Подолання страху

Щоб попередити страх, багаторазово подумай, як ти будеш діяти в бою, взаємодіяти з товаришами. Вивчи маршрути руху, укриття, визнач місця можливого розташування противника.

Закрий на мить очі, зроби 8-10 коротких, енергійних вдихів і повільних, тривалих видихів. Після цього треба кілька разів напружити і розслабити м’язи тіла.

Повтори подумки 2-3 рази “формулу безстрашності” по типу:

· Я впевнений у своїх товаришах, вони ніколи не підведуть;

· Я як сталева пружина − потужна, пружна, незламна;

· Я спокійний і впевнений у собі, я вирішував більш складні, завдання вирішу і цю;

Пам’ятай, що страх можна подолати, а боягузтво не забудеться ніколи.

У тому випадку, коли хтось із товаришів втратив контроль над своєю поведінкою, безцільно метається або, навпаки, застиг в заціпенінні, неадекватно реагує на твої слова і дії, якщо є можливість, сховай його у безпечному місці, повідом про це командиру або санінструктору і продовжуй бойові дії.

Бойова обстановка створює благодатний ґрунт для розвитку панічних настроїв. Цьому сприяють раптові, несподівані дії супротивника, його могутні вогняні удари, надмірна утомленість, перенапруження, розповсюдження деморалізуючих чуток, настроїв, відсутність офіційної інформації, отримання СМС погрозливого змісту щодо близьких та рідних з невідомих номерів телефонів та ін.

Особливу небезпеку становить групова паніка, оскільки вона швидко розповсюджується й нарощується в процесі взаємного зараження. Це супроводжується втратою здібності до раціональної оцінки обстановки, мобілізації внутрішніх резервів, доцільності спільної діяльності. З’являється схильність до нерозсудливого наслідування дій одного або групи солдатів, які розпочали паніку, направлених на власний порятунок, прирікаючи на загибель товаришів.

За таких умов намагайся не піддаватися паніці та негайно, рішуче пригашай її доки вона носить поверхневий характер і швидко піддається ліквідації. придушувати

1) під час нічних операцій, коли темнота загострює відчуття страху;

2) після поразки або нерішучого бою з великими втратами, що підриває бойовий дух особового складу;

3) під час вступу підрозділів у бій, у момент його зав’язки, коли всяка небезпека перебільшується уявою.

При цьому під час бою паніку може викликати всяка несподіванка: атака з тилу, з флангів, несподівана, а іноді і уявна перевага противника. В цьому випадку досить піддатися жаху одній людині, щоб він передався масі.

Проте нервозність властива не тільки в бою, але і після нього, під час відпочинку, коли уві сні на рівні підсвідомості переживаются враження важкого дня. При цьому крик сплячого або випадковий постріл на передніх позиціях можуть привести до масової перестрілки, так званої “вогняної паніки”, а то і до сумбурної втечі.

Піддатися паніці − все одно що приректи себе на смерть.

- заспокойся і спробуй повільно порахувати від десяти до нуля або вирішити в думці нескладну математичну задачу;

- спробуй “підключити” розум і постарайся передбачити ситуацію, за можливістю вибери більш безпечні шляхи виходу з ситуації;

- якщо помітив паніку у товариша − можна кілька разів вдарити долонею по щоці.

7. Типові поведінкові реакції у стресовій ситуації

Будь готовий до того, що під час високої нервово-психічної напруги можливі зміни у поведінці як у твоїй та і в поведінці оточуючих.

У стресовій ситуації поведінка може мати наступні типові реакції:

ПОВЕДІНКОВІ РЕАКЦІЇ	ПРОЯВИ НА ПСИХІЧНОМУ РІВНІ	ПРОЯВИ НА ТІЛЕСНОМУ РІВНІ
Гіперактивна форма: − метання в пошуках укриття, буйство; − істеричний сміх або плач; − крики в поєднанні з підвищеною активністю; − дратливість і злість; − агресивність. Загальмованість: − стан ступору; − апатія, загальмованість рухів; − непритомні стани. Загальні симптоми: − лякливість; − регрес віку (дитячі реакції); − незв’язне бурмотіння; − сильне тремтіння.	− нездатність концентрувати увагу; − часткова або повна втрата пам’яті; − складнощі із запам’ятову-ванням інформації; − підвищена чутливість до шуму, світла і запаху; − порушення логіки і швидкості мислення; − порушення критичного сприйняття обстановки і своїх дій; − ослаблення волі; − зорові і слухові галюцинації.	− ослаблення зору і слуху; − часте сечовипускання; − розлад шлунку; − прискорене, переривчасте дихання; − порушення циркуляції крові, що призводить до оніміння ступень ніг і кистей рук; − сильна напруга м’язів; − прискорене серцебиття; − болі тиснучого та давлю-чого характеру в області серця і в грудній клітці; − болі в попереку; − болі хірургічних шрамів, старих ран; − неконтрольоване слиновиділення.

