Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-ЄС “ в умовах глобальних економічних трансформацій

Об’єкти і суб’єкти глобальної системи економічного регулювання.

Об’єктом глобальної системи економічного регулювання є глобальна економіка.

ГЕ-суб’єктно-функціонально-інституційоно структурована багаторівнева система, основим елементом якої є глобальний ринок товарів та послугю Єдина економічна популяція, де нац. Економіки та їх госп суб’єкти тісно переплетені.

Суб’єктами є: держави, організації, міжнародні організації, тнк.

Держави регулюють ГЕ шляхом встановлення законодавчих норм, провадженням економічної та соціальної політики лібералізації або протекціонізму, та участю в МО.

МО. Поділяються на урядові та неурядові. Універсальні регулюють глобальну систему загалом, політичні, економічні, фінансово-кредитні, соціальні регулюють кожну окрему сферу глобальної економіки.

Тнк. Впливають на глобальну економічну систему шляхом встановлення «правил гри», створюють конкурентне середовище, яке в подальшому впливає на діяльність усіх інших госп. одиниць.

Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994. угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС.

Україна є учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 у м. Прага.

Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларована президентом України Ющенко одразу після його обрання на початку 2005-го року. офіційно Україні від ЄС було запропоновано лише Європейську політику сусідства.

У березні 2007-го року Україні було запропоновано укладення Договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Для набуття членства в ЄС потрібна згода всіх країн членів. Деякі політики в ЄС мають сумніви щодо можливого членства України. В 2002-му році Комісар з Розширення ЄС Ґюнтер Верхьоген сказав, що «європейська перспектива для України не означає обов'язково членство у найближчі 10-20 років, хоча це можливо».

13-го січня 2005-го року Європарламент фактично одноголосно (467 «за» проти 19) прийняв постанову про бажання Європарламенту наближення позицій з Україною щодо членства. Єврокомісія відзначає, що, хоча ще має пройти певний підготовчий період прийняття нових членів не виключено.

Декілька впливових в ЄС лідерів в той час виказали підтримку покращенню зв'язків з Україною. У жовтні 2005-го року Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозо сказав, що майбутнє України «в ЄС». Однак 9-го жовтня 2005-го року Європейська Комісія у новій редакції документа щодо стратегії розвитку зазначила, що виповнення планів розширення (Хорватія і республіки колишньої Югославії) може блокувати можливість вступу України, Білорусі і Молдови. Комісар Оллі Рен сказав, що ЄС має уникнути «занадто великого розширення» наголосивши, що поточний план розширення виглядає цілковито завершеним.

Українські оглядачі виділяють так звану «групу опору» прийняття України до ЄС. Зокрема при укладанні тексту Посиленої Угоди між Україною і ЄС у березні 2007 з нього були виключені згадування про перспективу членства. Позиція Італії залежить від внутрішнього політичного розкладу цієї країни. Так під час передвиборчих перегонів у цій країні уряд Сільвіо Берлусконі давав дипломатичні сигнали, що готовий підтримати євроінтеграційні прагнення України. Його політичний супротивник Романо Проді навпаки заявив, що «перспективи України вступити до ЄС такі самі, як і в Нової Зеландії».

Найстійкішим адвокатом ефективних відносин України з ЄС є провідні політичні сили сусідньої Польщі, члена ЄС з стійкими історичними зв'язками з Україною.

Нагадаємо, Україна і Євросоюз почали переговори про укладення Угоди про асоціацію в 2007 році. 19 грудня 2011 за результатами саміту Україна - ЄС сторони оголосили про завершення переговорного процесу щодо Угоди про асоціацію зі створенням поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі.

Важливою складовою частиною нової Угоди є створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачає максимально глибоку економічну інтеграцію на основі домовленостей, досягнутих під час двосторонніх переговорів з ЄС щодо вступу України до СОТ. (вона була парафована в липні 2012 року).

Співробітництво в окремих сферах: безпека та оборона, торговельно-економічне співробітництво, юстиція і внутрішні справи, енергетика, охорона довкілля, транспорт

Дата добавления: 2015-05-22