Роки у Парижі

Роки у Римі

Ранні роки

Тема 1:Формування напрямків сучасної архітектури. Передумови розвитку сучасної архітектури

Анрі Лабруст, фр. Pierre François Henri Labrouste (11 травня 1801 р. — 24 червня 1875 р.). Видатний французький архітектор, один із перших, хто почав використовувати в архітектурі досягнення промислової революції. В своїх теоретичних та практичних працях заклав основи архітектурного раціоналізму та Модернізму ХХ століття.

Анрі Лабруст народився 11 травня 1801 року в Парижі у сім'ї юриста Франсуа-Марі Лабруста, котрий брав активну участь у політичному житті післяреволюціної Франції. У 1809 році пішов на навчання до коледжу Св.Варвари, а у 1819 був зарахований до Королівської школи Красних мистецтв. З 1823 року, став працювати як молодший наглядач на будівництві під керівництвом відомого французького архітектора Ет'єна-Іполіта Годде. Поворотним моментом творчого шляху Лабруста став 1824 рік, коли він здобув Римську премію - нагороду що присуджувалась діячам культури та мистецтва Франці і давала можливість безкоштовного проживаня у Римі на Віллі Медічі.[1]

Протягом п'яти років перебування в Італії, Лабруст займався дослідженями пам'яток античності та спробами їх гіпотетичної реконструкції. Однак, вивчаючи давньоримські та давньогрецькі руїни, він став поступово цікавитись не лише їх образною, але і конструктивною стороною.[2] Лабруст був одним із перших хто виявив кольорове отинькування давньогрецьких храмів та, що ще важливіше, дійшов висновку, що їх архітектура сформувалась як відтворення в камені конструкції характерної для будівництва більш древніх, ще дерев'яних храмів. Це відкриття про форму як відображення конструкції, а не просто створення красивого естетичного образу, докорінно змінило уявлення Лабруста про зміст роботи архітектора.

Повернувшись до Парижу, Лабруст у 1830 році засновує свою власну проектувальну мастерню та школу архітекторів, навчання в якій відводило головну роль конструктивній доцільності, функціональності та раціональності. Саме Лабруст сформулював фразу, яка згодом стала головним гаслом Модернізму та функціоналізму в архітектурі ХХ століття про те що "форма завжди повинна слідувати функції". Явна відмінність школи Лабруста від академічних принципів школи Красних мистецтв вилилась у гостру боротьбу, наслідком якої було його усунення від крупних замовлень. У 1836 році він одружується та виконує ряд проектів для міста Лозанни, які однак не були реалізовані, а реальна практика сконцентрувалась на багатих надгробках паризького цвинтаря Монпарнас. Лише у січні 1838 року, Анрі Лабруст був призначений архітектором Міністерства громадських робіт, а в жовтні того ж року йому було замовлено проект нової будівлі бібліотеки Св.Женев'єви.

Фасад бібліотеки Святої Жерев'єви з боку площі Пантеону у Парижі

Інтер'єр бібліотеки Святої Жерев'єви

Бібліотека Святої Женев'єви, була побудована в період між 1843-1851 роками і стала набільш раннім зразком раціоналістичного мислення та впливу промислової революції в архітектурі. Хоча зовні, споруда вирішена у формах традиційної академічної класики, внутріншя структура утворена із сміливої конструкції із чавуну та кованого заліза - матеріалів, які до того використовувались лише для спорудження фабрик та парових машин. Тонкі та витягнені вверх металічні колони та ажурні арки, давали можливість максимально звільнити інтер`єр від несучих конструкцій. [3] Високохудожня інтерпритація цих "машинних" матеріалів у монументальній громадській споруді стала непересічним внеском Лабруста в історію архітектури. Вона відкрила сторінку взаємопроникнення промисловості і мистецтва, що у подальшому стала суттю явища Модернізму в культурі ХХ століття.

«»

Кришталевий палац. Лондон 1851р. арх. Дж.Пакстон

«»

Бру́клінський міст (англ. Brooklyn Bridge), відкритий у 1883, один з найстарших висячих мостів у США. Міст сягає довжини 1825 м над Іст-Ривер у місті Нью-Йорку між округами Мангеттен і Бруклін.

Бруклінський міст був побудований за проектом інженера Джона Роблінга (англ. John Augustus Roebling) і його компанії. Будівництво мосту розпочалося 3 січня 1870 року й закінчилося через 13 років, 24 травня 1883 року. Три прольоти мосту з'єднували дві готичні вежі, довжина основного прольоту склала 486,3 метри. Міст обійшовся в 15,1 мільйонів доларів.

У перший же день близько 1 800 транспортних засобів та 150 300 чоловік скористалися ним, щоб перебратися на іншу сторону. Однак через тиждень у натовпі, котрий знаходився на мості пройшов слух про можливості раптового обвалення моста, що стало причиною тисняви й загибелі 12 чоловік. Щоб запевнити народ у міцності мосту, влада провела по ньому 21 слона із цирку, що гастролював неподалік.

«»

Етьєн Луї Буле Искусство есть, в сущности говоря, наука; именно это мы должны видеть в архитектуре.

«»

«СТАРЫЙ МУЗЕЙ (Altes Museum).»

