Динамічні характеристики малої групи 7 страница

Запитання. Завдання

1. Якими якісними ознаками характеризується соціальна група?

2. За допомогою яких параметрів можна описати особливості певної соціальної групи?

3. Які процеси відносять до групової динаміки?

4. Охарактеризуйте структурні компоненти малої соціальної групи.

5. Прокоментуйте основні підходи та напрями до вивчення малої групи.

6. Чому поділ референтних груп на “позитивні” і “негативні” є умовним?

7. Проаналізуйте основні механізми утворення малих груп.

8. Охарактеризуйте структурні компоненти комунікативного потенціалу групи.

9. Прокоментуйте основні моделі розвитку малої групи.

10. Розкрийте зміст основних механізмів групової динаміки.

11. Проаналізуйте основні характеристики групової норми.

12. Наведіть приклади прояву конформізму.

13. У чому полягають зовнішнє і внутрішнє підпорядкування індивіда групі?

14. Прокоментуйте концепцію “активної меншості” С. Московічі.

15. Проаналізуйте співвідношення понять “лідер” і “керівник”. Назвіть основні відмінності між ними.

16. З'ясуйте сутність основних теорій лідерства.

17. Прокоментуйте модель типології лідерства за Б. Паригіним.

18. У чому полягає сутність моделі управлінської сітки Р. Блейка і Дж. Моутон?

19. Як розуміти твердження про те, що сліпе копіювання і запозичення культурних теоретичних і практичних надбань у галузі керівництва (лідерства) може призвести до неправильних результатів, непорозумінь?

20. Як називається процес волевиявлення індивіда або групи людей, спрямований на формування послідовності дій і вибір певної альтернативи?

21. Прокоментуйте переваги і недоліки групового прийняття рішення.

22. Охарактеризуйте феномен “зсування до ризику”, який супроводжує розв'язання групових проблем.

23. Що спільного і відмінного між груповою нормалізацією і груповою поляризацією?

24. Якими ознаками характеризується поведінка людей, мотивованих на досягнення успіху, уникнення невдачі?

25. Яким принципам підпорядковуються групові форми прийняття рішень?

26. Прокоментуйте співвідношення понять “згуртованість” і “сумісність”.

27. Охарактеризуйте основні ознаки соціально-психологічного клімату групи.

28. Проаналізуйте основні джерела групових конфліктів.

29. Охарактеризуйте основні соціально-психологічні особливості вивчення соціальних класів.

30. У чому полягає специфіка психології етнічних груп?

31. Прокоментуйте співвідношення понять “національний характер” і “менталітет”.

32. Дайте соціально-психологічну оцінку масовим явищам.

33. Проаналізуйте загальні особливості натовпу.

34. У чому полягають особливості міжгрупових відносин?

35. Прокоментуйте специфіку міжгрупової взаємодії і міжгрупового сприймання.

36. Розкрийте зміст “гіпотези контакту” в контексті міжгрупової взаємодії.

5. Особливості прикладної соціальної психології

Прикладний аспект соціальної психології полягає в застосуванні принципів, методології, теоретичних соціально-психологічних знань для розв'язання конкретних практичних завдань у політиці, економіці, сфері виховання, навчання та ін. Завдяки цьому впорядкованішою, науково вивіреною стає соціальна практика, а соціально-психологічна наука збагачується різноманітними життєвими фактами, пізнає нові проблеми, аспекти буття соціуму, інтегруючи їх у загальну парадигму своїх досліджень. З переходом цивілізації у постіндустріальну, інформаційну епоху наукові набутки, рекомендації, дослідницький інструментарій соціальної психології стають усе більш затребуваними в різних галузях соціальної практики.

5.2. Основні сфери застосування прикладної соціальної психології

Прикладна соціальна психологія у сфері економіки і виробництва

Прикладна соціальна психологія у сфері політики

Прикладна соціальна психологія і управління

Прикладна соціальна психологія у сфері освіти і науки

Прикладна соціальна психологія і охорона здоров'я

Прикладна соціальна психологія і сім'я

Прикладна соціальна психологія у правовій сфері

Пізнавальні й практичні можливості прикладної соціальної психології використовуються у різних сферах суспільного буття. А загальні тенденції розвитку людства свідчать, що потреби в них зростатимуть.

