Зовнішнє середовище функціонування підприємства

Будь-яке підприємство незалежно від його організаційно-правової форми, форми власності, галузевої приналежності, продукції що виробляється, є відкритою економічною системою, схематично зображеною на рис.1.1.

4. Соціальне середовище

7. Економіка

підприємства

1. Підприємство:

Маркетинг перетворення ресурсів Маркетинг

на вході на виході

2. Ресурси- 3. Ресурси-

витрати результати

5. Природне середовище

Рисунок 1.1 – Модель підприємства

Блок 1 - підприємство, основним завданням якого є перетворення ресурсів;

блок 2 - ресурси на вході - трудові, матеріальні, фінансові;

блок 3 - ресурси на виході, тобто перетворені ресурси - готова продукція, відходи виробництва, прибуток, кошти;

блок 4 - соціальне середовище, з яким взаємодіє підприємство - держава, муніципальні органи, законодавство;

блок 5 - природне середовище - споживання природних ресурсів, корисних копалин, повітря, води;

блок 6 - взаємозв'язок з ринком, маркетинг, причому цей блок взаємодіє як на вході ресурсів, так і на виході;

блок 7 - співвідношення ресурсів на вході з ресурсами на виході складає економічну роботу на підприємстві, економіку підприємства.

Господарська діяльність будь-якого підприємства складається з основного процесу, спрямованого на перетворення тих чи інших ресурсів, досягнення результатів, та процесів, що його обсуговують. Результат матеріалізується у виробленій продукції (послугах), а також у відповідному прибутку (доході). Основними ресурсами, що вводяться, є трудові, фінансові, сировина, матеріали, технології, устаткування. В умовах ринкової економіки обов'язковим складовим ресурсів є земля, інформація, заповзятливість.

Результативність господарювання визначається характером комбінації ресурсів. У директивно-плановій економіці результат і комбінація ресурсів задаються через систему планових завдань. У ринковій економіці господарюючі суб'єкти знаходяться в постійному пошуку нових способів комбінації ресурсів з метою завоювання ринків, найбільш ефективних способів виробництва продукції та послуг.

У загальному вигляді основний процес діяльності будь-якого підприємства може бути представлений як збут - виробництво - закупівля.

На першому місці збут, що характерно для ринкової економіки, де вузьким місцем є реалізація продукції та послуг. Діяльність підприємства тут починається з досліджень стану ринку, визначення потреб у продукції та послугах, проведенні відповідної маркетингової політики, спрямованої на просування продукції на ринок, створення умов для її реалізації. Виробництво в загальному плані, власне, і є вибором найбільш оптимальних технологій для перетворення ресурсів. Закупівля - це процес забезпечення виробництва відповідними ресурсами, вихід підприємства на ринок факторів виробництва як споживача.

Результати діяльності підприємства значною мірою визначаються його зовнішнім середовищем. За умов ринкової економіки діяльність підприємства нерозривно пов’язана з співвідношенням та тенденціями змін, що відбуваються в його зовнішньому середовищі. Тому невід’ємною частиною економічної роботи підприємства стає моніторинг (постійне відстежування) зовнішнього середовища, що дозволяє розробляти управлінські рішення, спрямовані на максимальне використання сприятливих для підприємства змін, та нейтралізацію або просування підприємства до тих змін, які негативно впливають на його діяльність.

Основними характеристиками зовнішнього середовища є:

– взаємозв'язок – це рівень сили, з яким зміна одного фактора впливає на інші фактори зовнішнього середовища;

– складність – число факторів, на яке виробнича система повинна реагувати з метою свого виживання;

- рухливість - це швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні організації;

- невизначеність залежить від якості інформації, якою володіє підприємство з приводу конкретного фактора зовнішнього середовища.

Фактори зовнішнього середовища підрозділяються на фактори:

- прямого впливу;

- непрямого впливу.

До факторів прямого впливу відносяться:

– держава (державні органи);

– постачальники;

– споживачі;

- конкуренти.

Фактори прямого впливу безпосередньо впливають на прийняття підприємством рішень у сфері господарської діяльності.

Держава виступає регулюючою, захищаючою та керівною ланкою для підприємств. Ця роль може приймати різноманітні форми податкових пільг, субсидій, юридичного контролю, ставки відсотків тощо.

