До питання про праслов’янську писемність

Це питання довго і гаряче дебатувалось і сьогодні ще не дістало остаточного вирішення. Версії і гіпотези висувалися найрізноманітніші – від віднесення її існування до незапам’ятних часів до повного заперечення у праслов’ян писемності до Кирила і Мефодія.

Питання про вторинність походження слов’ян та їхньої мови активно "розробляють" учені Заходу; вітчизняна ж наука "визначила" точну дату народження слов’ян – V ст. до н.е. Цікаво, хто ж завірив таку довідку?!

Історичні реалії, численні пам’ятки, що перебувають у науковому обігу, а також дешифровані пам’ятки писемності дають можливість, бодай на рівні наукової гіпотези, відсунути виникнення слов’янського письма приблизно до XVII-X ст. до н.е. Дешифрування тексту Фестського диска, яке виконав Г. Гриневич, пропонує таку версію: "Будемо знову жити. Буде служіння Богу. Буде все в минулому – забудемо, хто ми є. Де ви побудете, чада будуть, ниви будуть, прекрасне життя – забудемо, хто ми є. Чада є – узи є – забудемо, хто є. Що вважати, господи! Рисіюнія чарує очі. Нікуди від неї не дінешся, не вилікуєшся. Не один раз буде, почуємо ми: ви чиї будете, рисичі, що для вас почесті; в кучерях шоломи, розмови про вас.

Не є ще, будемо ми її, в цьому світі Божому".

Цілком вірогідно, що Рисіюнія – одна з праназв України, а рисичі – наші предки. Подібні пам’ятки писемності непоодинокі, вони знайдені й на нашій території, зокрема на пряслицях, глечиках, інших керамічних виробах періоду черняхівської культури. Так, на одному з глечиків існує напис "Леві лої" – лев’ячий лій, на іншому – "ліки".

Важлива пам’ятка слов’янської писемності – "Влесова книга". Навколо неї гарячі дебати точилися тривалий час, сьогодні її текст, визнаний як оригінальний, достеменно відсунув дату зародження слов’янської писемності майже на двісті років назад. Книгу написано алфавітом, що близький до кирилиці. Але ж і до цього часу були рєзи, глаголиця, проте, на лихо, майже всі писемні пам’ятки дослов’янського і слов’янського періодів виконані на нетривкому матеріалі, здебільшого на дерев’яних дощечках та бересті.

Про поширення писемності серед населення свідчить той факт, що написи зустрічаються на побутових речах: горщиках, глечиках, пряслицях, мечах. Отже, той, хто користувався цими речами, і той, хто їх робив, були письменними.

Ця гіпотеза підтверджується реальним історичним свідченням – берестяними грамотами. Тексти їх зайвий раз підтверджують істотне поширення писемності серед багатьох верств населення.

А розповідь Кирила і Мефодія про те, що вони в Корсуні зустріли мужа руського, який говорив мовою руською і показав книгу, написану руськими письменами, свідчить, що розроблена ними абетка народилася не на порожньому місці, а мала міцне підґрунтя. Можливо, просто було вдосконалено слов’янську систему писемності на базі існуючої раніше.

Дата добавления: 2015-05-22