Прикладна соціальна психологія у сфері економіки і виробництва

Сфера економіки і виробництва є одним із головних замовників на прикладні соціально-психологічні дослідження. Такі дослідження розгортаються на макроекономічному (соціально-психологічний супровід нововведень в економічній системі, вивчення і формування громадської думки), мезоекономічному (розвиток організацій, маркетингової діяльності), особистісному (формування виробничих колективів, консультування і навчання підприємців, персоналу) рівнях.

Взаємодія макроекономіки і прикладної соціальної психології має враховувати те, що будь-які соціальні заходи (вивчення особливостей сприймання суспільством економічних впроваджень, побудова соціальних прогнозів та ін.) є успішними за їх відповідності системі національних норм і цінностей. Як відомо, світова економічна практика охоплює два базисних типи суспільно-економічних відносин: західний і східний. У “західному” суспільстві ідеалом вважають образ успішного індивідуаліста, у “східному” — передусім поціновується колективність. Такими є американська (індивідуалістська) і японська (колективістська) економічні моделі. Оскільки успіх економічних нововведень залежить від їх відповідності національній психології, соціально-психологічна експертиза економічних реформ у нашій країні має спиратися на українську ментальність.

Діяльність соціальної психології на мезоекономічному (середньому) рівні пов'язана з розвитком організацій, їх здатністю орієнтуватися на ринку, із нововведеннями в їх роботі. На внутрішні зміни відважується не кожна організація. Нерідко для цього потрібні попередні підготовчі впливи, психологічна підготовка, консультування, навчання персоналу. Поширеною є участь прикладної соціальної психології у маркетингових процедурах, що забезпечує їх наукову обґрунтованість, кваліфікованість та ефективність. Ця робота по-різному здійснюється на різних виробництвах і за різних умов. Однак психологічна служба у сфері економіки та промислового виробництва вибудовується на загальних принципах, переймається типологічно близькою проблематикою, яка охоплює соціально-психологічний клімат колективу, задоволеність працею, атестацію кадрів, продуктивність праці, адаптацію нових працівників, плинність кадрів та ін. Значною мірою ці завдання розв'язуються на середньому рівні, хоч більшість їх стосується рівня особистісного. Наприклад, проблеми підвищення продуктивності праці вирішують завдяки організації гуртків якості, привнесених у західну економічну культуру з Японії. Своє завдання вони вбачають у виявленні та аналізі проблеми, виробленні рекомендацій щодо її подолання, реалізації запланованого. Ці гуртки об'єднують багато працівників. Оскільки групова діяльність вимагає спеціальної підготовки, соціальний психолог аналізує її тенденції на груповому та індивідуальному рівнях, здійснюючи необхідні консультаційні, кординаційні заходи.

Ще одним напрямом діяльності прикладної соціальної психології є дослідження соціально-психологічного клімату в колективах, який утворюють такі типи відносин:

— відносини між членами групи (організації) по вертикалі. Йдеться про сприймання керівника колективом, ступінь участі працівників в управлінні та ін.;

— відносини між членами групи (організації) по горизонталі. Параметрами їх є згуртованість співробітників, характер міжособистісних відносин, типи і способи розв'язання конфліктів;

— ставлення до праці. Увага передусім звертається на задоволеність персоналу умовами, характер праці, ефективність роботи колективу та організації загалом тощо.

Кожна конкретна ситуація потребує відповідних методик і методичних засобів дослідження.

Прикладна соціальна психологія у сфері політики

Прикладні соціально-психологічні дослідження у сфері політики зумовлені демократичними процесами у суспільстві, важливою роллю людського чинника, суспільної думки в державно-політичних процесах, намаганнями одних політичних сил утримати владу, інших — здобути її, необхідністю прийняття ефективних політичних рішень в умовах політичної конкуренції та ін.

