ. Ґрунти забруднюються свинцем, цинком, хромом, міддю. Значні земельні площі доводиться вилучати під звалища промислових відходів. Складність розвитку галузей кольорової металургії зумовлена їх високою енергоємністю, водоємкістю і матеріаломісткістю. Тому виплавка чорних металів в Україні зменшується.

Дата добавления: 2015-05-22