Предмет і завдання вікової психології

Роль і місце філософії у сучасному українському суспільстві

Філософія, якщо відновити вихідну етимологію цього терміну, є "любов до софії", що вони часто й дуже приблизно перекладається "любов до мудрості". Насправді давньогрецьке поняття "софія" значно більше ємне та складне, ніж просто "мудрість".

Філософія колись могла мати й мала статус особливої науки. Особливою форми пізнання, як, наприклад, в античності, коли вона була, сутнісно, тотожна всієї культурі на той час. Але XX віці, віці не колишньої раніше диференціації знання, коли кожний питання відійшов зі своєю окремої науки - до логіки чи, до мовознавства чи, до фізики чи, у філософії не залишилося "своєї землі". Вона втратив свій колишню магічна сила.

Це, звісно, вкрай загострена позиція, якої протиставляється інша крайність, тобто. позиція, за якою філософія як не "закінчилася", але, навпаки, майже як і в античності, придбала синтетичну функцію. Цим і зумовлена актуальність роботи.

Філософія вперше у історії усвідомила свої справжні місце цариці наук, замінивши кодексу, який царюючу релігію. Вперше вона наблизилася до життя настільки, що стала проводити неї як побічно, а й прямим шляхом.

І вперше ж філософія отримала декларація про оцінку і навіть рішення конфліктних проблем я не лише суспільно-політичної, а й економічної і навітьнаучно-академической життя.

Філософія виконує ряд пізнавальних функцій, родинних функцій науки.

Зміни, що відбуваються в тілесному і психічному житті людини на різних етапах її онтогенезу, визначаються природними й суспільними умовами в їх єдності. Ці зміни мають закономірний, прогресивний характер, що виявляється в послідовності вікових періодів розвитку: зародження життя дитини змінюється немовлячим віком, його продовжує раннє дитинство, за ним, як відомо, йде дошкільний вік, що змінюється молодшим шкільним, далі наступає стадія підлітка, яка закономірно переходить у юність. За юністю ідуть періоди дорослості, що закінчуються старістю.

Для кожного віку характерними є певні взаємовідносини індивіда з суспільним середовищем, особливості його психічної діяльності й фізичного стану. На з'ясуванні динамічних прогресивних змін психіки людини впродовж її життя і спеціалізується вікова психологія.

Усе, що ми маємо від природи, те ми первісно дістаємо лише як можливості й згодом перетворюємо у реальність своїми діями, які поєднують нас із зовнішнім світом, з іншими людьми.

Аристотель

Вікова психологія - це галузь психологічної науки, що вивчає закономірності розвитку та функціонування психіки людини на всіх етапах її індивідуального життя тобто онтогенезу

Виникнувши як галузь психологічної думки, вікова психологія наразі має значний обсяг накопиченої та систематизованої інформації, яка широко використовується у повсякденній практиці, що дозволяє говорити про існування вікової психології як окремої науки. Це підтверджує ряд ознак:

-визначений предмет вивчення та змістовний понятійно-категоріальний апарат,

- система наукової інформації, яка містить зафіксовані та обґрунтовані закони та закономірності психічного розвитку людини,

- методи дослідження вікової динаміки психіки, вживані науковцями та практиками,

- напрацьовані та апробовані технології оптимізації змісту та механізмів психічного розвитку людини,

- функціонування відділів, лабораторій і інших науково-дослідних установ з проблем вікової психології.

Виходячи з того, що предметом вікової психології є закономірності психічного розвитку людини, він конкретизується в її завданнях:

- Вивчення механізмів виникнення і розвитку психічних процесів та властивостей.

- Зясування змісту розвитку онтогенетичних видів діяльності(ігри, навчання, праці)

- Розкриття дії факторів та умов психічного розвитку людини.

- Вивчення механізмів та закономірностей зміни вікових періодів.

- Виявлення типових ознак психічного розвитку представників всіх періодів.

- Встановлення детермінації, симптомів та перебігу вікових криз психічного розвитку.

Дата добавления: 2015-05-22