Під постачальниками розуміються підприємства та особи, які приймають участь у процесі матеріально-технічного забезпечення виробничої діяльності підприємства. Серйозними обмеженнями з боку постачальників можуть бути ціни на матеріальні ресурси, якість товарів, що поставляються, договірні умови.

Виживання та виправдане існування підприємства залежить від його здатності знаходити споживачів результатів його діяльності та задовольняти їх потреби. Споживачі, вирішуючи які саме товари або послуги їм потрібні, визначають для підприємства які саме товари та послуги необхідно виробити.

Конкуренти, в більшості випадків, визначають, які саме товари або послуги можна реалізувати та за якою ціною. Від конкуренції залежать умови роботи, оплата праці, характер відносин між трудовим колективом і керівництвом.

До факторів непрямого впливу відносять:

– стан економіки (економічні фактори);

– технічні фактори та технологію;

– соціальні фактори;

- політичні фактори.

Середовище непрямого впливу набагато складніше, ніж середовище прямого впливу. Описання, характеристика та можливість спрогнозувати наслідки впливу непрямих факторів для підприємства скрутні та трудомісткі.

Стан економіки активно впливає, в силу своїх динамічних змін, на підприємство, причому цей вплив може бути як позитивним, так і негативним.

Стан економіки впливає на вартість усіх споживаних ресурсів і здатність споживачів формувати попит (платоспроможні потреби). За економічного спаду підприємство зменшує запаси готової продукції, скорочує виробництво та чисельність працюючих. Стан економіки впливає також на спроможність підприємства із залучення додаткового капіталу, тому що уряд регулює податки, ставку відсотку за кредит, грошову масу, намагаючись згладити наслідки погіршення економічних умов.

Технічні фактори та технологія є одночасно внутрішньою змінною підприємства та зовнішнім фактором. Підприємство для успішного функціонування повинне пристосовуватися до технічних і технологічних змін і використовувати їх для одержання переваги серед конкурентів. Технологічні нововведення впливають на ефективність виробництва та реалізації продукції, на швидкість старіння продукції, на можливість збору, збереження та обробки інформації, на попит споживачів.

Соціальні фактори визначають специфічні установки підприємства. Підприємство функціонує в культурному середовищі, тому прийняті установки, життєві цінності та традиції впливають на успішність його діяльності.

Політичні фактори визначають політичні обставини та ступінь стабільності суспільства. Деякі аспекти політичних обставин, а саме настрій федеральних, законодавчих органів і судів у відношенні виробництва, представляють для підприємства особливе значення.

1.4 Державне регулювання діяльності підприємств

Ринкові відносини надають підприємству максимальної свободи підприємницької діяльності.

Водночас, слід констатувати, що в чистій формі вільна економіка не існує в жодній країні світу, скрізь ринковий механізм доповнюється та коригується системою державного регулювання.

Необхідність державного регулювання ринкового механізму зумовлюється негативними наслідками, які можуть мати місце та повинні бути попередженими або обмеженими.

Ринковому механізму притаманні такі недоліки [14]: він не сприяє збереженню невідтворюваних природних ресурсів; не має економічного механізму захисту навколишнього середовища; не може регулювати використання ресурсів, що належать всьому людству та що мають загальносвітову цінність; він ігнорує потенційно негативні соціальні наслідки рішень, що приймаються; не стимулює виробництво товарів та послуг колективного користування (дороги, комунікації, транспорт та ін.); не гарантує права на працю кожному громадянинові, сприяє виникненню масового безробіття та майнової нерівності; не забезпечує перерозподілу доходів між багатими та бідними верствами населення, дотримання відповідного рівня добробуту народу і, особливо, працевлаштування населення; не забезпечує фундаментальних досліджень у науці, розвитку освіти, культури, безкоштовної охорони здоров'я; не забезпечує виробництва соціально-необхідних товарів за низькими цінами; він схильний до нестабільного розвитку з притаманним йому загостренням соціальної напруженості в суспільстві та розвитком інфляційних процесів.

Наведені недоліки ринкового механізму визначають необхідність рішення цих проблем через механізм державного регулювання.

