Загальна характеристика освіти в Україні у першій половині XIX століття

КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА ТЕРМІНИ

Приходські (початкові) школи, церковнопарафіяльні школи, "Буквар Южноруський", "Граматика язьїка славено-руського", "Русалка Дністрова", "Книги буття українського народу", народ­ні училища, класичні і реальні прогімназії, класичні і реальні гім­назії.

З початком XIX століття традиційні школи зникають. Ріст кріпацтва спричинив зникнення сільських шкіл. Російський уряд намагається заводити свої урядові школи з одноманітною органі­зацією, однаковими програмами та вимогами в напрямі русифі­кації українців. Та його заходи не мали особливого успіху. Під тиском передової громадської думки царський уряд Олександра І проводить реформування системи освіти в Росії за західноєвро-пейським зразком, запозичивши систему освіти періоду францу­зької революції. Оперуючи ззовні просвітительськими ідеями, а насправді перекручуючи їх, царські урядовці прийняттям Статуту 1804 року знешкоджують ці ідеї, пристосувавши їх до своїх потреб.

Статут навчальних закладів передбачав, що державна система освіти має будуватись "відповідно до обов'язків і користі кожно­го стану". Основними типами навчальних закладів були визначе­ні церковнопарафіяльні школи (1 рік навчання), повітові (2 роки навчання), гімназії (4 роки навчання), ліцеї, університети.

Поряд з ними існували духовні семінарії та духовні училища. Тобто, відзначається виразний "становий" характер освіти: у гім­назіях вчилися діти дворянські, в семінаріях - діти духовенства, в повітових - діти міщан.

Існували ще так звані приходські (початкові) школи, призна­чені для елементарної освіти селянства. Виникали вони поволі та в обмеженій кількості.

В однорічних початкових школах діти навчалися читати, пи­сати, виконувати математичні дії, обов'язковим було вивчення Закону Божого. На утримання цих шкіл уряд коштів не виділяв. Тому в 1820-х роках у деяких місцевостях, як, наприклад, Київ­щині, виникають ланкастерські школи. При наявності від 60 до 120 учнів і одного вчителя доводилось вдаватись до системи вза­ємного навчання.

Про окремі деталі організації навчання в ланкастерській шко­лі повну інформацію подає документ, складений учителем По-лонським у 1840 році. Це перелік предметів, необхідних для на­вчання дітей за методом Ланкастера: ЗО паличок розміром 3 вер­шки, 50 дощечок і вішалка для таблиць. Всі учні поділяються на 8 класів: першокласники вчилися писати букви спочатку на піску, учні 2-6 класів писали крейдою і грифелями на дощечках, а учні 7-8 класів - перами на папері. Белль-ланкастерська система навчання проіснувала в Києво-Печерській чоловічій парафіяльній школі до першої половини XIX ст.

Другим ступенем у системі початкових шкіл поставали пові­тові (2 роки навчання). Кількість навчальних дисциплін була збі­льшена: арифметика, геометрія, загальна фізика, технологія, при­роднича історія, географія, російська, польська, німецька, фран­цузька мови, креслення, малювання, катехізис. Діти отримували необхідні знання відповідно до їх стану та рівня промисловості, а також такі, які б дали їм змогу навчатись у гімназіях.

Випускники гімназій могли продовжити навчання в універси­тетах, які включали такі факультети: морально-політичний, фі-зико-математичний, медичний, філологічний, юридичний тощо.

17 січня 1805 року було відкрито університет у Харкові, який складався з 4-х факультетів. У 1811 р. зі складу університету ви­ділився педагогічний інститут, що став своєрідною базою для підготовки кадрів викладачів, перш за все, для самого універси­тету, а згодом - кузнею учительських кадрів для України.

Дата добавления: 2015-05-22