Історія. Регулювання організаційно економічних відносин в організаціях

Регулювання організаційно економічних відносин в організаціях

Організація праці на підприємстві являє собою розподіл загального обсягу робіт і встановлення пропорцій чисельності працюючих, та босягнення узгодження в своїх діях.

Поділ праці – це відокремлення різних видів трудової діяльності та закріпле.

Пошук ефективних норм поділу праці повинні відбуватись з урахуванням економічних, психофізіологічних та соціальних меж.

1. Економічна межа – скорочення витрат робочого часу на виготовлення одиниці продукції, доки їх економія не почне

Під кооперуванням праці розуміють організацію спільної та планомірної діяльності робітників підприємства, цеху, дільниці одного, або суміжних процесів виготовлення певного виду продукції.

Воно передбачає встановлення та підтримання оптимальних співвідношень між виробництвом, цехами, змінами, виконавцями, тому безпосередньо обґрунтованості вибору об’єкта спостереження при нормуванні праці.

Поділ та кооперування праці, завжди взаємопов’язані тому що без узгодження пі людей зайнятих на різних робочих місцях та різних виробничих ланках підприємства, неможна забезпечити безперервність виробничого процесу в цілому. Тому й виникають конкретні форми кооперування праці.

Форми кооперування праці (що загалом відображають форми поділу праці) визначають як технологічне, предметне та організаційне.

внутрішньо бригадне внутрішньо дільничне між дільничне міжцехове

- За виробничими апаратами, верстатами, механізмами та ін.