До сфери інтересів держави входить [14]:

- соціальний захист, зумовлений концепцією "соціального" ринкового господарства та проголошенням людини вищою цінністю суспільства та держави. Це визначає необхідність соціально орієнтованого втручання держави в ринкове середовище шляхом створення систем страхування від хвороб, нещасних випадків, безробіття, установлення трудових, соціальних, житлових гарантій, соціально-спрямованого перерозподілу прибутків громадян;

- захист навколишнього середовища, необхідність в якому зумовлена тим, що вільна гра ринкових сил ставить під загрозу фізичні основи існування людей через витрати ресурсів та забруднення навколишнього середовища;

- захист людської гідності, прав та свобод громадян. Повага людської гідності, зокрема в економічному житті, є важливим завданням держави, яка має передбачати фізичну недоторканість, охорону приватної власності та репутації громадян України;

- захист демократії. У своєму прагненні до отримання прибутку підприємство не завжди звертає увагу на демократичну організацію громадських відносин, тому право участі трудового колективу в рішенні господарських питань може бути закріплене законодавством;

- захист інформації. Оскільки володіння інформацією зумовлює економічну владу, держава повинна вжити заходів щодо охорони прав людини на розпорядження інформацією, що їй належить, а також щодо захисту підприємства від промислового шпигунства;

- захист споживачів. Оскільки споживач має в ринковій економіці більш слабкі позиції порівняно з виробником або продавцем, то для дотримання ринкового рівноправ’я та захисту споживачів необхідне державне регулювання цими взаємовідносинами шляхом інформування споживачів, антимонопольного законодавства, встановлення відповідальності виробників за якість виготовленої продукції, здоров'я споживачів, державного регулювання рівня цін на соціально значущі товари.

Турбота та захист споживачів з боку держави проявляється також у стимулюванні державою розвитку підприємницьких структур. Чим більше існує підприємств-виробників, тим вища зайнятість населення, вища конкуренція, нижчі ціни та вища якість товарів та послуг, що постачаються на ринок, ширший їх асортимент, більший обсяг надходжень до бюджету та позабюджетних фондів для рішення загальнодержавних проблем та програм.

Характер взаємин підприємств та держави визначений спеціальним розділом Закону"Про підприємства" в Україні.

Законодавством визначено, що держава гарантує дотримання прав та законних інтересів підприємства. Підприємство під час здійснення господарської та іншої діяльності має право за власною ініціативою приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Втручання в діяльність підприємства з боку державних, суспільних та кооперативних організацій, політичних партій та рухів неприпустиме. Якщо органи державного управління приймають щодо підприємств (або одного підприємства) рішення, що суперечить їхній компетенції або вимогам законодавства, підприємство має право звернутися до суду (або арбітражу) з заявою про визнання такого рішення недійсним.

Збитки (включаючи очікуваний та неотриманий прибуток), заподіяні підприємству внаслідок виконання вказівок або рішень державних органів, що суперечать законодавству, мають бути відшкодовані за їхній рахунок.

Вплив держави на економіку підприємства здійснюється:

- у формі прямого державного регулювання діяльності підприємств;

- через непрямі (економічні) форми впливу (рис. 1.2).

Форми прямого державного регулювання реалізуються через визначені законом вимоги до діяльності підприємств, обов'язкові для виконання всіма підприємствами.

Пряме державне регулювання діяльності підприємств здійснюється через механізм:

- державної реєстрації створення підприємств, основною метою якої є контроль державних органів за дотриманням порядку створення підприємства, відповідністю засновницьких документів вимогам законодавства;

- державного контролю за якістю продукції;

- обов'язкового дотримання підприємством трудового законодавства України в питаннях забезпечення реальної рівноправності під час найму на роботу та оплаті праці незалежно від статі, релігії, місця проживання; тривалості робочого дня (тижня), мінімального розміру оплати праці; мінімальної тривалості та оплати щорічної відпустки; оплати понаднормованої праці, роботи в нічний час та святкові дні; створення умов та оплати праці вагітних жінок, жінок з дітьми, неповнолітніх громадян та ін.;

- обов'язкового виконання умов соціального законодавства, що передбачає обов'язковий порядок та розміри соціального страхування робочих підприємств, відрахувань до фонду зайнятості населення (для підтримки безробітних та створення системи їх перепідготовки); виділення визначеної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, підлітків, інших верств населення, що потребують соціального захисту; створення безпечних та нешкідливих умов праці робітникам підприємства, надання пільг молоді, що навчається та ін.;