Для того щоб вижити в бойовій обстановці, тобі треба перебудувати всю свою істоту (рівень пильності і активності, швидкість реакцій, стиль поведінки, систему цінностей і відносин до людей, себе і всього навколишнього, і т.д.) відповідно до її вимог.

Ти володієш певним психологічним ресурсом, що дозволить тобі долати стрес-фактори певної інтенсивності. Якщо сила або тривалість несприятливих зовнішніх впливів перевищить твої індивідуальні пристосувальні можливості, може відбутися психічне травмування. У цьому випадку говорять, що людина отримала психічну травму.

Бойова психічна травма може виникати внаслідок впливу бойових стрес-факторів.

Найбільш потужними бойовими стрес-факторами є:

- загроза для власного життя, життя бойових товаришів, деяких категорій громадян (дітей, жінок, людей похилого віку);

Слідством бойової психічної травми можуть бути гострі стресові розлади (ГСР) і посттравматичні стресові розлади (ПТСР).

Протягом першого місяця після психотравмуючої події розвивається гострий стресовий розлад. До гострих стресових розладів відносять гостру стресову реакцію (тривалістю до 2-х днів) і власне гострий стресовий розлад (тривалістю до 4-х тижнів).

При ГСР спостерігається стан розгубленості, що характеризується дезорієнтацією, звуженням сприйняття і уваги. В подальшому розвивається тривога, паніка, злість, відчай або ступор, відчуття відгородженості і втрати зв’язку з реальністю, бездушність, а також вегетативно-соматичні симптоми та ін.

Крім того, можуть спостерігатися ознаки, характерні для хронічного стресового розладу або ПТСР: переживання травмуючих подій, уникнення нагадувань про обставини цих подій тощо.

В більшості випадків симптоми розвиваються протягом декількох хвилин, і їх вираженість зменшується через 24-48 годин. Після реакції може зберігатися часткова або повна втрата пам’яті.

Гострий стресовий розлад розглядається як передвісник ПТСР і якщо розлад триває більш 4-х тижнів, то можна говорити про наявність посттравматичного стресового розладу.

10. Посттравматичні стресові розлади (ПТСР)

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) − відстрочена за часом психопатологічна комплексна реакція на психотравматичні події, що сформувалась в цілісний синдром. Розвивається через 1-6 місяців після стресогенної події.

Симптоми ПТСР можуть виникнути раптово, поступово або нагадувати про себе час від часу. Вони можуть з’являтися ніби нізвідки, а можуть “запускатися” чимось, що нагадує про страшну подію, якось пов’язано з нею: місце події, шум, запах, певні слова чи образи уяви.

Кожен відчуває ПТСР по-своєму, є три основні симптоми:

• нав’язливе намагання “переосмислити” неприємні події, відтворення їх в уяві (зокрема, у сновидіннях);

• прагнення уникати того, що нагадує про травму (наприклад, місця події);

• підвищені тривожність і емоційне збудження, постійна настороженість, підозрілість.

- почуття провини, сорому або самозвинувачення; зловживання алкоголем чи наркотиками;

- почуття недовіри і зради, а також “несправедливості долі”;

- поверхневий і неспокійний сон, жахливі сновидіння;

- здригання при дзвінках, оплесках та інших буденних звуках;

- нездатність згадати цілі епізоди пережитої травми;

- відчуття, що людині “не судилося” знайти роботу, створити сім’ю тощо.

Відмінності між травматичними та щоденними спогадами

Травматичні спогади	Звичайні спогади
Є дуже яскравими і можуть містити образи та фізичні відчуття	Є не такими яскравими і загалом не супроводжуються сильними фізичними відчуттями
Необов’язково зринають у правильному порядку: можуть бути відсутніми важливі фрагменти	Зазвичай є впорядкованими: важливі фрагменти, як правило, відомі
Немає реального відчуття часу, що минув після травми: здається, ніби травма тільки-но сталася чи досі триває	Є усвідомлення часу, що минув після згаданої події: подія надійно закріплена у минулому
Не пов’язані з речами, про які ми знаємо у наших звичайних спогадах: вони “заморожені” у часі і не враховують того, що особа вважає правдою	Пов’язані з іншими спогадами, які разом утворюють одну життєву історію

Нав’язливі травматичні події легко “запускаються” факторами середовища, що відповідають особливості травматичної події. Так, наприклад, їх може спровокувати певний шум, інші звуки, запахи, візуальні образи, чи досить навіть якогось окремого відчуття.