Дослідження соціально-психологічних явищ у сфері політики, а відповідно і робота психолога-спеціаліста розгортаються за такими напрямами:

— психологія політичного лідерства. Передбачає вивчення природи політичного лідера, що є передумовою його політичної поведінки, створення іміджу політики і політика, аналіз психологічних портретів опонентів, психологічне забезпечення переговорів;

— психологія політичних конфліктів і деформацій. Охоплює суперечності, кризи, соціально-психологічні аспекти деформації у сфері політики і шляхи їх розв'язання, вивчення соціально-політичної напруженості, політичної боротьби, політичної злочинності. Завданням соціального психолога є передбачення можливості виникнення конфлікту або напруженння у зв'язку з прийняттям (неприйняттям) політичного рішення, під час політичної боротьби тощо, накреслення шляхів їх усунення;

— психологія підготовки і прийняття політичних рішень. Полягають у проведенні соціально-психологічної експертизи прийнятих рішень, вимірюванні їх ефективності, прогнозуванні й урахуванні психологічних наслідків. Це зобов'язує соціального психолога до прогнозування сприймання політичного рішення різними прошарками населення та відповідної його корекції. Обґрунтованості такого прогнозу сприяють попереднє вивчення стану масової свідомості, очікувань громадян. До цієї роботи психологи залучають соціологів (у сфері економічної політики — й економістів);

— соціально-психологічна характеристика способів політичного впливу, вивчення та формування громадської думки. Йдеться про здійснення політичної пропаганди та агітації, політичної реклами. Для цього соціальний психолог використовує традиційні для соціології методи вивчення громадської думки (опитування, інтерв'ю та ін.), з'ясовуючи її особливості щодо загальних і конкретних питань;

— участь у вивченні комплексних соціально-психологічних проблем організації й організації виборчих кампаній. У таких ситуаціях соціальна психологія зосереджується на попередньому вивченні суспільно-політичної ситуації, моніторингу громадської думки;

— безпосереднє соціально-психологічне консультування політичних діячів. Найчастіше політичні лідери вдаються до консультацій соціальних психологів напередодні публічних виступів, дбаючи про формування власного іміджу. Така робота є досить делікатною, адже психолог-консультант має забезпечити необхідне сприймання замовника іншими людьми (зовнішності, міміки тощо).

Робота психолога-практика у сфері політики потребує високої соціально-психологічної компетентності і професіоналізму. Він повинен не лише знати особливості здійснення експертизи, консультування, а й бути ґрунтовно обізнаним у соціально-політичних проблемах, знати і прогнозувати моделі поведінки виборців у конкретних ситуаціях, рекомендувати конкретні дії.

Прикладна соціальна психологія і управління

Проблема управління пронизує всі прикладні соціально-психологічні дослідження, оскільки вона стосується усіх галузей соціально-економічного буття. Тому її вивчають психологи, спеціалісти з економіки, соціології та ін.

Протягом останніх десятиліть викристалізувався соціально-психологічний аспект управління. Прикладні соціально-психологічні дослідження спрямовані на з'ясування структурних складових змісту управлінського спілкування. Для цього використовують методики виявлення ефективності відносин на рівнях “керівник — підлеглий”, “керівник — інші керівники”, “керівник — члени організації”. На основі узагальнення даних соціальна психологія доводить ефективність діалогічної стратегії спілкування, діалогічних відносин в управлінні як універсальної форми розкриття потенційних можливостей учасників управлінської взаємодії. З цією метою розроблено практичні заняття, ділові ігри для керівників, учасники яких відпрацьовують стратегічні, тактичні аспекти спілкування, опановують ефективні його прийоми.

У цьому контексті особливу увагу прикладна соціальна психологія звертає на наявність, рівень розвитку в керівників необхідних для управлінської діяльності психологічних якостей, використовуючи соціально-психологічні методики і особистісні тести. Попри те, що такі старання мають немало опонентів (йдеться про намагання спростувати “теорію рис”, яка пропонує перелік рис лідера), спроб з'ясувати, якими рисами повинен володіти керівник (лідер), не меншає. Одностайнішими є вчені та соціальні психологи-практики у поглядах на проблему сумісності керівника і співробітників, ролі зворотного зв'язку в ефективності управління. Найпоширенішим методом таких соціально-психологічних досліджень є створення психологічного портрета керівника.