Рисунок 1.2 – Форми та зміст впливу держави на економіку підприємства [14]

- антимонопольного контролю за діяльністю підприємств, що визначає систему державних заходів проти концентрації виробництва та зговору виробників, розформування існуючих та недопущення створення нових монопольних структур, вилучення до бюджету монопольного надприбутку;

- державного контролю за цінами на товари, що визначають масштаб цін у економіці та соціальну захищеність населення України, а також – на продукцію підприємств-монополістів. Держава може визначати лімітний рівень (або розмір підвищення) цін, лімітний рівень рентабельності, лімітний розмір торгових та оптово-збутових надбавок;

- державної регламентації порядку і валюти розрахунків із споживачами (без електронно-касового апарату та з ним, за національну або іноземну валюту, без декларування джерел доходу або з ним);

- державного регулювання правил продажу окремих видів товарів, умов та термінів зберігання та реалізації, маркірування, обміну та ін.;

- державного контролю за збереженням спеціалізації підприємства після його приватизації;

- державного контролю за дотриманням вимог та норм з охорони праці та техніки безпеки, санітарних норм та ін.;

- обов'язкового дотримання державного порядку ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності; нарахування та сплати встановлених законодавством податків до бюджету, відрахувань до позабюджетних фондів.

За невиконання вимог держави з перерахованих вище питань підприємство несе відповідальність у вигляді економічних санкцій (штрафів) або шляхом відшкодування заподіяної шкоди. В окремих випадках може бути прийнято рішення про часткове, тимчасове або повне припинення діяльності підприємства. Посадові особи підприємства несуть встановлену законодавством дисциплінарну, матеріальну та карну відповідальність.

Форми непрямого регулювання діяльності підприємств об’єднують законодавчі рішення, які економічно стимулюють підприємство здійснювати свою діяльність відповідно інтересам держави.

Непряме регулювання діяльності підприємств може здійснюватися в таких формах:

- розміщення на підприємствах державної та іншої форми власності замовлення на виробництво (реалізацію) важливих видів продукції та споживчих товарів з гарантованим фінансовим та матеріально-технічним забезпеченням, що стимулює підприємство здійснювати виробництво саме цієї продукції (робіт, послуг);

- введення системи прогресивного оподатковування трудових доходів робітників підприємства з метою створення матеріальних умов для дотримання необхідного рівня добробуту соціально незахищених верств населення;

- введення системи державного регулювання розмірів фонду оплати праці, спрямованої на підтримку суспільно-необхідних пропорцій між продуктивністю праці та її оплатою і подолання інфляційного знецінення національної валюти України;

- диференціації ставок податків за окремими видами діяльності підприємств та введення системи податкових пільг для стимулювання виробничої діяльності, створення нових та малих підприємств, розвитку соціальної інфраструктури підприємств (установ охорони здоров'я, освіти, культури, спорту, житлового фонду, що перебувають на балансі підприємства), благодійної, екологічної, оздоровчої діяльності підприємств, використання роботи інвалідів та виробництво спеціальних товарів для них;

- встановлення можливості прискореної амортизації основних фондів підприємств з метою стимулювання їх інвестиційної діяльності, активнішого використання досягнень науково-технічного прогресу;

- стимулювання розвитку малих підприємств шляхом надання пільг під час оподатковування, отримання державних кредитів, створення фондів сприяння розвитку малих підприємств;

- регулювання експортно-імпортних та бартерних операцій підприємств через механізм ліцензування, квотування, митного та валютного законодавства з метою захисту споживчого ринку України та його підприємств або стимулювання попиту на продукти національного виробництва.

Регулювання діяльності підприємств в умовах ринку докорінно відрізняється від втручання держави в економіку підприємств, як це мало місце в умовах командної економіки. Відсутність директивних вказівок державних органів підприємствам, застосування переважно економічних методів впливу, відсутність суб'єктивного підходу до умов роботи окремих підприємств, захист судом інтересів підприємств від посягань державних чиновників, захист комерційної таємниці підприємства - це характерні особливості взаємодії підприємства та держави в ринковому середовищі, що повинні бути створені в Україні.

Дата добавления: 2015-05-22