Філософські ідеали М. Костомарова та Т. Шевченка

Після Г. Сковороди провісником філософії українського духу був Т. Г. Шевченко. Важливою рисою його філософських, суспільно - політичних поглядів була антикріпосницька спрямованість, гуманізм, непримиренна боротьба проти самодержавної політик] національного гноблення, відстоювання демократизму у національному питанні.

В історичному минулому України його цікавили події і традиції пов'язані з визвольною боротьбою українського народу проти іноземних загарбників, проти соціального рабства і національною гноблення. Поет-філософ високо оцінив Запорізьку Січ, яка відіграла важливу роль в історії України і становить її славетну сторінку.

Світосприйняттю Шевченка притаманний антропоцентризм, який зумовлює сприйняття навколишнього світу, історії й культури, крізь призму буття людини її переживань, бажань, потреб і прагнень. Ця філософія глибоко індивідуальна, особиста, і разом з тим вона ґрунтувалася на національній ідеї українського народу, його ментальності. Улюблений герой Шевченка - лицар народний, повстанець - гайдамака, козак-запорожець, що виступає оборонцем рідного краю є носієм правди, честі і справедливості. Минуле України трагічне, усіяне могилами і несправедливостями. Якась зла доля, прокляття висить над Україною, на думку поета. Історія завжди глибоко національна, бо в ній закодована національна пам'ять, самобутність і надія. У ставленні до релігіїТ.Шевченко вважав, що релігію слід очистити від усього, що перетворює її в абстрактну силу, байдужу до людини. Істинна віра збережена народом в його звичаях, традиціях, його душі, народному терпінні і милосерді, сприяє зв’язку між Богом і людьми.

Вінець Шевченкової творчості - уславлення свободи, передумови людського поступу, добробуту й щастя. До найволелюбніших творів належить його «Кобзар».

М. Костомаров - історик, етнограф, громадський діяч. Особливе значення при вивченні його соціально-філософських поглядів має праця «Книга буття українського народу», у якій висвітлюється трагічна історія українського народу і висловлюється впевненість, що він неминуче відродиться як самобутній національний етнос.

У 1861 р. Костомаров публікує велику статтю під назвою «Риси народної Південноруської історії», в якій робить спробу проаналізувати основні риси української духовності у порівнянні з російською й доходить до висновку, що український народ має свої, самобутні етнопсихологічні характеристики, які виокремлюють його серед інших народів, зокрема російського.

Дата добавления: 2015-05-22