Питання 2.7. Міжособистісні конфлікти як одна з передумов формування соціальної дезадаптації особистості воїна

В основі будь-яких суїцидальних виявів лежить соціальна дезадаптація військовослужбовця. Міжособистісні конфлікти є однією з умов її формування. Конфлікт є ґрунтом, на якому може виникнути суїцид.

Міжособистісні конфлікти — це особлива форма внутрішньо групової взаємодії, за якої стикаються інтереси, потреби або цілі товаришів по службі конкретного воїна.

Глибинні конфлікти впливають на систему спілкування в цілому, незворотньо перебудовуючи її. вносячи в неї негативні зміни або зовсім руйнуючи її до повного розриву між воїнами. Відповідно чим змістов­нішим було спілкування, орієнтоване на взаєморозуміння, співпереживання, прагнення до саморозкриття, тим складнішим і хворобливішим буде перебіг глибинних конфліктів, тим відчутніший для них розрив відношень.

До числа глибинних конфліктів відносять, наприклад, конфлікт, який можна охарактеризувати як психічну залежність одного воїна від іншого.

Залежна поведінка виражається у звиканні одного військовослужбовця до іншого, яке межує і «хворобливою» прив'язаністю до нього. Взаємини такого типу можуть набирати еротичного забарвлення, хоча об'єктом прив’язаності може бути не обов'язково сексуальний партнер. Механізм залежності нагадує наркотичну залежність: якщо наркоман перестане вживати наркотик, то настає стан абстиненції. Щось схоже на це відбувається й у випадку психічної залежності одного воїна від іншого: процес відвикання відбувається нестерпно боляче і не завжди успішно. Така залежність може відчуватися як надзвичайно приємний стан, але може й обтяжувати, бути непосильним тягарем, «знекровлювати» воїна. Ці відчуття можуть співіснувати або безперервно змінювати одне одного. Психічну залежність Іноді описують як симбіотичну, маючи на увазі двосторонню залежність між товаришами по службі, які, будучи тягарем один для одного, все одно не мо­жуть розійтися.

В суїцидологічному аспекті найбільший інтерес являє одностороння залежність, за якої залежна поведінка сформувалася лише в одного з двох взаємодій них воїнів; у такому випадку при загрозі розриву стосунків з об'єктом прив'язаності можна говорити про появу суїцидального ризику.

Наслідки конфлікту можуть бути різними. Система стосунків, що склалися в результаті конфлікту, може зовсім не змінитися, змінитися більшою або меншою мірою, а то й зруйнуватися. Щодо впливу конфлікту на особистість того чи іншого воїна, то вона може вийти із конфлікту, навіть у випадку поразки, зовсім без жодних негативних наслідків, але може й отримати серйозну психічну травму. Це першою чергою залежить від характерологічних особливостей воїна. Згубні наслідки конфлікту в основному виявляються у тих воїнів, які важко переносять будь-яке психічне напруження і необхідність участі у конфлікті викликає у них стан стресу.

Негативний вплив конфлікту визначається, крім того, наявністю в системі цінностей воїна уразливих, «болючих» місць. Він може залишити поза увагою тяжкі сварки і відверті образи на свій рахунок, але водночас може неадекватно відреагувати на невинні, здавалося б, слова або дії інших (товаришів по службі, родичів, командирів).

І нарешті, вплив конфлікту на воїна залежить від того, як він трактує події, що відбуваються, тобто від його інтерпретації і оцінки конфлікту. Один і той самий військовослужбовець в максимально схожих умовах може поводити себе зовсім по-різному: в одній ситуації він здійснює суїцид, в іншій, тотожній, ситуації зовсім не виявляє негативних реакцій. Справа в тому, що ситуація здається тотожною лише з точки зору стороннього спостерігача, воїн же бачить і оцінює ці ситуації в річищі особистісних життєвих цінностей зовсім по-різному. Різне сприйняття цієї ситуації обумовлює і різні його поведінкові реакції.

Для розуміння зв'язку між конфліктом і суїцидом важливим є поняття соціально-психологічної дезадаптації: конфлікт впливає на дезадаптацію, яка може стати передумовою виникнення суїциду. Конфлікт може привести воїна до різних ступенів соціально-психологічної дезадаптації: від легких форм, які можна охарактеризувати як психічний дискомфорт, викликаний утрудненням спілкування, до більш серйозних форм, за яких особистість переживає інтенсивний внутрішній конфлікт. Найважчий ступінь дезадаптації пов'язаний з повним розривом соціальних зв'язків військовослужбовця, його соціальною ізоляцією, що викликає у нього почуття непотрібності і безперспективності свого існування. Відповідно, він знаходить «вирішення» проблеми своєї дезадаптації у суїцидальній поведінці.

Таким чином, суїцидогенез є, насамперед, виявом дезадаптації воїна у військовому середовищі. І в цьому значенні.аутоаґресивні дії виконують функцію афективної розрядки, що певною мірою видозмінює суїцидогенний конфлікт. Незалежно від мотиваційної основи (справжнє бажання померти, уникнення тяжкого стану, привернення до себе уваги, маніпулювання ситуацією) аутоаґресивний акт виконує індивідуальне завдання з розв'язання психотравмувальної ситуації через «самоусунення» воїна від неї.

Дата добавления: 2015-05-22