Тема 36. Суспільство і природа

Суспільство – надзвичайно складний і суперечливий феномен. Воно
постійно змінюється, набуваючи все нових і нових форм. На зорі історії
виникло первісне суспільство мисливців і збирачів. Пізніше його змінило
рабовласницьке, згодом феодальне та капіталістичне, суспільство. Є й інші класифікації типів і форм суспільства (до індустріальне, індустріальне, постіндустріальне; дикість, варварство, цивілізація та ін.). Уявлення про соціум як систему суспільного співжиття людей формувались з найдавніших часів розвитку інтелектуальної культури людства. Однією з центральних проблем соціальної філософії була і залишається проблема взаємодії суспільства та природи, що вирішується по-різному: або визнається повна залежність розвитку суспільства від природи (географічний детермінізм), або незалежність (принаймні відносна – марксизм).

Необхідно визнати, що географічне середовище як сукупність предметів живої і неживої природи, залучених на певному етапі розвитку суспільства у процес суспільного життя, є необхідною умовою існування і розвитку суспільства. Із розвитком суспільства географічне середовище не тільки розширюється (територіально) у просторі, а й якісно змінюється, зокрема створюється нова природа. Впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки призвело до революційних змін у житті суспільства. Змінюються стосунки людний з природою, ускладнюється екологічна ситуація: забруднення води, землі, повітря, нераціональне використання природних ресурсів. Дайте своє бачення необхідності екологічного прогнозування як умови оптимізації процесу взаємодії суспільства і природи.

Література:

· основна: 12-17; 20;

· додаткова: 6; 8; 9; 20; 43; 52; 58.

Додаткове питання: написати есе «Людина та природа у східній і західній культурі: від гармонії до експансії».

Тема 37. Джерела, спрямованість і рушійні сили історичного розвитку

У роботі необхідно визначити предмет та напрями філософії історії. Філософія історії передбачає вирішення цілого ряду проблем: спрямованість історичного розвитку людства, виявлення природи соціально-історичного закону, форм, етапів та критеріїв суспільного прогресу, гуманістичний зміст історії, проблема єдності і багатоманітності історичного процесу тощо. Панівним у філософії історії є метод дослідження суспільства шляхом розгляду духовної культури народів.

На сучасному етані розвитку світової соціально-філософської думки поступово утверджується таке розуміння історії, яке умовно можна позначити як монадне. Його характерною рисою є тлумачення всесвітньо-історичного процесу як єдності. Формаційний підхід ґрунтується на моністичному, універсалістському розумінні історії і трактує всесвітню історію як єдиний лінійно-поступальний природно-історичний процес послідовної зміни суспільно-економічних формацій. З позицій цивілізаційного підходу історичний прогрес полягає не в неухильному русі, а в тому, щоб кожна цивілізація в процесі самовизначення і самоствердження відтворила, відкрила для себе заново і збагатила своїм, тільки їй притаманним екзистенціальним досвідом загальнолюдські структури і цінності.

За сучасних умов однобічність тлумачення історичного процесу як лінійної схеми, що складається з п’яти суспільно-економічних формацій, стала очевидним фактом. Тому дедалі необхіднішою стає потреба доповнення цього тлумачення принципово іншим, нелінійним підходом до розуміння історії, потреба докорінної конкретизації погляду на природу вихідної одиниці історичного числення. При розробці ж такого нелінійного розуміння історичного процесу першорядного значення набуває поняття «цивілізація». Класичними представниками цивілізаційного напрямку у світовій історії є К. Ясперс, А. Тойнбі. Дайте стислу характеристику їхніх вчень, а також визначте джерела, спрямованість та рушійні сили історичного розвитку.

Література:

· основна: 12-17; 20;

· додаткова: 4; 33; 39; 43; 57; 62.

Додаткове питання: написати есе «Чи можливий «кінець історії»?»

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ОСНОВНА

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковськнй В.Г. Історія філософії: Підручник. – К., 1994.

2. Вступ до філософії: Історико-філософська пропедевтика: Підручник / За ред. Г. Волинки. – К., 1994.

3. Горський В. Історія української філософії. – К., 1996.

4. Історія філософії України: Підручник / М.Ф. Тарасенко та ін. – К., 1994.

5. Історія української філософії: хрестоматія. – К., 2004.

6. Історія філософії в Україні: хрестоматія: навчальний посібник / Під ред. М.Тарасенка. – К., 1993.

7. Історія філософії: підручник / А.К.Бичко, І.В.Бичко, В. Табачковський. – К., 2001.

8. Огородник І.В. Історія філософської думки в Україні: навчальний посібник. – К., 1999.

9. Огородник І. Українська філософія в іменах: навчальний посібник. – К., 1997.

10. Рассел Б. История западной философии. – Ростов-на Дону, 2002.

11. Скирбекк Г. История философии: учебное пособие. – М., 2003.

12. Спиркин А. Философия: учебник. – М., 2002.

13. Філософія: навчальний посібник / за ред. В. Кремня. – К., 2010.

14. Філософія: навчальний посібник / за ред. І.Ф. Надольного. – К., 2005.

15. Філософія: підручник / А.К.Бичко, І.В.Бичко, В.Г. Табачковський. – К., 2001.

16. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник для студентів вузів / За ред. І.В. Бичка та ін. – К., 1994.

17. Философский энциклопедический словарь. – М., 1997.

18. Федів Ю., Мозгова Н. Історія української філософії: навчальний посібник. – К., 2001.

19. Хрестоматия по западной философии: Античность. Средние века. Возрождение / Авт. сост. Л.И. Яковлева и др. – М., 2003.

20. Хрестоматия по философии. Учебное пособие.– М., 1997.

21. Чанышев А.П. Курс лекций по древней и средневековой философии: Учебное пособие для вузов. – М., 1981.

Дата добавления: 2015-05-22