Нині прикладна соціальна психологія успішно вирішує проблеми співвідношення стилю керівництва та ефективності групової діяльності, розв'язання конфліктів, оптимізації процесу прийняття групового рішення.

Прикладна соціальна психологія у сфері освіти і науки

Оскільки освітня діяльність пов'язана з формуванням особистості, проектуванням її місця і ролі в соціумі, надзвичайно важливими є використання науково-обґрунтованих форм і методів, психологічно коректних і точних інструментів її здійснення. Тому робота психолога-практика у галузі освіти має відповідати таким засадам і принципам:

— гуманізм навчання і виховання. Йдеться про гуманізацію відносин дорослих і дітей, що передбачає сприйняття іншої людини як найвищої цінності, адекватне самовираження індивіда у взаємодії і спілкуванні;

— визнання навчання і виховання підростаючої особистості найважливішою сферою діяльності суспільства. Навчальний і виховний процеси мають здійснюватися на основі загальнолюдських цінностей з урахуванням національної специфіки та ментальності;

— визнання суспільної значущості навчальної діяльності. Такий підхід забезпечує самоствердження, самостійність, реалізацію потенційних можливостей дітей і підлітків;

— будь-який вплив на дитину має бути адекватним природному поступу її розвитку. До дитини необхідно ставитися як до повноцінного суб'єкта соціальних відносин і навчально-виховного процесу, визнаючи її “Я”, право на особисте ставлення до світу, до інших і себе;

— створення умов для всебічного розвитку дитини, пробудження в неї інтересу до власного “Я”. Це передбачає поліпшення відносин на рівні “вчитель — дитина”, “діти — діти”, “батьки — діти”, “батьки — педагог”.

Спираючись на ці засади і принципи, шкільна психологічна служба повинна відповідно використовувати традиційні напрями психології: психодіагностику, психокорекцію (психологічний розвиток) і консультаційно-просвітницьку діяльність. Психодіагностика передбачає вивчення психологічної готовності дитини до шкільного навчання; вивчення особистості молодшого школяра, підлітка, старшокласника; поглиблене психодіагностичне обстеження дітей та ін. Психокорекція спрямована на створення соціально-психологічних умов для повноцінного розвитку особистості школяра. Психологічна консультативно-просвітницька діяльність має на меті соціально-психологічне консультування і освіту дітей та дорослих, оптимізацію змісту навчання, форм і методів, що актуалізують саморозвиток школяра. Вона сконцентрована на консультуванні вчителів щодо навчання і виховання конкретних учнів (груп), створенні та реалізації психологічно адекватних програм навчання, соціально-психологічній освіті вчителів.

Стратегію шкільного психолога-спеціаліста слід вибудовувати на основі детального вивчення особливостей міжособистісних відносин у школі та сім'ї, урахування психологічної грамотності педагогічного колективу і батьків. Його робота з дорослими має сенс лише у контексті розвитку особистості дитини, який охоплює спілкування, функціонування шкільного колективу, міжгрупові відносини, соціалізацію та ін.

Сфера наукової діяльності теж відкрита для прикладної соціальної психології. її втручання часто потребує дослідницька група (колектив), якій властиві колективні продукти творчості (групові рішення, групова експертиза та ін.), що мають особливу специфіку. Знання природи, структурних складових спільної наукової діяльності є запорукою її оптимізації. Щодо цього соціальна психологія вдається до опису рольового профілю кожного співробітника, зважаючи на те, що не кожна наукова роль пов'язана з вкладом, який можна вважати творчою діяльністю. Вона не тільки скрупульозно описує кожну наукову роль, а й детально аналізує мотивацію кожного вченого, а також досліджує специфіку спілкування між вченими, тримаючи у полі зору їх психологічну готовність сприйняти, переробити і зберегти різнобічну інформацію. Враховуючи різноманітні проблеми (нечіткість критеріїв оцінки ефективності діяльності науковців, конфлікти в наукових колективах, де часто змішані ділові та міжособистісні мотиви), робота соціального психолога у наукових закладах зосереджується на діагностуванні конкретних ситуацій, розробленні рекомендацій щодо них, здійсненні консультативно-просвітницьких заходів.

