Перші поселенці

НАЙДАВНІШІ ЧАСИ

Україна - означає "земля, що лежить зкраю". Це влучна назва для країни, розташованої на південно-східному кордоні Європи, на порозі Азії, по окраїнах Середземноморського світу, з обох боків колись важливого кордону між лісом, де ховалися від небезпеки, і відкритим степом.

Велика частина української історії пояснюється географічним положенням країни. Розташована на основних шляхах між Європою та Азією, Україна часто ставала об'єктом різних впливів, часом протилежних культур. Через Причорномор'я вона зазнавала благотворних впливів грецької цивілізації - як античної, так і візантійської. Зате, знаходячись на західному кінці великого Євразійського степу, Україна часто ставала жертвою нападів войовничих кочовиків, і запекла боротьба з ними вичерпувала людські та матеріальні ресурси. Пізніше тут з'явилися оборонці її кордонів - козаки, котрі стали центральними постатями української історії та культури.

З давніх-давен аж до новітніх часів через свої природні багатства й незахищеність Україна - можливо, більше, ніж будь-яка інша країна Європи - зазнавала спустошливих нападів і завоювань.

Найперші сліди людських поселень на Україні з'явилися 150 тис. років тому. Найбільш відомі ранні землеробські племена на території сучасної України пов'язують з так званою трипільською культурою, що розвинулася у долинах Дністра, Бугу і Пруту, сягнувши згодом Дніпра. У період свого розквіту між 3500 та 2700 рр. до н. е. трипільці жили великими селами по 600-700 чоловік. Вони, як правило, мешкали у довгих та вузьких спільних оселях, де кожна сім'я займала власну, розгороджену на кімнати, частину житла з окремою глинобитною піччю. Родовід вони вели по лінії батька. Орнамент на череп'яному посуді, що являв собою поєднання характерних плавних візерунків жовтого, чорного й білого кольору, свідчить про магічні ритуали та віру в надприродні сили, що панували в культурі трипільців. Велике значення мало впровадження дерев'яного плуга, свердла для пророблювання отворів у камені та дереві, застосування першого металу - міді.

Станом на 2000 р. до н. е. трипільська культура як виразне ціле перестала існувати. Частину трипільців підкорили й асимілювали войовничі степові племена, решта знайшла захист у північних лісах.

На зміну трипільській культурі прийшли кіммерійці - перші кочові вершники, що з'явилися в Україні. Вони населяли межиріччя Дону й Дністра аж до 7 ст. до н. е. Трохи згодом, під натиском інших кочовиків зі сходу, вони відійшли до Малої Азії. Кіммерійці були першими на Україні скотарями, що перейшли до кочового способу життя. Вони опанували мистецтво їзди на конях і їхнє військо складалося з вершників. Завдяки контактам із майстерними оброблювачами металів на Кавказі вони започаткували на Україні добу заліза. Зростання ролі кінних воїнів зумовило занепад великих родів і виникнення військової знаті.

На початку VII ст. до н. е. в українському степу з'явилися скіфи. Розоривши багато країн Близького Сходу, скіфи нарешті осіли у степах Північного Причорномор'я, створивши перше на терені України велике політичне об'єднання. На правому березі Дніпра мешкали скіфи-орачі - землеробські племена, що були корінними мешканцями цього краю і, напевно, взяли собі назву від кочовиків, котрі їх підкорили. Деякі історики вважають, що вони були предками слов'ян.

Влада зосереджувалася в руках "царських" скіфів - кочовиків, які вважали себе найчисленнішими й найкращими і змушували інших скіфів та нескіфські племена України сплачувати їм данину. За їхніми зазіханнями стояло велике, добре озброєне й дисципліноване кінне військо.

За доби скіфів Україна стала важливою, хоч і віддаленою частиною Середземномор'я. Через грецькі колонії у Причорномор'ї скіфи увійшли у контакт із грецькою цивілізацією. Водночас контакти зі світом Середземномор'я втягували скіфів і в його конфлікти. У 513 р. до н. е. величезне військо перського царя Дарія захопило землі нинішньої України. Вдавшись до стратегії "спаленої землі", скіфи змусили його ганебно відступити.

У 339 р. до н. е. македонці на чолі із Філіппом Македонським, батьком Александра Великого, завдали страшної поразки кочовикам. Це стало початком кінця скіфів. Десь через 100 років більшу частину скіфів завоювали й асимілювали сармати - інше могутнє плем'я кочовиків зі сходу.

Сармати. Як і всі кочові володарі українських степів, сармати становили не єдине однорідне плем'я, а набір слабо пов'язаних і часто ворогуючих між собою племен, таких як язиги, роксолани, таалани. Кожне з цих сарматських племен прагнуло до панування на Україні. Намагання ці співпали з тривалими й всеохоплюючими переміщеннями племен, що називаються Великим переселенням народів. Україна знаходилася у центрі цих безладних міграцій, сармати часто суперничали з іншими племенами за неї, бувало, навіть поступалися їм владою.

Особливо вражає у сарматів та велика роль, яку відігравали в їхньому суспільстві жінки. Переказуючи легенду, за якою сармати походять від союзу амазонок зі скіфами, Геродот повідомляє, що сарматські жінки жили, як колись амазонки: вони полювали верхи, брали участь у війнах нарівні з чоловіками, а також одягалися, як чоловіки. Дані археології свідчать про те, що сарматських жінок часто ховали разом зі зброєю і що вони нерідко виконували функції жриць.

Коли війна не могла задовольнити всіх матеріальних потреб, сармати торгували. Їхні каравани мандрували у найдальші краї, з яких везли до Танаїсу - сарматської столиці, розташованої на р. Дон, китайський шовк, кавказький кришталь, напівкоштовне каміння з Ірану та Індії.

У II ст. н. е., сарматів остаточно знищили страшна навала гуннів зі сходу, наскоки германських готів і вперта оборона римлян на заході. Незабаром на зміну сарматам прийшли інші кочовики, але сармати були останнім індоєвропейським народом, що з'явився зі сходу. Після них Євразійські степи майже на ціле тисячоліття стануть володіннями тюркських народів.

Дата добавления: 2015-05-22