Поняття оборотних фондів та оборотних коштів

Нормування оборотних коштів.

Показники використання оборотних коштів.

Поняття оборотних фондів та оборотних коштів.

Тема 5. ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА

Оборотні фонди – частина виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції та повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції. Оборотні фонди у своїй речовій формі утворюють предмети праці. Вони змінюють свою натуральну форму і фізико-хімічні властивості.

Оборотні фонди циркулюють у сфері виробництва й у процесі виготовлення продукції споживаються цілком, отже, цілком переносять свою вартість на створений продукт.

До оборотних фондів належать:

1) виробничі запаси – ті матеріальні ресурси, які вже поступили на підприємство, але ще не піддавались обробці або використанню:

1.1) сировина й основні матеріали – в результаті певної обробки перетворюються в готові вироби (продукти);

1.2) куповані напівфабрикати – за своєю основою це матеріали, які пройшли попередню обробку, але вимагають певного доопрацювання для перетворення їх в готові вироби;

1.3) допоміжні матеріали – безпосередньо не входять у готову продукцію, але беруть участь в її створенні або наданні їй певних властивостей;

1.4) паливо;

1.5) тара – призначена для упаковки готової продукції;

1.6) запасні частини для ремонту машин і обладнання;

1.7) малоцінний і швидкозношувальний інструмент, оснащення, господарський інвентар – використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу;

1.8) комплектуючі вироби – кінцева продукція, отримана з інших підприємств, яка використовується на стадії складання готової продукції.

2) незавершене виробництво – продукція, що підлягає подальшій обробці. У складі незавершеного виробництва виділяють напівфабрикати власного виробництва, тобто предмети праці, що цілком закінчені в одному цеху і підлягають подальшій обробці в інших цехах того самого підприємства. Незавершене виробництво на підприємствах, які виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг);

3) витрати майбутніх періодів – становлять зазнані підприємством витрати на придбання необхідних для виробництва активів, які поки що не надійшли на підприємство. Після одержання підприємством цих елементів у натуральній формі величина відповідних оборотних фондів переходить із групи "витрати майбутніх періодів" у групу "виробничі запаси.

Фонди обігу пов’язані з обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участі у створенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу виготовлення продукції та її реалізації вартість оборотних фондів відшкодовується у виручці від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного відтворення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів виробництва.

Фонди обігу включають:

1) розрахункові документи в банках;

2) кошти в розрахунках у банках;

3) залишки товарної продукції на складі;

4) готова продукція, яка відвантажена і перебуває в дорозі;

5) готівка в касі;

6) інші кошти.

Класифікація оборотних коштів:

1) За місцем у процесі виробництва:

1.1) оборотні фонди;

1.2) фонди обігу.

2) За джерелами формування:

2.1) власні і прирівняні до них;

2.2) позичені (зокрема, у формі кредитів банків);

2.3) залучені (зокрема, через акціонування).

3) За способами планування і нормування:

3.1) нормовані – ті елементи оборотних коштів, мінімальні запаси яких можуть бути розраховані з достатнім ступенем точності;

3.2) ненормовані – елементи оборотних коштів, мінімальні запаси яких буває складно визначити.

4) За елементами (запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів, інші).

5) За періодом функціонування оборотних коштів:

5.1) постійна частина – незмінна частина розміру оборотних коштів, яка не залежить від сезонних чи інших коливань виробництва і не пов’язана з формуванням виробничих запасів, їх цільовим призначенням, тобто це та мінімальна величина оборотних коштів, яка необхідна підприємству для виробництва продукції;

5.2) змінна частина – коливається відповідно до сезонних змін обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності запасів сезонного зберігання.

6) За рівнем ліквідності:

6.1) високоліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції);

6.2) швидколіквідні (дебіторська заборгованість та інші оборотні засоби);

6.3) повільноліквідні (запаси).

7) Залежно від ступеня ризику:

7.1) з мінімальним ризиком (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення);

7.2) з малим ризиком (дебіторська заборгованість (без врахування сумнівної), виробничі запаси, залишки готової продукції і товарів (за винятком тих, що не користуються попитом));

7.3) з великим ризиком (сумнівна дебіторська заборгованість, залежалі виробничі запаси, готова продукція і товари, що не користуються попитом.

У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії:

1. Постачання – підготовча стадія, яка проходить у сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у виробничі запаси.

2. Виробництво – вартість продукції, що виготовляється, авансується далі. Зокрема, до вартості використаних виробничих запасів додаються витрати на заробітну плату та відповідні нарахування, а також амортизація. Ця стадія завершується випуском продукції.

3. Реалізація готової продукції. Лише після того, як товарна форма вартості виготовленої продукції перетвориться в грошову, авансовані засоби повертаються на підприємство за рахунок частини виручки від реалізації продукції. Інша її сума йде на формування грошового накопичення – прибутку. Частина прибутку, призначена для розширення обігових коштів, приєднується до них і здійснює разом з ними подальші цикли обороту.

Дата добавления: 2015-05-22