Галицько-Валинське кинязівство 1199-1264.Правління Романа Мстиславича та Данила Романовича

Галицьке князівство: друга половина XI-1199

Галицьке князівство виділилося зі складу Київської Русі наприкінці XI ст. Наприкінці 10 століття за Володимира Святославича Галицька земля увійшла до складу Київської Русі. Головними містами її були Галич. Перемишль. Звенигород і Теребовля.

Економічному зростанню Галицької землі сприяли природні умови. приплив населення з Придніпров'я, віддаленість від степів, де кочували половецькі орди, зростання торговельних зв’язків з іншими руськими землями, західними і південними слов'янами. Західною Європою. Візантією. У Галицькому князівстві рано почати розвиватися феодальні відносини і склалась особливо сильна боярська верхівка.

З 1084 року Галицька земля, де князювати правнуки Ярослава Мудрого — Рюрих. Володар і Василько Ростиславичі. відокремилася від Києва. Спочатку вона була роздроблена на кілька князівств, але Володкмирко Володаровнч 1144 р. об'єднав їх в одне князівство зі столицею у Галичі.

Галицьке князівство досягло найбільшої могутності за княноваиня Ярослава Осмомисла (1152- 1187). який вів запеклу боротьбу проти боярства. Після смерті Ярослава настали занепад князівської влади і ослаблення впливу Галицького князівства 3 цього скористалися угорські королі, які 1188 року захопили Галич. Проти іноземних загарбників спалахнуло Галицьке повстання 1189 року. У 1189-1199 роках у Галичі правив Володимир Ярославович, син Осмомисла.

В 1199 році волинський князь Роман Мстиславич оволодів Галицьким князівством і об'єднав його з Волинським в єдине Галицько-Волинське князівство.

Обєднання Галичини і Волині було здійснено волинським князем Романом Мстиславичем. сином Мстислава Ізяславича. Скориставшись безладдям у Галичі, він вперше зайняв його у 1188 році, але не зміг утримати його під натиском угорців, які також вгторглися до галицької землі на заклик місцевих бояр. Вдруге Роман приєднав Галичину до Волині у 1199 році після смерті останнього галицького кням з роду Ростиславичів. Він жорстоко придушив місцеву боярську опозицію, що чинила опір його спробам централізувати управління, і заклав основи єдиного Галицько-Волинського князівстваВодночас Роман втрутився у боротьбу за Київ. який здобув у 1204 році, та приймав титул Великого князя Київського. У 1202 і 1204 роках він здійснив успішні походи на половців чим завоював популярність серед простого населення. На початку 13 ст. Роман перетворився на наймогутнішою правителя Східної Європи. якого літописці називати великим князем», «самодержцем усієї Русі» та «царем в Руській землі» Проте реалізувати до кінця своїх планів вій не зміг через війну з Польським королівством, у якій загинув 1205 року. Через раптову смерть Романа, у Галицько-Волинському князівстві утворився вакуум влади. Галичину і Волинь охопила низка безперервних міжусобиць та іноземних інтервенцій. Волинські дрібні князі унезалежнилися. а галицькі бояри відмовилися визнавати владу малолітніх Романовичів — Данила і Василька. Під приводом захисту синів покійного Романа у справи князівства втрутилися сусіди — Польщі й Угорщина Об'єднавши колишні володіння батька Романа, брати Данило і Василько розподілили повноваження. Перший сів у Галичі, а другий у Володимирі. Лідерство у цьому дуумвіраті належало Данилу, як старшому синові Романа Мстиславича.Перед монгольською навалою на руські землі Галицько-Волинське князівство встигло розширити свої кордони. У 1238 році Данило Романович повернув північно-західні землі Берестейщини і зайняв місто Дорогочин на півночі, який перебував у володінні добжинських хрестоносців а також у 1239 році приєднав до своїх земель Турово-Пінське і Київське князівства на сході, разом із столицею Русі — Києвом. З приходом монголів позиції галицько- волинських князів похитнулися. У 1240 році азійські полчища взяли Київ. а у 1241 році вторглися до Галичини і Волині, де сплюндрували безліч міст, включно зі стольними градами Галичем і Володимиром.

Оскільки княжа влада не зуміла протистояти монголам. проти неї в котре виступила боярська верхівка. Слабкістю князівства скористались західні сусіди. акі спробували захопити Галич. У відповідь Романовичі захопили у 1244р. польський Люблін. а у 1245 році розбили війська угорців, поляків і бунтівних бояр у битві піл Ярославом. Боярська опозиція була остаточно знищена і Данило зміг централізувати своє управління.Міра перемишильського єпископа. перероблена з Данилової корони.Посиленням позицій Галицько-Волинських земель були невдоволені у Золотій Орді. яка поставала вимогу передати їй Галичину. Не маючи сил протистояти монголам. Данило був змушений визнати сюзеренітет ординського хана у 1245 році, але добився підтвердження своїх князівських прав на Галицько-Волинські землі. Потрапивши у залежність від монголів» князь спрямував свій зовнішньополітичний курс на утворення антиординської коаліції держав. З цією метою вій уклав союзи із Польщею. Угорщиною. Мазовією, Тевтонським орденом а також захопив ятвязькі землі і Чорну Русь у 1250—1253 роках, чим ліквідував загрозу нападів литовців на Валинь. У 1253 році Дінило прийняв у Дорогочині титул «хором Русі» від папи Інокентія ІV. який обіцяв організувати хрестовий похід проти монголів.Однак центральноєвропейські країни не володіли силами, що буди готові протистояти Золотій Орді, а ЇХні вояки не мали достатньої мотивації для походу у південоруські степи, на противагу біблейським землям Палестини. Відповідно. попри сподівання Данила, коаліція не склалася і вій змушений був самостійно воювати проти монголів. Перша війна 1254—1255 проти орд Куремси була переможною. однак залучення монголами елітних військ полководця Бурундуя 1259 році змусило русичів капітулювати. За його наказом князі зруйнували замки у своїх землях та приєдналися до ординської виправи на Литву і Польшу.У 1264 році Данило помер, не змігши завершити визволення Галицько- Волннського князівства з-під ординської залежності

Дата добавления: 2015-05-22