План викладу

1. Заповіт Ярослава Мудрого синам.
2. Правління Ярославичів.
3. Боротьба за київський стіл між Ярославичами.
4. Любецький з’їзд князів.
5. Загострення міжкнязівських суперечок після Любецького з’їзду.
6. Утвердження Володимира Мономаха на київському столі.
7. Державні заходи Володимира Мономаха.
8. Правління Мстислава Володимировича.

Хронологія подій

1054–1068 рр.	Князювання в Києві Ізяслава Ярославича
1068 р.	Поразка руських дружин Ізяслава, Всеволода і Святослава Ярославичів на р. Альті. Виступ киян проти князя Ізяслава
1072 р.	Вишгородська нарада князів. Прийняття Правди Ярославичів
1073 р.	Початок боротьби за київський стіл між Ярославичами
1073–1076 рр.	Князювання в Києві Святослава Ярославича
1076–1078 рр.	Князювання в Києві Ізяслава Ярославича
1078–1093 рр.	Князювання в Києві Всеволода Ярославича
1093 –1113 рр.	Князювання в Києві Святополка Ізяславича
1097 р.	Любецький з’їзд князів
1113 – 1125 рр.	Князювання в Києві Володимира Мономаха
1125 – 1132 рр.	Князювання в Києві Мстислава Володимировича

Основні поняття та терміни

Монархія (від гр. єдиновладдя) – держава, в якій найвища влада зосереджувалася в руках одноосібного володаря й передавалася спадково представникам правлячої династії.

Особистість

Володимир Мономах (Володимир-Василій Всеволодович; 1053–1125 рр.) – видатний державний діяч Київської Русі, великий князь київський (1113–1125 рр.), воєначальник і письменник. Син Всеволода Ярославича і дочки візантантійського імператора Константина Мономаха. Цей руський князь був, безперечно, одним із найобдарованіших. Цікаво, що сам Мономах свої успіхи пояснював не якимись винятковими здібностями, а великою працелюбністю й завзяттям, і саме ці риси він мріяв виплекати у синах. Розпочавши активну князівську діяльність 13-річним отроком, Мономах невдовзі став «мечем у руках батька свого» – мудреця й книжника, який «сидя вдома вивчив п’ять мов» і вочевидь не мав снаги до воєнних походів. Та участь Мономаха у вісімдесяти трьох битвах (саме таку їх кількість називає князь у своєму «Повчанні дітям») не притлумила в ньому любові до слова, до книжної мудрості. Отож Володимира Мономаха можна назвати гармонійною особистістю, в якій фізична досконалість поєднувалася із досконалістю духовною.

1. Заповіт Ярослава Мудрого синам

Ви пам’ятаєте, яким тернистим був шлях Ярослава Мудрого до київського столу.

• Щоб уберегти власних синів од князівських усобиць, він подбав про новий принцип столонаслідування, що ґрунтувався на старшинстві.
• З оповіді літописця під 1054 р. довідуємося, що Ярослав віддав Київ старшому синові Ізяславу, Чернігівщину – Святославові, Переяславщину – Всеволодові, Володимир-Волинський – Ігореві, а Смоленськ – В’ячеславові, заповівши їм «не переступати братнього уділу».
• Задум Ярослава полягав у тому, щоб кожний із синів почережно перебував на київському столі: щойно звільнявся стіл в котрійсь із земель, як відбувалося пересунення братів на щабель вище та ближче до Києва. Головним, за розпорядженням Ярослава, мав бути старший із братів.

В історичній науці немає одностайності в оцінці заповіту Ярослава.

Одні дослідники вважають його далекоглядним і розважливим рішенням, що в разі дотримання забезпечило б територіальну єдність держави.

Інші вбачають у заповіті князя захід, що підштовхнув до роздробленості єдиної держави на окремі удільні князівства. Адже в тому тексті, що його наводить літописець, не згадано небожів Ярослава – синів і онуків його рідних братів, які, безперечно, теж претендували на великокнязівську спадщину і, почуваючись ображеними, стали ініціаторами нової усобиці.

Існує також думка, що заповіту як такого не існувало, а текст, уміщений у літописі, було складено на замовлення улюбленого Ярославого сина Всеволода, якому випало княжити в Києві останнім із Ярославичів.

2. Правління Ярославичів

По смерті Ярослава Мудрого в історії Руської держави настав час багатьох героїв, адже одноосібного володаря із сильною владою не було доволі довго.

• Найважливіші землі, як уже зазначалося, було зосереджено в руках старших Ярославичів – Ізяслава, Святослава й Всеволода.
• Молодші – Ігор і В’ячеслав – отримали незначні володіння й до того ж невдовзі померли.
• Не кращу долю мав іще один владолюбний Ярославів родич – Всеслав Брячиславич, онук Ярославового старшого брата, князь полоцький.

Дата добавления: 2015-05-22