Прикладна соціальна психологія і охорона здоров'я

Найважливішим полем для застосування знань і можливостей прикладної соціальної психології у сфері охорони здоров'я є соціально-психологічні особливості лікувального процесу та організації охорони здоров'я. Перший напрям пов'язаний з вивченням особистості хворого, його реакцій на інформацію про хворобу, на саму хворобу і на її подолання. Зарубіжні соціальні психологи мають великі напрацювання щодо взаємодії лікаря і хворого (як хворий розуміє інформаційне повідомлення лікаря). їх рекомендації орієнтують на уникання надмірного “допиту” хворого, безумовне прийняття його емоційного стану, використання релаксаційного (лат. relaxatio — зменшення, ослаблення) стилю бесіди з хворими, які переживають страх, тривогу, напруження, почуття провини тощо. Існують детальні рекомендації щодо спілкування лікаря з хворими різних нозологічних (нозологія — вчення про хвороби, їх класифікацію і номенклатуру, загальні принципи лікування та профілактики) груп. Наприклад, ефективним у спілкуванні з хворими на інфаркт міокарда спочатку є директивний стиль, пізніше — співробітництво.

Соціально-психологічні аспекти охорони здоров'я зорієнтовані на вивчення установ охорони здоров'я як специфічних систем управління. Найбільший інтерес викликають дослідження стилів управління, групових процесів, конфліктів у закладах охорони здоров'я, вивчення особливостей міжособистісної взаємодії в медичних колективах.

Останнім часом створюють при лікувальних закладах соціально-психологічні служби, мають більше обов'язків психологи, практики цієї галузі.

Прикладна соціальна психологія і сім'я

Прикладна соціальна психологія розглядає сім'ю як малу соціальну групу і як соціальний інститут з конкретною системою відносин між батьками, дітьми і батьками, між дітьми.

У своїй просвітницькій діяльності соціальна психологія зорієнтована на надання допомоги молодим людям у створенні сім'ї. Конкретно ця допомога полягає у розкритті специфіки, психологічного змісту сімейних взаємин (сімейні ролі, особливості адаптації до сімейного життя тощо). У сфері її інтересів перебуває соціально-психологічне забезпечення служби знайомств, різноманітних державних і громадських об'єднань, клубів, де молоді люди можуть познайомитися один з одним, розширити сферу спілкування. Особлива увага приділяється молодим людям, котрим доводиться долати психологічні бар'єри у встановленні взаємин, а також підвищенню психологічної грамотності і підготовленості організаторів і працівників служби знайомств.

З ускладненням сімейних відносин, актуалізацією проблеми розлучень на одній із перших за важливістю позицій перебуває соціально-психологічне регулювання сімейних взаємин засобами навчання. Йдеться про розкриття соціально-психологічних особливостей сімейного життя, пов'язаних з народженням і вихованням дітей, взаємин між членами сім'ї. Останніми роками зростає попит на соціально-психологічне забезпечення сімейних консультацій, організацію психологічної допомоги і самотнім, і одруженим людям.

Важливість соціально-психологічних досліджень у сфері сім'ї зумовлена зниженням кількості шлюбів, народжуваності, зростанням дитячої смертності, розлученнями батьків. На стабільність шлюбу впливають, за спостереженнями дослідників, обмеженість контактів членів сім'ї, розбіжність установок чоловіка і дружини у спілкуванні, незадоволення міжособистісними стосунками, невміння вибудовувати щоденне спілкування. Тому прикладні соціально-психологічні дослідження мають бути спрямовані на з'ясування особливостей виникнення та перебігу сімейних конфліктів, шляхів їх подолання.

Прикладна соціальна психологія у правовій сфері

Застосування соціально-психологічних знань у правосудді сприяє розслідуванню та розкриттю злочинів, перевихованню правопорушників. Прикладна соціальна психологія сприяє і профілактиці протиправної поведінки, особливо неповнолітніх правопорушників.

