Особливості і структуризація сучасних МЕВ

Міжнародна економіка: суть і етапи розвитку

МЕ – це сукупність національних економік і відносин, які об’єднують національні економіки у цілісну систему, яка розвивається за об’єктивними законами ринкової економіки. Вона вивчає закономірності взаємодії національних економік і міжнародних економічних організацій у сфері зовнішньої торгівлі, руху факторів виробництва, фінансування та формування міжнародної еко­номічної політики.
У своєму становленні і розвитку світове господарство пройшло довгий і складний шлях. Деякі дослідники відносять його виникнення ще до часів Римської імперії. Інші ведуть відлік функціонування світового господарства з часу Великих географічних відкриттів XV - XVI ст., що привели до прискореного розвитку міжнародної торгівлі коштовностями, прянощами, благородними металами, рабами.
Основні етапи розвитку світової економіки:
І етап (ХV-XVII ст.) – зародження світового капіталістичного ринку: великі географічні відкриття, поява колоній, революція цін, мануфактурний період.
ІІ етап (XVIII-XIX ст.) – формування світового капіталістичного ринку, зародження і розвиток загальноосвітнього поділу праці: промисловий переворот, буржуазні революції, перехід від мануфактурної до фабричної системи.
ІІІ етап (кін.XIX пер.пол.XX ст.) – формування системи загальноосвітнього поділу праці і на цій основі – всесвітнього господарства: електротехнічна революція, двигуни внутрішнього згоряння, економічний розподіл світу, перехід до монополістичного капіталізму.
IV етап (з 50-х рр.ХХ ст. дотепер) – функціонування системи загальноосвітнього поділу праці, посилення взаємозалежності економік усіх країн: НТР, процеси інтернаціоналізації та інтеграції.

Сучасні МЕВ є системою економічних звязків, які характеризуються виходом за межі національних господарств, взаємодією фіз. і юр. осіб, держав і міжнар. організацій, визначеністю форм, різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення

МЕВ мають яскраво виражений системний характер. МЕВ - це система ек. зв’язків з приводу вир-ва, розподілу, обміну і спож-ня, що вийшли за межі нац. кордонів.

Отже, сучасні МЕВ є системою ек. звязків, які характеризуються:

· виходом за межі національних господарств;

· взаємодією фіз. і юр. осіб, держав і міжнар. орг-цій;

· визначеністю форм;

· різними рівнями глибини існ-ня, функц-ня, здійснення.

Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета- й мікрорівні, макрорівень-це рівень державних і міждержавних міжнар. процесів, метарівень-це міжнар. звязки галузевого й регіон. значення, мікрорівень-це, відповідно, рівень звязків між фірмами різних країн.

Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між субєктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік.

При цьому виділяють такі 4 рівні:

· МЕ. контакти. Це-найпростіші, одиничні, випадкові ек. зв’язки, що мають епізодичний х-р і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні юр. і фіз. особам.

· МЕ взаємодія. Це-добре відпрацьовані стійкі ек. звязки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнар. ек. угодах і договорах, заключених на доволі тривалий період часу.

· МЕ співробітництво. Це-міцні й тривалі звязки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових ек. договорах і угодах. 2 Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів МЕВ.

· МЕ. інтеграція. Це-вищий рівень розвитку МЕВ, який характериз-ся взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої держ. політики як у взаємних ек. відносинах, так і у відносинах з треріми країнами.

4 Форми міжнародного поділу праці(ПП)

Міжнародний поділ праці – економічна основа сучасного світового господарства, тому що він представляє обмін між країнами, результатами та факторами виробництва у певних кількісних та якісних співвідношеннях. Передумовою МПП є суспільний поділ праці. Спільний поділ праці – це поділ окремих товаровиробників за окремими видами діяльності. За родом діяльності суспільний поділ праці поділяється на: - загальний; - частковий; - одиничний. Національний поділ праці – це поділ економіки на окремі сфери виробництва. Частковий поділ праці – це поділ сфер виробництва на галузі, підгалузі та підприємства. Одиничний поділ праці – це поділ за просторовою диференціацією. Міжнародний поділ праці – це вища форма суспільного, територіального поділу праці, яка характеризується міжнародною спеціалізацією та міжнародним кооперуванням виробництва. На формування МПП впливають наступні фактори: Природно-географічні: (відмінності у кліматичних у мовах, території, чисельності населення, економічно-географічному положенні, наявності природних ресурсів). Соціально-економічні: (трудовий потенціал, наявність робочої сили, науково-технічний потенціал, економічний потенціал: рівень розвитку продуктивних сил, масштаби і серійність виробництва, масштаби виробничої і соціальної інфраструктури, соціально-економічний тип національного виробництва і наявність зовнішньоекономічних зв’язків). НТП (науково-технічний прогрес): НДДКР (науково-дослідних та дослідно конструкторських розробок, прискорення темпів морального зносу, технологічна диверсифікація – це швидке проникнення нових технологій у всі галузі виробництва).

Дата добавления: 2015-05-22