Гуманістичний напрямок у психологічному консультуванні та психотерапії. Сфери їх практичного використання

Психологічні особливості міжособистісного спілкування “психолог -клієнт”. Труднощі взаємодії у процесі надання різних видів психологічної допомоги.

Психологічні особливості міжособистісного спілкування „психоконсультант – клієнт”.

1. Здібність до емпатії,. Психоконсультант повинен психологічно глибоко проникати у внутрішній світ іншої людини – клієнта, розуміти його, бачити світ його очима.

2. Відвертість. Намагаючись зрозуміти клієнта, проникнути в його внутрішній світ, психолог відверто повідомляє його про свої власні відчуття.

3. Співпереживання, співчуття. Психоконсультант зобов’язаний виражати турботу про клієнта за допомогою жестів, міміки, пантоміміки.

4. Доброзичливість. Добре, емоційно позитивне відношення до клієнта, особиста зацікавленість і участь в рішенні його проблем.

5. Безоцінне відношення до клієнта. Відмова від нав'язування клієнту своїх порад, моралі, оцінки з боку психоконсультанта.

6. Довіра до клієнта. Віра в його здатність і можливість самостійно справитися з своєю проблемою.

7. Психологічна дистанція. Психолог тримає оптимальну психологічну дистанцію між собою і клієнтом.

10. Оптимістична позиція психолога – вселяє у клієнта впевненість і рішучість переробити себе.

Вплив гуманістичних концепцій на теорію і практику психологічної допомоги взагалі та консультування, зокрема, важко переоцінити. Основні постулати гуманістичного напряму: важливість Я-концепції, її залежність від способів, котрими люди визначають і за допомогою яких усвідомлюють себе; значення атмосфери консультування, її вплив на поведінку клієнта та підвищення почуття власної гідності; акцент на суб'єктивному, перцептивному погляді щодо особистості.

Цей напрям найбільш яскраво представлений особистісно-центрованим підходом, гештальтконсультуванням, транзактним аналізом, діалогічним консультуванням. Основоположниками та теоретиками гуманістичного напряму є Карл Роджерс, Абрахам Маслоу, Фріц Перлз, Ерік Берн та ін.

Карл Роджерс (1902-1987) презентував новітню концепцію у психології (1940 рік, штат Міннесота) як "клієнт-центровану терапію" -недирективну терапію. Пізніше, 1974 року, з'явилась ще одна назва — "особистісно-центрована терапія", яка розширює рамки використання, особливо в ситуації психологічного консультування. Основні ідеї представлені в таких роботах: "Консультування і психотерапія" (Rodgers, 1942), "Терапія, центрована на клієнті"(1951), "На шляху до особистості"(1961).

Особливу роль в розробці концепції мали емоційні проблеми юного Роджерса, його стосунки з однолітками, а також його власні спостереження, інтуїція.

Основна суть підходу полягає в тому, що кожна людина володіє величезними резервами саморозуміння, прагнення до самоактуалізації як основного мотивуючого стимулу. Конфлікт між самоактуалізацією та Я-концепцією, що заважає адекватному засвоєнню досвіду, призводить до появи особистісних проблем та поведінкових порушень.

На думку Роджерса, конструктивні зміни особистості клієнта можливі за умови створення певної атмосфери під час налагодження стосунків "консультант — клієнт, яка забезпечує конгруентність у відносинах; безумовно позитивне ставлення та емпатію. Позиція клієнта передбачає процес становлення особистості і регулювання власного життя.

Позитивні зміни можливі лише тоді, коли створюється відповідний клімат з певними психологічними установками. Великого значення надавалося тенденції актуалізації як основному мотиваційному внутрішньому імпульсу. Психологічні труднощі з'являються саме в результаті блокування прагнення до самоактуалізації, що призводить до конфлікту захисних сил та тенденцій росту (Maslow, 1970).

Практика особистісно-центрованого консультування, перш за все, передбачає:

- узгодження цілей консультанта і клієнта;

- відкритість переживань;

- концентрованість на емоційних аспектах стосунків;

- раціональність;

- особисту відповідальність клієнта;

- самоповагу;

- здатність до підтримання добрих особистих стосунків та високий рівень прийняття інших;

- етичність і високу якість життя;

- взаємний вплив консультанта та клієнта (перетворення останніх на ефективних консультантів для самих себе та розвитку інших). Особистісно-центроване консультування не акцентує свою увагу на використанні спеціальних технік. Головне — здатність консультанта встановити взаємини, адекватні реальним подіям, бути емпа-тійним і уважним слухачем, який беззаперечно приймає будь-яку особистість. Психолог зосереджений на актуальному стані клієнта, сприяє його самоактуалізації.

Додаткове використання особистісно-центрованого консультування: групова робота, аудиторне навчання, навчання спеціалістів із менеджменту, вирішення конфліктів.

Дата добавления: 2015-05-22