Наукове і прикладне значення мають соціально-психологічні дослідження умов формування протиправної поведінки особистості, особливо неповнолітніх осіб, ролі первинних угруповань, в яких формується підростаюча особистість (сім'я, шкільний клас, підліткові і молодіжні об'єднання, сфера дозвілля). Юридична наука і практика потребують від соціальної психології відомостей про механізми впливу на підлітка групи членства, референтної групи, формування індивідуального ставлення до норм і цінностей групи, а також про оптимальні способи впливу на підлітка у складний період його розвитку чи в екстремальній ситуації.

Юридична робота пов'язана з безперервним процесом спілкування, під час якого відбувається сприймання і оцінювання людей (свідків, підозрюваних, постраждалих та ін.), встановлення і розвиток психологічних контактів, отримання інформації (допит, переговори та ін.). її ефективності сприяє об'єднання зусиль правоохоронних органів і соціальних психологів. Наприклад, на етапі встановлення і розвитку психологічних контактів між людьми можуть виникнути такі психологічні бар'єри, як байдужість, недовіра, ворожнеча, несумісність та ін. Соціальний психолог покликаний допомогти юристу-практику, підозрюваному чи свідку позбутися цих бар'єрів та спонукати їх до конструктивної взаємодії. Отже, соціальна психологія має великі можливості в організації психологічної допомоги, спрямованої на встановлення контактів, налагодження взаємодії у процесі розкриття злочину.

Соціальний психолог повинен здійснювати консультативно-просвітницьку і експертну діяльність, особливо на етапі попереднього слідства. Чим вища професійна компетентність слідчого, тим успішніша його співпраця з психологом, чиї консультації можуть бути спрямовані на виявлення тилових особливостей сприймання людини, на встановлення з нею психологічного контакту. У процесі розкриття групових злочинів неоціненними є спостереження, рекомендації соціального психолога як щодо внутрішньої структури групи, характеру взаємозв'язків у ній, розподілу ролей, виявлення лідерів, так і щодо з'ясування вразливих її місць, вибору ефективних засобів впливу на групу, лідера, інших її індивідів.

Особливо складним напрямом є реадаптація, ресоціалізація осіб, засуджених за скоєння злочину або тих, що повернулися з місць позбавлення волі. У цій роботі соціальні психологи взаємодіють зі спеціалістами, котрі безпосередньо розв'язують проблеми юридичної психології.

Запитання. Завдання

1. У чому полягає призначення прикладної соціальної психології?

2. Охарактеризуйте структуру прикладної соціальної психології.

3. У чому полягає зв'язок предмета прикладної соціальної психології з її завданнями?

4. Проаналізуйте функції прикладної соціальної психології.

5. У чому полягає специфіка прикладних досліджень соціальної психології?

6. Охарактеризуйте різновиди прикладного соціально-психологічного дослідження.

7. У чому полягають особливості ефективності соціально-психологічного дослідження?

8. Прокоментуйте специфіку прикладних соціально-психологічних досліджень у сфері економіки і виробництва.

9. Охарактеризуйте особливості застосування соціально-психологічних досліджень у сфері політики, управління.

10. Яким засадам і принципам має відповідати робота психолога-практика в галузі освіти?

11. Охарактеризуйте особливості застосування соціально-психологічних досліджень у системі охорони здоров'я.

12. Розкрийте суть основних проблем прикладної соціальної психології у сфері сім'ї.

13. Прокоментуйте особливості застосування соціально-психологічних досліджень у сфері права.

Рекомендації, поради, методики

Загальні правила успішного спілкування

1. Перед початком розмови необхідно з'ясувати: Якої мети заплановано досягти під час спілкування? Що для цього потрібно (які документи)? Хто братиме участь у спілкуванні? Які питання необхідно обговорити? Яким може бути ймовірний результат спілкування?

2. Планування часу, необхідного для проведення розмови. Для цього важливо встановити пріоритети у розмові, щоб не згаяти час на непотрібні, другорядні питання.