Переживання травматичних подій, які супроводжуються дискомфортом і страхом, можливо припинити, але для цього необхідно їх опрацювати і перевести із травматичних спогадів у звичайні. Це можна зробити за допомогою спеціалістів (психологів, психотерапевтів). До цього ж часу Ви можете дещо зробити для того, щоб симптоми стали більш контрольовані.

11. Перша психологічна допомога в бойових умовах

ТИП ПСИХІЧНОЇ РЕАКЦІЇ	СИМПТОМИ	РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ	ЗАБОРОНЕНО
Нормальна	Тремор, м’язове напруження, пітливість, нудота та незначна діарея, часте дихання і серцебиття, стурбованість, занепокоєння	Індивідуальна психофізична підтримка, чітке керівництво з виділенням пози-тивних ситуаційних мотивів, спілкування з товаришами	Фіксувати надлишок уваги на цьому стані, виділяти серйозність положення, висміювати або залишатися безучасним
Знижена активність, депресія	Військовослужбовці знаходяться в стоячому положенні або сидячи, без руху і розмов, з байдужими обличчями	М’яко встановити з ними контакт, добиваючись того, щоб вони повідомили про те, що сталося. Виявити увагу і виразити солідарність. Запропонувати просту, рутинну роботу. Забезпечити теплою їжею і сигаретами	Проявляти надмірну жалість, призначати седативні засоби (за виключенням крайніх випадків), перебільшувати почуття солідарності
Індивідуальна паніка	Нерозсудливі спроби до втечі, неконтрольований плач, біг кругами	Проявити доброзичливу твердість. Дати з’їсти або випити що-небудь тепле. Запропонувати закурити. Ізолювати, якщо в тому є необхідність. Виявити співчуття	Вживати грубих заходів при ізоляції, обливати водою, призначати седативні засоби (за виключенням крайніх випадків)
Гіперактивність	Схильність до сперечань, швидка мова, виконання непотрібної роботи, перестрибування з однієї роботи на іншу, висловлювання нескінченних порад оточуючим	Дати виговоритися, заставити виконувати фізичну роботу. Запропонувати з’їсти або випити щось тепле, дати закурити Здійснювати контроль. Не проявляти інших почуттів	Акцентувати увагу на стані військово-службовця, вступати з ним у суперечку
Реакція з перевантаженням фізичних компонентів	Нудота, блювота, функціональні паралічі	Показати свою зацікавленість, запропонувати просту, неважку роботу. Створити необхідні умови при евакуації в медичний пункт. Утриматися від прояву інших почуттів	Говорити потерпілим, що з ними нічого серйозного не сталось, сварити і висміювати, акцентувати увагу на їх стані

Ознайомлення з типами можливих реакцій на бойові стрес-фактори виконує функцію своєрідного “щеплення”, діючого за принципом “попереджений – захищений”.

Для того, щоб привести в норму свій психічний і фізичний стан, в першу чергу рекомендується:

1. Сон. За можливості необхідно спробувати заснути. Сон, як правило, допомагає не тільки зняти утомленість, відпочити, але також і як би “заспати” ті або інші переживання.

Зміни боєздатності бійців залежно від тривалості їх сну

Тривалість сну, годин	Стан боєздатності
	Зберігається боєздатність до виконання бойових завдань протягом 3 днів. На 4-ий день особовий склад виходить з ладу.
0,5	Боєздатність зберігатиметься 3,5-4,5 діб.
1,5	У 50% військовослужбовців боєздатність зберігається протягом 6 днів. На 7-ий день 50% особового складу виходить з ладу.
	У 91% воїнів боєздатність зберігається 9 днів.
	У 93% воїнів боєздатність зберігається 12 днів. Мінімальна щодобова норма для солдатів.
	У 96% боєздатності воїнів боєздатність зберігатиметься протягом 90 днів.
	Обов’язкова норма сну для командира. У офіцера, який приймає рішення, брак сну швидше провокує розвиток бойової втоми.
7-8	98% особового складу перебуватимуть в оптимальному м’язовому тонусі протягом тривалого періоду часу.

2. Водні процедури. Контакт з холодною водою допоможе заспокоїтися, подолати млявість і відчуття утомленості. Коли не має можливості прийняти душ, допомогти може навіть обмивання водою обличчя, рук, ніг.

3. Фізичні вправи і спорт. Активний відпочинок і заняття спортом це досить поширений спосіб боротьби із стресами і з тією утомленістю, яка накопичується протягом перебування в екстремальних умовах.