Живопис. Види живопису

Живо́пис — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, гнучкі або тканеві поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.Найбільш поширені твори живопису, виконані на пласких або майже пласких поверхнях, таких як натягнуте на раму полотно, папір, поверхні стін і т. д. До живопису відносять і виконані фарбами зображення на декоративному та церемоніальному посуді, поверхня якого може мати складну форму.Українське слово живопис вказує на реалізм цього мистецтва в епоху бароко, коли в Україні почали писати картини в західному стилі, переважно олійними фарбами. В іконопису вживається дієслово «писати», так само як у грецькій мові. У той же час «живописати» може бути зрозуміле як енергійна, своєрідна манера писати, тобто і як свого роду писемність.

Зародивя живопис у первісно-общинному ладі. Найдавнішими творами живопису є зображення тварин і людей у печерах:Айтамирська печера (Іспанія), печера Ласко у Франції, Капова (Нижній Урал), Камяна Могила (біля Мелітополя, Запорізька обл.)

За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяється на монументальний, декоративний та станковий.

Монументальному живопису властиве філософсько-епічне розуміння дійсності, суспільно-значимий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колективної аудиторії тощо. Монументальний живопис тісно пов’язаний з архітектурою, підпорядковується архітектурній споруді, створюючи синтез – органічну єдність різних видів мистецтв в межах єдиного художнього твору. Синтез тоді досягає повноти, коли різні види мистецтв узгоджуються спільністю ідейного задуму та стилістичною єдністю. В ансамблі монументальний живопис виконує також і декоративну роль.

Декоративний живопис призначений для прикраси, входячи до складу архітектурного ансамблю або до творів декоративно-ужиткового мистецтва. Отже, термін відноситься до орнаментальних розмалювань та композицій, що не мають самостійного значення; панно, орнаментальне підкреслення функцій предмету або оточення великих настінних сцен.

Станковий живопис (від слова станок, мольберт, на який ставиться приготовлена основа – картон, дошка, полотно для малювання картин) об’єднує твори самостійного значення, не пов’язані з архітектурним ансамблем. Їх можна переносити, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях.

За тематикою живопис поді ляється на жанри: побутовий, історичний, детальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістичний.

Найважливішим зображальним засобом живопису є колір.

Сепія – назва малюнка, виконаного фарбою із сепії (морського молюска: сіро-брунатний колір). Використовував Шевченко.

Пастель – малюнок, виконаний м’яким кольоровим олівцем, виготовлений із стертих у порошок фарб з домішкою з’єднуваної речовини.

Графіка – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є однотипний малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пером, вуглем або друковані художні зображення, відтиснуті на папері формою.

Є такі види графіки: журнальна, книжкова, газетна (ілюстрації, ініціали, худ. Заставки). Заставка – це невелика сюжетна або орнаментальна композиція, що прикрашає і виділяє який-небудь розділ книжки.

Ужиткова графіка: поштові марки,етикетки, грамоти, дипломи, плакати(видовищний, рекламний, політичний0.

За технікою виконання графіка поділяється на рисунок твердими матеріалами і на малюнок чорнилом чи тушшю.

Дата добавления: 2015-05-22