3. Врахування особливостей партнера по спілкуванню (культурно-освітніх, національних, вікових, психологічних та професійних якостей). Спілкуватися бажано мовою партнера, тобто використовувати термінологію, форми викладу матеріалу, прийнятні для учасника спілкування.

4. Підкреслення значущості і важливості партнера по спілкуванню. Така повага і увага до нього допоможе у процесі обміну інформацією пізнати загальний рівень його інтелекту, обсяг інформаційного фонду, різноманітні аспекти, що характеризують його як професіонала.

5. Ефективність спілкування представників різних національностей стає набагато вищою, якщо вони знають мову один одного.

6. Досконале знання змісту, предмета й характеру розмови. Вироблення спільного інформаційного поля.

7. Здатність об'єктивно оцінювати свої особистісно-ділові якості, наукову компетенцію обговорюваних проблем. Важливо не переоцінювати і не занижувати свою науково-теоретичну, практичну й психологічну підготовленість.

8. Демонстрація спільних інтересів, цілей, точок зору, близьких особистісних якостей. Найголовнішою вважається демонстрація професійної спорідненості.

9. Інтерес до проблем співрозмовника. Здатність прислухатися до іншої сторони, слухати і чути того, хто говорить. Вони повинні бути явними і виявлятися в уважному його вислуховуванні, формулюванні запитань під час розмови тощо.

10. Доступність і логічність викладу своєї думки, чітке і лаконічне її формулювання з урахуванням темпу мови. Не варто говорити швидше, ніж говорить більшість людей, адже співрозмовник повинен встигнути осмислити інформацію. Ефект виступу залежить не від кількості проголошених цінних ідей, а від кількості засвоєних і прийнятих слухачами.

11. Уміння захищати свої погляди. При цьому не обійтися без ділової критики, яка не має нічого спільного з критикою на емоціях. Приклади емоційної критики: “Ви ні на що не здатний”; “Ви не надійний партнер” та ін. Приклади ділової критики: “Ми переконані, що Ви могли би справитися з цим завданням краще”; “Вам не завжди вдається дотримуватися обіцяного” та ін.

12. Уміння ілюструвати ключові моменти у розмові. Для цього варто застосовувати приклади з реального життя, експресивність мови.

13. Уміння не реагувати на емоції партнера по спілкуванню, стримувати свої емоції. Потрібно наголошувати на потребах, пріоритетах і перевагах, а не на особі (відмежувати особистість від проблеми і всю силу аргументів спрямувати у русло проблеми). Важливо зважати на те, що особа робить, а не на її риси характеру, якості.

14. Здатність партнерів правильно ставити запитання, виявляти активність.в обговоренні проблеми. Зворотний зв'язок при цьому варто базувати на спостереженнях, а не на умовиводах, на конкретній ситуації, а не на абстрактній поведінці, тобто послуговуватися принципом “тут і тепер”. Не слід виправдовуватися, набагато раціональніше виявляти активність, впевненість, готовність сприймати напади.

15. Уміння створювати ефект зовнішньої привабливості (“ефект візуального іміджу”) завдяки доброзичливому погляду, елегантній манері спілкування.

16. Використання “ефекту перших фраз”. Йдеться про енергійний початок розмови.

17. Здатність розпізнавати причини, що зумовлюють втрату інформації (“ефект дисперсії” — розсіювання інформації в міру її віддаленості від відправника).

18. Уміння використовувати контрзасоби щодо недобросовісних прийомів під час розмови. Ефективно використовувати недружелюбні зауваження собі на користь, а на деякі з них взагалі не зважати. Значний ефект справляють на партнера прохання викласти те саме позитивно, говорити спокійно тощо.

19. Дотримання поради з психології переконуючого впливу: “Зрозуміти — ще не означає прийняти інформацію”. Якщо людина зрозуміла все, про що йшлося, це ще не означає, що вона погодилася і прийняла інформацію, оскільки повідомлення може суперечити її переконанням, не задовольняти її потреби, викликати когнітивний або моральний дисонанс, дискомфорт.

Дата добавления: 2015-05-22