Зовнішня політика IV республіки

· 5 липня 1962 р. Алжир став незалежною державою;

· створювалось так звана Французька співдружність;

· Надання незалежності ряду колоній:

· підпорядкована США і логіці «холодної війни».

· Франція була членом НАТО

· вела активні колоніальні війни (Індокитай, Північна Африка, Мадагаскар), намагаючись втримати залишки своєї колоніальної імперії.

Зазначені заходи сприяли соціальній і політичній стабілізації Франції. У країні був встановлений режим особистої влади де Голля

Державний сектор виробляв 10% промислової продукції. 10 найбільших (з 25) промислово-фінансових груп отримували значні державні дотації. Були закладені основи енергетичної незалежності Франції за рахунок будівництва атомних електростанцій.

Франція стала сучасною індустріальною державою з передовою багатогалузевою промисловістю. Домігшись значного збільшення експорту, Франція до середини 60-х років розрахувалась зі всіма своїми боргами і стала знову державою-кредитором.

Було завершено модернізацію сільськогосподарського виробництва: французький селянин перетворився у фермера, а Франція стала найбільшим експортером сільськогосподарської продукції в Європі.

Водночас у країні накопичилась низка проблем. Стрімкий розвиток економіки під впливом НТР потребував значної кількості освічених інженерів, адміністраторів. Розвиток виробництва і модернізація сільського господарства стали причиною урбанізації.

Профспілки, робітники теж були незадоволені надмірним контролем за трудовими відносинами з боку державних структур. Традиційні цінності, структура суспільства, політична влада – все потребувало змін.

Ці чинники і стали причиною кризи П’ятої республіки наприкінці 60-х років.

Де Голль, прийшовши до влади, взяв курс на:

· вироблення самостійної зовнішньої політики,

· створення сильної Франції і Європи, як противаги США. За словами де Голля, комуністи менш небезпечні, ніж США.

· в знак протесту проти війни у В’єтнамі, Франція вийшла із структури НАТО. незалежність була надана всім французьким колоніям.

· У 1966 р. де Голль відвідав СРСР, встановив нормальні відносини між двома країнами.

Щоб поставити Францію врівень з великими державами, почалось створення власної ядерної зброї. У лютому 1960 р. Франція здійснила випробування ядерної зброї, приєднавшись до "ядерного клубу" США, СРСР, Великобританії, створила національні ядерні сили, що включають стратегічні ракети, бомбардувальники, підводні човни. Водночас де Голль став одним з ініціаторів розрядки міжнародної напруженості.

У 1974 р. після несподіваної смерті Помпіду, президентом був обраний Валері Жискар д’Естен. У період його правління було завершено перегрупування політичних сил.

1981 р. Президентом Франції став соціаліст Франсуа Міттеран. Уряд, сформований лівими силами, спробував вийти з кризи шляхом розширення державного втручання. У Франції відбулась націоналізація фінансово-промислових груп. Розширювались соціальні програми і вводилась 5-тижнева відпустка. Такі заходи посилили інфляцію. Тоді уряд ввів державний контроль над цінами і заробітною платою, що викликало невдоволення населення.

У 1984 р. Міттеран призначив прем’єр-міністром лідера ОПР Жака Ширака, який:

· оголосив приватизацію державного сектору, який складав до 30%;

· послабив державне регулювання бізнесу;

· розпочав боротьбу з інфляцією.

Франція є одним з головних двигунів європейської інтеграції. Прагне обмежити вплив США в регіоні. Серйозні розбіжності між США і Францією спалахнули щодо війни з Іраком. Франція виступає за розширення ЄС і НАТО за рахунок східноєвропейських країн і продовжує відігравати вирішальну роль в регіонах традиційного впливу. Французькі збройні контингенти відіграють значну роль у миротворчих операціях ООН.

Дата добавления: 2015-05-22