Інтуїція працює без свідомого плану і контролю за процесом, самопливом, саморегулюється мірками гармонії- підсвідомо

Продуктом роботи інтуїції і уяви є перетворені чуттєві і почуттєві образи предметів, думки і почуття, те, чого не існувало ані в досвіді людини, ані в реальному житті, в діяльності.

Уява — процес свідомий. А от шляхи інтуїції і уяви до перетворення - різні, хоч вони користуються одним і тим самим матеріалом - образами, почуттями, думками.

Інтуїція працює самопливом, саморегулюючись і без свідомого контролю за цим процесом, без попереднього плану дій і всередині нас - підсвідомо. Завдяки цим процесам задача розв'язується мимовільно, і її результат - перетворений зміст, або смисл, або форма предмета - самочинно "випливає" у сферу свідомості. Відбувається її осяяння: неочікуваним поглядом на події, схемою наступних дій, новим образом або думкою, що відразу перебудовує людину, змінює її спрямованість, потреби, інтереси, почуття і бажання.

Уяву скеровують і контролюють наші потреби й інтереси, почуття і бажання, що викликають перетворення образів і думок - відображень умов і смислу задачі.

Отже, продуктом інтуїції і уяви є перетворені почуттєві образи, яких не існувало в досвіді, житті, діяльності.

Вони користуються одним і тим самим - матеріалами образів, почуттів, думок. А засоби перетворень інтуїцією і уявою - різні:

а) регулятори свідомих дій - образи, почуття і думки.

б) регулятори сенсорних процесів (ремінісценція, інтерферен
ція, інтуїція) - гармонія і її властивості: цілісність, гармонійність,
пропорційність тощо.

Дія сенсорних регуляторів виражається в природному прагненні тіла і душі до стану гармонії в собі, а відтак - до всього, що оточує.

У кожній створюваній дії, предметі, явищі ми прагнемо, не усвідомлюючи цього, до цілісності, завершеності, симетрії - гармонії.

Рука, яка пише літери з максимальною швидкістю, прагне до гармонійних рухів і змінює їх форму відповідно до того, що диктує їй почуття гармонії; око, яке розглядає найпростішу частку світу - лінію, і прагне її поділити в пропорції "золотого перерізу"; око, яке миттєво сприймає фігуру із зруйнованою формою - чинить так само: добудовує зруйноване, те, чого в ній бракує, "робить" цілісним і гармонійним; людина, стикаючись з дисгармонією поза собою, прагне перетворити її на більш гармонійне явище.

Вона розв'язує задачу мимовільно, а її результатом є перетворений на відомий зміст, або смисл, або форма предмета, що самочинно випливає у сферу свідомості, її осяюючи. У результаті створюються нео-чікуваний погляд на події, схема дій, новий образ або думка, що перебудовує предмет дій, людину.

Інтуїція - механізм і продукт сенсорного відображення гармонії в предметах і явищах; вона - самовисловлення почуттів та уяви, які діяли разом і усвідомили гармонію в предметі, отже - знайшли з ним спільну мову, адекватність. Єдність почуттів та уяви - думка! - яка може реалізуватися зовні у слові, висловлюванні.

До виникнення думки єдність змісту почуттів та уяви - сенсорних здобутків - існувала поза свідомістю, автономно. А коли вони стають відображенням гармонійної цілісності предмета, нагромаджують енергію критичної маси - відбувається вибух: поріг свідомості розривається, сенсорні здобутки звільняються від стереотипу мислення і "висаджуються" у сферу свідомості суверенною цілісністю - новим образом предмета.

Так виникає нова домінанта, несумісна з попередньою - смисловою. У людині порушується рівновага. Починається внутрішня боротьба, яка нагадує зіткнення протилежних мотивів. А людина усвідомлює дискомфорт і страждає. Одна з них - муки слова.

Інтуїція - механізм людини - здатний створювати гармонійні цілісності з розпорошених елементів (сенсорних і смислових), які мислення, сила думки і логіка не можуть привести до спільного знаменника.

Відображення предмета у сфері свідомості піддається трансформації системою дій "образ - почуття - мислення":

а) уява користується матеріалом: думок, образів, почуттів і може:
відокремлювати їх від дії, діяти з ними; звільняти їх від влади пам'яті
або ламати стереотипи та еталони свідомості і виходити за їх межі; пе
ретворювати образи, почуття і думки про предмет, не торкаючись його
руками; вона має необмежену свободу дій у створенні нових форм і
якостей у предметному світі. Єдність почуттів та уяви - думка! - може
реалізуватися зовні у слові, висловлюванні;

б) почуттями - переживанням подій і ставленням до них; оцінкою
Довкілля: предметів, явищ, подій, людей і самої себе. Задоволення і не
вдоволення, напруження і розрядка, збудження і заспокоєння - крайні

■

точки шкали їхньої потужності, того, що пробудило до життя інформаційний та енергетичний потенціал людини;

в) мислення встановлює зв'язок між відомим і невідомим; знаходить аналоги невідомого, створюючи новий образ, думку про нього; отриманий продукт: образ, думку, аналог з додатками нового перетворює на словесну або іншу знакову систему (наприклад, математичне рівняння) або на форму створеного матеріального предмета.

У сфері під порогом свідомості відображення трансформується в системі "образ - почуття - інтуїція":

а) сенсорний образ - форма і продукт відображення предмета,
енергія і інформація зовнішнього впливу, яка не стала здобутком і фак
том свідомості;

б) почуття - пристосування, своєрідна жива ЕОМ, що обчислює
енергію та інформацію, яка до нас надходить, вимірює її внутрішнім
еталоном - образом-кодом "золотого перетину" - і оцінює (позитивно
або негативно) відповідно до стану власної гармонії. І ці дії можливі
лише за умови оптимального енергопотенціалу; в стані втоми образ-
код гармонії руйнується, а почуття помиляються;

в) інтуїція - механізм і продукт сенсорного відображення гармо
нії (гештальту) в предметах і явищах; вона - самовисловлення почут
тів та уяви, які діяли разом і усвідомили гармонію в предметі, а зна
чить - знайшли з ним спільну мову, адекватність предмету, який був
відображений.

Дата добавления: 2015-05-22