Мислячи - ми діємо, діючи - мислимо

Психомоторика - робочий орган, єдність рухів з образом, думкою, почуттями- еталонами, мірками, відповідно до яких регулюються рухи. Точність мислення, глибина почуттів і дійсність уяви - точність рухів.

Психомоторика - орган людини, його механізм дій і мистецтво їх регуляції. Психомоторика здійснює психічну регуляцію живих рухів, дій і вчинків, вона - дзеркало мислення, почуттів і уяви.

Універсальність психомоторики

Отже, чим більше спритних психомоторних дій може виконувати людина, тим досконалішимє її мислення, тим більше відповідних предметів, явищ, думок, почуттів і образів міститься в душі людини.

Але ж іще півтори сотні років тому І. М. Сеченов довів: психомоторика є неподільний зв'язок рухів душевних і тілесних (прямих і зворотних). Йому б зробити ще один крок уперед і сказати: психомоторика- це орган людини, і величезна кількість проблем з'ясувалась би, багато що стало б на свої місця.

У чому відмінність психомоторики - органа людини - від інших органів тіла?

Психомоторика працює поза тілом. З природою і ноосферою. У неї три основні функції:

1) інструмента для "зовнішніх робіт", завдяки якому а)людина-
виконавець ліпить раковину (як ластівка ліпить гніздо з власної жуйки);
б) людина-ерудит насолоджується збиранням гармонійно побудованих
предметів і явищ; в) творець, долаючи дискомфорт, робить відкрит
тя, винаходи, створює художні образи того, чого ще не було;

2) інструмента для створення інформації (сировину для інформа
ції людина бере поза тілом, а переробляє її механізмами душі: викона
вець на почуття відгукується стереотипом, ерудит-споживач — обра-
зом-почуттям, творець почуття перетворює в думку);

3) інструмента для гармонізації самої себе (людина наближаєть
ся до власної гармонії: виконавець - до спокійної, нечутливої совісті;
ерудит - до енциклопедичної пам'яті, коли дістає задоволення вже не

. від самої гармонії, а від впізнавання її: "так, бачили-чули, читали, їли, мали... - ми і це!.."; творець відчуває свою спорідненість з будь-яким проявом природи і творить, як сама природа).

Отже, якщо психомоторика дисгармонійна, недосконала або розхитана, якість роботи механізму творчості низька, то людина стає в діяльності аварійною.

Психомоторика працює, коли виникає взаємодія в системі "мисляче тіло - предмет". Мисляче тіло людини здатне до нескінченної кількості дій, що ніяк не можна передбачати заздалегідь, і в тому числі - тілесно запрограмованих інстинктів.

Що це означає?

На відміну від технічних вимірювальних еталонів людина створює сенсорні, перцептивні, мнемічні - почуттєві еталони, а метрика технічних і живих еталонів однакова. Досить людині надати своєму чуттєвому змісту міру і число, і тоді вона, вимірюючи рухи, може набагато підвищити їх точність.

Основними проявами психомоторики є такі класи рухів і дій:

- рухи, які забезпечують підтримку й зміни положення тіла лю
дини в просторі;

- стани і пози нашого тіла - це граціозність фігури, постава,
апломб і стійкість додержання вертикальної лінії (від голови до п'ят), і
навпаки - кривляка, позер, удавальник тощо;

- локомоції- рухи, пов'язані з переміщенням людиною власно
го тіла: їх особливості виявляються в ходінні, бігу, стрибках, плаванні
тощо; сюди входять і балістичні рухи: ловлення і схоплювання пред
мета, який летить або переміщується, силові і ударні рухи, метання
предметів з установкою на влучність, дальність тощо;

- виразні рухи обличчя, всього тіла (міміка і пантоміміка) - без
посередні прояви емоцій і почуттів, семантичні рухи - носії смислу,
знаків, значення, які людина передає іншим людям, наприклад хорео
графічні рухи, рухи, які імітують дії з відсутніми предметами;

- робочі рухи і дії, які є засобами трудової діяльності і становлять
основу професійної майстерності, забезпечують ефективність праці,
економію витрат сили і сприяють досконалій реалізації задумів люди
ни. Кількість цих рухів і дій майже безмежна: і тих, що вже відомі й
засвоєні, і тих, які ще будуть знайдені.

Ось чому психомоторика людини універсальна - всеосяжна і різнобічна. З її допомогою людина спроможна розв'язувати різноманітні

життєво важливі задачі. Бо дійсне буття людини - це її дія, дієвість, а не рабська залежність від обставин.

Щоб краще зрозуміти універсальність живого руху, порівняємо функціонування психомоторики і машини - неживого тіла.

Механізми психомоторики щоразу будуються під час рухової дії. Механізми машини незмінні і запрограмовані на певні, раз і назавжди визначені траєкторії руху деталей. Живий рух здатний на стільки форм траєкторій у просторі, скільки існує в природі форм предметів, з якими людина має можливість взаємодіяти.

Форма руху машини заздалегідь визначена конструкцією її будови, структурно і функціонально, вона діє за схемою своєї будови і тільки так, а не по-іншому. Живий рух, навпаки, визначається формою того предмета, з яким взаємодіє людина.

Завдяки універсальності функцій мисляче тіло активно будує траєкторію свого руху відповідно до форми оточуючих його тіл із складними конфігураціями і просторовими координатами. Якщо психомоторика стикається з перешкодою, яку не може подолати, то людина зупиняється для роздуму, тобто перебудови схеми дії.

У ситуації зіткнення фізичне тіло руйнує себе або перешкоду. Можливість узгоджувати форму руху мислячого тіла, тобто рухової дії, з формою іншого предмета свідчить про те, що структурно-анатомічна будова психомоторики не запрограмована до якогось одного або кількох способів дій, і саме тому людина здатна до будь-якої за складністю рухової дії.

Ідея про універсальність структурно-анатомічних функцій людського тіла була висловлена ще Арістотелем. Його висновок: рука людини -інструмент для багатьох інструментів.

А Б. Спіноза довів, що спосіб дії мислячого тіла визначається не ним самим, самовільно, а воно активно будує свій рух, дію відповідно до форми (образу, ідеї, схеми) будь-якого іншого предмета.

Г. Гегель називає людську руку "одухотвореним ковалем людського щастя". Рука є те, що людина робить, адже в ній як у діяльному органі свого самоздійснення людина існує як "одухотворене начало", що формує її долю.

Діючи, людина здатна: а) спостерігати за своєю дією, б) контролювати її зсередини себе, в) обертати її продукт у власну сутність - систему здібностей. Під час дії людина нібито веде діалог сама з собою, будує і перебудовує реальний плин рухів згідно зі своїм бажаним.

Психомоторика - майже єдиний засіб, знаряддя людини, завдяки якому вона має практичну можливість втручатися в довкілля, змінювати його, створюючи нові предмети і явища власними силами - "золотими руками".

Звідси випливає: психомоторна дія- дійовий механізм розвитку душі й тіла. Адже діючи, людина мислить, а мислячи - діє, діє навіть тоді, коли предметів руками не торкається.

Дата добавления: 2015-05-22