Регулювання безробіття. Державні програми зайнятості

1. Активні (сприяння зайнятості)

а) Виділення субсидій на стимулювання зайнятості окремих груп населення (наприклад, молоді) або на збереження робочих місць для працівників, яких мають звільнити

б) Підтримка підприємств, які створюються безробітними (соціальна, грошова допомога або інші безкоштовні послуги)

в) Безпосереднє створення робочих місць у державному або комерційному секторі

2. Пасивні (підтримка доходів)

• Надання допомоги у зв'язку з втратою роботи (допомога з безробіття, вихідна допомога та ін.)

• Надання пільг безробітним при виплатах у соціальні фонди

• Компенсація витрат на професійну підготовку й підвищення кваліфікації

• Зниження ставки оподатковування підприємств при створенні нових робочих місць

• Створення ефективної системи професійного навчання

• Адміністративні стягнення (штрафи) за порушення керівниками підприємств трудового законодавства

Рівень безробіття

Рівень безробіття вимірюється шляхом співставлення кількості безробітних з наявною робочою силою:

Рівень безробіття уважається важливим, але не безпомилковим показником. Розрахунок рівня безробіття ускладняється тим, що критерії віднесення окремих осіб до категорії зайнятих чи безробітних є певною мірою умовними. Завищенню рівня безробіття сприяє зайнятість населення у тіньовій економіці. Водночас рівень безробіття може бути заниженим, оскільки цей показник не враховує частково зайнятих (тих, хто працює неповний робочий день, тиждень, знаходиться у неоплачуваних відпустках тощо), а також працівників, які втратили надію знайти роботу і тому не шукають її.

На відміну від відкритого безробіття, яке характеризується відсутністю роботи та її пошуком, приховане безробіття охоплює тих людей, які вимушені працювати неповний робочий день або з неповною ефективністю чи з неповною оплатою праці з незалежних від них причин. У зв’язку з цим приховане безробіття є неприродним явищем, гальмом на шляху розвитку ринкових відносин.

Залежно від рівня безробіття розрізняють повну та неповну зайнятість.

Повна зайнятість – це зайнятість на рівні природного безробіття. Природне безробіття включає фрикційне та структурне безробіття і є внутрішньою (природною) потребою економіки.

Таким чином повна зайнятість означає відсутність циклічного безробіття. За сучасних умов рівень безробіття, який відповідає повній зайнятості (природний рівень безробіття) коливається від 3 до 7% робочої сили.

Реальний обсяг ВВП, який виробляється за умов повної зайнятості (природного рівня безробіття) називають потенційним ВВП (виробничим потенціалом економіки).

Неповна зайнятість пов’язана з кризовими явищами в економіці і виникає за умов перевищення фактичного рівня безробіття над його природним рівнем. Водночас на практиці можлива також ситуація, за якої фактичний рівень безробіття нижчий за природний.

Якщо фактичний рівень безробіття перевищує його природний рівень це засвідчує існування циклічного безробіття, що є ознакою неповної зайнятості.

Соціально-економічні наслідки безробіття

Безробіття – невід’ємний інструмент ринкового механізму, функціями якого є резервування частини робочої сили з метою забезпечення галузевого та територіального руху капіталу та праці в різні періоди ділової активності; стимулювання ефективної зайнятості та конкурентоспроможності робочої сили; надання працюючим можливості зміни виду діяльності тощо. Водночас безробіття породжує негативні соціально-економічні наслідки до яких можна віднести:

- водовикористання економічного потенціалу суспільства, робочої сили;

- недовиробництво ВВП, відставання його фактичного рівня від потенційного;

- втрата не зайнятими робітниками кваліфікації, почуття самоповаги, моральна деградація;

- зменшення доходів населення, погіршення умов життя людей;

- зростання кількості психічних захворювань та самогубств;

- соціальні потрясіння, зростання злочинності, розпад сімей;

- необхідність додаткових суспільних витрат, пов’язаних з підтримкою безробітних.

Американський дослідник Артур Оукен довів існування взаємозв’язку між рівнем безробіття і зміною обсягу ВВП. Згідно із законом Оукена перевищення рівня фактичного безробіття над його природним рівнем на 1% призводить до скорочення реального ВВП на 2,5 % у порівнянні з його потенційним рівнем.

Державна політика зайнятості

Оскільки в умовах ринкової економіки не існує автоматичного механізму забезпечення повної зайнятості населення, виникає потреба у цілеспрямованому державному регулюванні ринку праці.

Мета державного регулювання зайнятості населення – забезпечення ефективної зайнятості, підготовки, перепідготовки перекваліфікації кадрів, яка б дозволила кожній людині знайти застосування своїм здібностям у відповідній сфері діяльності.

Методи державного регулювання зайнятості населення:

- законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили;

- створення нових робочих місць в державному секторі;

- стимулювання зростання рівня зайнятості на недержавних підприємствах;

- заходи по підготовці та перепідготовці робочої сили, поліпшенню інформованості населення про можливості зайнятості;

- соціальне страхування та соціальний захист безробітних;

- працевлаштування незайнятого населення.

Для реалізації державної політики зайнятості створюються біржі праці або служби зайнятості. Служби зайнятості – спеціалізовані державні заклади, які виконують посередницькі функції на ринку робочої сили.

Служби зайнятості:

- аналізують і прогнозують попит і пропозицію на ринку робочої сили, інформують населення, підприємства, державні заклади про стан ринку праці;

- ведуть облік вільних робочих місць та громадян, що звертаються з питань працевлаштування;

- надають допомогу громадянам у працевлаштуванні, а роботодавцям – у пошуках необхідних працівників;

- організують профпідготовку та перепідготовку громадян;

- реєструють безробітних та виплачують їм допомогу.

Робоча сила у складі населення країни

Дата добавления: 2015-05-22