В Берлине многo музеeв, есть даже Музейный остров (Museumsinsel). Этот остров, расположенный на реке Шире, в течение более 100 лет укреплялся слоями камней. Все началось в 1824 году со старого музея (Altes Museum). На месте, где он сегодня стоит, когда-то протекал приток Шпрее. Для строительства здания была зaрыты рвы, в мягкий грунт вбиты сваи.В 1830 году здание было завершено. Однако уже во время строительства стало ясно, что помещений не хватит для экспонатов королевской Кунсткамеры u новых коллекций картин. Тогда король Фридрих Вильгельм IV издал приказ преобразовать все пространство острова для строительства новых объектов, предназначенных для науки и искусства. В 1841 году началась закладка фундамента для нового музея (Das Neue Museum), который был открыт в 1850 году. С 1867 года начинается строительство Национальной галереи (Nationalgalerie).

«»

Чарльз Бэрри (англ. Charles Barry, 23 мая 1795, Лондон — 12 мая 1860, Лондон) — английский архитектор эпохи викторианской эклетики.

Чарлз Бэрри и Огастес Пьюджин. Здание Парламента в Лондоне. 1834-1865

«»

Жан Луи Шарль Гарнье (фр. Jean-Louis-Charles Garnier, 6 ноября 1825, Париж — 3 августа 1898, Париж) — французский архитектор эпохи эклектики и историк искусства. Идеолог и практик стиля боз-ар.

Опера в Парижі 1880

«»

Міська́ ра́туша у Ві́дні (з нім. Rathaus, n) побудована під керівництвом Фрідріха Шмідта (нім. Friedrich Schmidt) із 1872 по 1883 роки у готичному стилі.Висота центральної башти складає 92 метри, на вершині котрої знаходиться один із символів Відня — «Ратхаусман» (нім. Rathausmann, m). Він представляє собою статую із бронзи висотою у 3,4 метри.

Через західний вхід, із Фрідріх-Шмідт-Плятцу (нім. Friedrich-Schmidt-Platz, m), можна потрапити до загально доступного Шмідтхаллє (нім. Schmidthalle, f). До уваги при відвіданні Віденської Ратуші варто також взяти Фестзааль (нім. Festsaal, m), зал міського сенату (нім. Stadtsenatssaal, m) та башту (нім. Turm, m).

Перед Ратушею облаштований парк (нім. Rathauspark, m), у якому постійно відбуваються різноманітні концерти. Перед Різдвом у парку перед ратушею проходить традиційний ярмарок Крісткіндльмаркт (нім. Christkindlmarkt, m). Узимку численні стежки парку перетворюють у ковзанки, створюючи захоплюючий комплекс для катання на ковзанах «Льодяна мрія» (нім. Eistraum, n).

«»

Здание Парламента Австрии и фонтан Афины Паллады, 1874 — 1883. Арх. Теофил Хансен

«»

Юліуш Кáроль Гохбéрґер (пол. Juliusz Karol Hochberger; 16 травня 1840 Познань — 5 квітня 1905 Львів) — львівський архітектор.

«»

Монумент В. Емануїла арх.Саконі

«»

Церковь Святого Августина (фр. Église Saint-Augustin), известна под сокращённым именем Сент-Огюстен — католическая церковь в VIII округе Парижа. Церковь занимает квартал между бульваром Мальзерб (Boulevard Malesherbes), авеню Сезар Кэр (Avenue César-Caire), улицей Бьенфезанс (Rue de la Bienfaisance) и улицей Лаборд (Rue de Laborde). Площадь треугольной формы перед главном фасадом церкви названа в её честь — площадь Сент-Огюстен (Place Saint-Augustin). Также её имя носит расположенная неподалёку станция метро. Действующая католическая церковь. Административно относится к архиепархии Парижа.

«»

Е́йфелева ве́жа (фр. la Tour Eiffel) — архітектурна пам`ятка Парижа, розміщена на Марсовому полі, символ сучасної Франції. Вежу названо на честь її конструктора Густава Ейфеля. Сам Ейфель називав її 300-метровою вежею (фр. tour de 300 mètres), інша, народна назва — фр. La dame de fer (Залізна леді). Популярний туристичний об'єкт, щорічно приймає понад 6 мільйонів відвідувачів. В 2007 році на вежі побувало 6 893 000 осіб[1], що на 78 000 відвідувачів більше ніж у 2006, а за її історію з 1889 до 31 грудня 2007 року — 236 445 812 осіб. Вежа стала найвідвідуванішою [2] і найфотографованішою[3] туристичною пам'яткою світу.

Була зведена як тимчасова споруда та використовувалася як символ і вхідна арка паризької Всесвітньої виставки 1889 року (проходила в палаці Трокадеро з 6 травня до 31 жовтня). Вежу збирались розібрати через деякий час після завершення виставки, але завдяки уже встановленим там радіоантенам це рішення було скасоване.

«»

Біржа в Амстердамі

«»

ОГЮСТ ПЕРРЕ (1874—1954)

Огюст Перре – архитектор, впервые сделавший железобетон материалом зодчества, был в то же время последовательным выразителем классической традиции во Франции. Начало его творчества относится еще к первому десятилетию XX века, но роль одного из лидеров современной архитектуры он сохранил в течение всей долгой жизни.

В 1903 году он построил жилой дом на улице Франклина, вошедший в историю архитектуры как здание, в котором железобетонная каркасная конструкция, органически связанная с планом здания и с организацией внутреннего пространства, впервые получила тектоническое выражение. В 1903 году он построил жилой дом на улице Франклина, вошедший в историю архитектуры как здание, в котором железобетонная каркасная конструкция, органически связанная с планом здания и с организацией внутреннего пространства, впервые получила тектоническое выражение.

Дата добавления: 2015-05-22