- За виробничим устаткування, лініями установками

Середня І-ІІ ступенів школа №1

Адреса школи: Україна Луганська область М. Рубіжне Вул. Смірнова,27

Тел.(806453) 5-01-45

В січні 1928 року в селищі "Русска краска " (так тоді називали Рубіжне) була організована житлово-будівельна кооперація "Хімік". Займаючись будівництвом. її правління вирішило побудувати школу. яка конче була потрібна молодому робітничому селищу. В 1930 році селище почне називатися Рубіжним, а з 1934 року стане містом. Восени 1928 року під школу був закладений фундамент і заготовлений будівельний матеріал. В той час селище було обмежене вулицею Визволителів (в той час Леніна).де стояв ряд одноповерхових 12-тиквартирних будинків, а вище - 4- квартирні. Все це називалося старою колонією. Новою колонією називали кілька одноповерхових будинків в районі колишнього БК імені Кірова. В селищі "Русска краска" була організована початкова школа. Спеціального шкільного приміщення не було, діти навчалися в колишньому військовому полку в солдатських казармах. В цих приміщеннях і формувалася школа №1. Будівництво. До зведення будівлі школи приступили ранньою весною 1929 року, і, незважаючи на складності, школа №1 була здана в експлуатацію 1 вересня 1929 року з відмінною оцінкою. Після завершення будівництва і виготовлення парт, шаф, іншого шкільного інвентарю - все було здано по акту директору школи №1 Шляханову Олександру Лукичу. Це було красиве приміщення з великими і світлими вікнами, побудоване на пустирі віддалік від селища. Навколо школи не було жодного дерева, жодного кущика - лише пісок. Там. де тепер знаходиться ДЮСШ №1 була велика яма. і учні два роки її засипали піском. Перші роки. Перші два роки школа займала тільки перший поверх. На другому поверсі розташувався хіміко-механічний технікум. Школа працювала в дві з половиною зміни, навчання велося українською мовою. В 1931-1932 р. технікум отримав нову будівлю, і школа зайняла другий поверх. В школі було 33 класи: 20 початкових і 13 - 4-7класів. До 1934 року школа називалася ФЗС (фабрично-заводська семирічка), а з 1934р. - ФЗД (фабрично-заводська десятирічка). Для того часу школа мала добру навчально-матеріальну базу. Рубіжанський хімкомбінат надавав шефську допомогу школі: обладнав хімкабінет-лабораторію, навчальні майстерні по обробці металу, робочу кімнату для учнів навчальних класів, щорічно проводив ремонт школи, виділяв з свого фонду квартири для вчителів школи. Країні потрібні були висококваліфіковані кадри в усіх сферах народного господарства, тому виконуючи всеобуч з початкової освіти, школа намагалась дати середню освіту багатьом учням для того, щоб вони змогли поступити на навчання в ВУЗи. В школі був створений фонд всеобучу для надання матеріальної допомоги учням із малозабезпечених сімей. Учням випускних класів щомісячно видавалася стипендія в розмірі від 15 до 25 карбованців. В 30-х роках. В школі навчалися діти працівників хімзаводу "Червоний прапор ".Це вони посадили сквер імені Боровського, в якому пізніше збудували кінотеатр. В школі навчалися і діти, які мешкали в Варварів ці, Кремінній, Кудряшівці. Тоді школа мала такий же вигляд як і зараз. Спортзал був розташований в кімнаті сучасного хімкабінету. актовий зал - в сучасній роздягальні, їдальні в школі не було. В районі заводу металовиробів було кілька бараків, де знаходилась їдальня, куди учні на великій перерві групами ходили на учнівський сніданок. Існувала кабінетна система, діти готували уроки в класах (вчились за бригадним методом). В 1935 році в школі під керівництвом завуча, вчителя математики Момотенко. був організований шкільний кооператив, в якому на перерві продавалися цукерки, різноманітні шкільні речі. Всім керували самі учні. Довіра була повною. Виручку самі збирали, звітували. Дуже часто в школі демонстрували кіно, де обслуговування здійснювалось учнями школи. На великій перерві щоденно проводили різні заходи: грав гарний струнний оркестр, ставили невеличкі інсценівки, виступала агітбригада. Костюми шили самі учні, допомагали батьки. Драматичний гурток. струнний оркестр, агітбригада виїжджали з концертами в села Варварівку. Білявку, Кремінне. Інколи концерти були платні, і кошти від них йшли на костюми, реквізит, фарби.. Під час фашистської окупації школа не працювала, шкільне приміщення було пошкоджене: вікна були без скла, в класах було холодно. Учні і вчителі самі взялися за відбудову школи. Заняття в школі розпочалися з 1 жовтня 1944року. а в 1943-1944 р. учні навчалися в приміщенні, де розташувався дитячий садок (напроти ГІПРО).Заняття переривалися частими повітряними тривогами. Вивчали тракторну, санітарну справу. Учні 8-10 класів відправлялися копати шанці в Гречишкіно. На початок 1944-1945 р. в СШ №1 було 710 учнів і укомплектовано 21 клас. Школа працювала в дві зміни: з 8-00 до 12-00 - 1-4класи. з 12-00 до 18-15 - 5-10 класи. В школі працювало 27 вчителів: з вищою освітою - 4 особи, з незакінченою вищою освітою – 10, зі середньо-спеціальною -11, з середньою - 2особи. 3 багатьох предметів не було достатньої кількості підручників, зошитів школа отримувала в середньому 1-2 штуки на одного учня. При школі був організований буфет, де учні отримували по 50 грамів хліба і 10 грамів цукру на день. Піонери шефствували над палатами шпиталю, надавали допомогу, виступали перед пораненими з концертами, писали листи рідним. Школа мала підсобне господарство, де учні вирощували картоплю, кукурудзу соняшник. Учні 6-9 класів по 4 години на тиждень працювали на хлібокомбінаті. З 1962р. школа стала 8-річною Виконуючи Закон України про мову, школа, як і в перші роки свого існування, з 1997 року отримала статус україномовної. Сьогодення. Загальноосвітня школа І – ІІ ступенів № 1 у 2009році. відсвяткувала своє 80-річчя. За довгу історію учнями школи були видатні люди сучасності – І.Померанчук, фізик-теоретик; М.Мащенко, відомий кінорежисер, заслужений діяч мистецтв України; Б.Буряк – член Союзу письменників України, доктор філологічних наук та інш. За час існування тут багато що змінилося, але незмінним залишилась притаманна школі атмосфера доброзичливості, взаємодопомоги, розуміння свого професійного обов'язку. Сьогодні це невелика школа, у якій навчається 176 учнів і працює 22 педагоги, але як і тоді вона залишається осередком освіти і культури в мікрорайоні. Педагогічний, батьківський і учнівський колективи становлять єдину команду творчих людей. Школа стала храмом науки, рідною оселею, де навчаються та працюють ентузіасти-однодумці, які у своїй роботі широко застосоують новітні освітні технології.