План проведення практичного заняття

1. Закон грошового обігу.

2. Витрати виробництва і прибуток.

3. Інфраструктура ринку.

4. Ціна землі та рента.

Методичні рекомендації

Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв'язок, який дістав назву закону грошового обігу. Цей закон визначає кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Так, за умов нерозвинутості кредитних відносин сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, які є в обігу, визначається сумою цін усіх товарів і послуг, що підлягають реалізації, поділеною на швидкість обігу грошової одиниці. Цей зв'язок можна виразити формулою: M V=P Q

де М — кількість грошей або їх пропонування; Q — фізичний обсяг товарів і послуг; Р — середня ціна, за якою продається кожен товар; V — швидкість обсягу грошей протягом року.

К. Маркс, проаналізувавши вплив розвитку кредиту, дещо модифікував цю формулу, увівши в неї нові показники: К — сума цін товарів, проданих у кредит цього року; П — сума цьогорічних платежів за попередніми борговими зобов'язаннями; ВП — сума взаємопогашених платежів. У результаті формула набула вигляду: М = (Т Ц – К + П – ВП) /V

Витрати виробництва мають вартісну форму. Витрати виробництва в грошовійформі на одиницю продукції – це її собівартість.

СБ=Сукупні витрати/кількість продукції

Для підприємства собівартість – мірило витрат та доходів. При певному рівні цін зменшення витрат забезпечує збільшення доходів. Собівартість віддзеркалює реальні, прямі витрати підприємства на виробництво продукції, що дозволяє визначити ефективність його роботи.

Якщо сума грошових надходжень перевищує економічні витрати фірми, то будь-який залишок нагромаджується в руках господарюючого суб'єкта. Цей залишок і є економічним, або чистим, прибутком, який може бути або позитивним, або негативним.

Підприємство завжди орієнтовано на прибутковість — здатність створювати прибуток. Прибутковість підприємства визначається як абсолютно — у грошовому вираженні, що є масою прибутку, так і відносно — у нормі прибутку. Загальна прибутковість підприємства визначає норму прибутку як відсоткове відношення прибутку до авансованого капіталу. Норма прибутку розраховується як відношення прибутку в гро­шовому вираженні до всього авансованого капіталу, виражене у відсотках.

р^/=Р/Ка*100,

де р^/ - норма прибутку

Р – маса прибутку

Ка – авансований капітал

Відносним показником прибутковості виробництва виступає рентабельність – співставлення маси прибутку до витрат виробництва. Рентабельність розраховується як відношення прибутку до собівартості продукції.

Рентабельність = Прибуток/Собівартість*100%

Важливою складовою ринкової інфраструктури є банківська система. Банки функціонують з метою отримання прибутку. Банківський прибуток являє собою різницю між процентами на вкладений капітал (депозит) і виплатою процентів за позиками. Результативність роботи комерційного банку визначається нормою банківського прибутку — відношенням чистого прибутку до власних коштів (власного капіталу) банку.

Однією зі складових фіктивного капіталу є акція. Ціна, за якою продаються і купуються акції, називається курсом акцій. Курс звичайних акцій безпосередньо залежить від прибутку акціонерного товариства: чим він більший, тим вищий курс акцій. Другим фактором, що впливає на курс акцій, є норма позичкового процента: якщо він більший, то нижчий курс акцій, і навпаки. Тобто курс акцій прямо пропорційний доходу, який вони приносять, і обернено пропорційний нормі позичкового процента.

Ка=Дивіденд / Банківський відсоток·100%

Розрізняють номінальну ціну акцій і ринкову, або курсову ціну. Номінальна ціна записується на акції під час її випуску. Курс акцій і є ринковою ціною, за якою вони продаються і купуються в даний момент.

Земля розглядається як капітальна вартість, що приносить доход. Вона продається за таку суму, що будучи покладена в банк, приносила би доход дорівнює ренті:

Ціна землі = Рента/ Відсоток ·100%

Якщо відняти витрати, то прибуток на кращій ділянці, буде вище, ніж на гіршому, вона і складе додатковий прибуток чи диференціальну (різницеву) ренту.

Диференціальна рента — буває двох видів. Диференціальна рента I — це додатковий прибуток, що виникає при обробці кращих по родючості і місцю розташування земельних ділянок. На таких ділянках врожайність вище, а витрати по доставці сільськогосподарської продукції на ринки збуту, нижче в порівнянні з гіршими ділянками.

Диференціальна рента II — це додатковий прибуток (доход), що виникає в результаті додаткових, послідовних вкладень капіталу в одну ту ж земельну ділянку, це результат інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Випуск продукції збільшується без розширення земельних ділянок і індивідуальна ціна одиниці продукції знижується.

Диференціальну ренту I привласнює власник землі, а диференціальну ренту II орендар (у межах терміну дії орендного договору).

Абсолютна рента — це частина прибутку, що сплачує орендар за користування кожним, у тому числі гіршою ділянкою землі.

Ситуаційні вправи

Дата добавления: 2015-05-22