М. Вербицький

М.Лисенко

Значення Лисенка для української музичної культури є величезним, як і творчий доробок. Маючи блискучу професійну підготовку (навчався в Лейпцигу та Петербурзі), він зумів ввести в сучасну йому музику величезний етнографічний матеріал. Своєю творчістю він уперше спробував підсумувати період розвитку вітчизняної музики. Лисенко сформував і збагатив майже всі наявні в українській музиці творчі жанри. Своїми теоретичними працями в галузі музичного фольклору він значно розвинув вітчизняну науку про народну музичну творчість, а педагогічною діяльністю заклав підвалини вищої спеціалізованої музичної освіти в Україні.

У Західній Україні слід відзначити творчість М.М.Вербицького, І.Лавровського, І.Воробкевича, А.Вахнянина та ін.

Велике значення для становлення національної самосвідомості на західноукраїнських землях мала творчість Михайла Вербицького (1815–1870). Покладений ним на музику Шевченків «Заповіт» став дуже популярним у Галичині. А музика до вірша П.Чубинського «Ще не вмерла Україна» стала українським національним, а з 1992 р.– державним гімном України. Вірш Чубинського «Ще не вмерла Україна» з’явився 1863 р. у львівському часописі «Мета». Одразу же композитор Вербицький склав музику, наступного року хор уже виконував її у Львівському українському театрі, а 1865 р. нею завершили програму Шевченкового свята в Перемишлі.

Отже, друга половина XIX ст. була складним і суперечливим періодом у розвиткові української культури. Незважаючи на труднощі, культура збагатилася визначними здобутками практично в усіх провідних галузях.

Запитання і завдання

1. Підготуйте на основі параграфа розгорнутий план теми: «Розвиток української культури у другій половині ХІХ ст.»

2. Які риси були притаманні українському образотворчому мистецтву другої половини ХІХ ст.?

3. Назвіть причини утвердження в українському мистецтві реалістичного зображення світу.

4. Яка тематика творів переважала в українській літературі другої половини ХІХ ст. і чому?

5. Який вплив на розвиток української культури мала політика царського уряду?

6. Що нового з’явилося в архітектурі другої половини ХІХ ст.? Чому в ХІХ ст. так і не було вироблено єдиного архітектурного стилю?

7. Охарактеризуйте розвиток українського театру та музику. Чим був зумовлений їх розквіт наприкінці ХІХ ст.?

8. Назвіть провідних українських музикантів і схарактеризуйте їхню творчість.

9. Яка роль М.Лисенка у становленні української класичної музики?

акінчення

Трохи більше ніж сто років, що були висвітлені на сторінках посібника, були важливими в історії України. Це була доба великих змін у житті українців та іхньому світогляді. Незважаючи на те, що в цей період українці були повністю позбавлені і національної державності, були розділені між двома імперіями, вони зуміли знайти в собі сили усвідомити свою окремішність і повести боротьбу за національне визволення. Другою важливою зміною в житті україньких земель був їх швидкий промисловий розвиток (особливо східних і південних районів), особливо у другій половині ХІХ ст., втягування їх до світового господарства.

Національне відродження, що охопило різні регіони України наприкінці ХVІІІ – у ХІХ ст., маючи свої регіональні особливості, у 60-ті роки ХІХ ст. злилося в єдиний національний рух, в якому виділялися два струмені: на західноукраїнських землях, що знаходились під владою Австро-Угорщини, і в Наддніпрянській Україні, що була під владою Російської імперії. Розвиваючись у складних умовах переслідувань і заборон (особливо в Російській імперії), набуваючи різних організаційних форм наприкінціХІХ ст. український рух став перед перед проблемою вироблення чіткої власної політичної програми. Цей процес політизації призвів до появи троьх основних політичних течій: соціалістичної, ліберальної або національно-демократичної і націоналістичної. Відстоюючи національні інтереси українського народу кожна з течій головним і першочерговим висувала одне з положень: соціальне визволення, здобуття демократичних свобод або відродження української держави.

Трагедією українського руху стало те, що різні течії так і не змогли прийти до єдності дій в боротьбі за українську державу. До того ж лише в Галичині, яка стала «українським П’ємонтом» українські політичні партії незалежно від політичних уподобань проголосили, що метою їх боротьби є здобуття незалежності України.

Таким чином на кінець ХІХ ст.. український рух хоча і був вагомим чинником політичного життя двох імперій не досяг тоїконсолідованості, яка б могла призвести до здобуття незалежності. Тому українські діячі напередодні війни починають покладати велику надію на зовнішні сили.

Хроніка подій

1734 р. - початок гайдамацького руху

1738-1845 рр. - походи О.Довбуша

1750-1764 рр. - гетьманство К.Розумовського

1764 р. - ліквідація гетьманства

1768-1769 рр. - Коліївщина

1775 р. - ліквідація Запорозької Січі

70 80-ті рр. XVIII ст. Реформи Марії-Терезії та Йосифа II на західноукраїнських землях.

1783 р. - остаточне закріпачення українських селян

- входження Криму до складу Російської імперії

1785 р. «Жалувана грамота» Катерини ІІ дворянству, згідно з якою українська старшина зрівнювалась у правах з російським дворянством.

1791 р. Таємна місія Василя Капніста до прусського короля з метою знайти допомогу для визволення України з-під влади Російської імперії.

1772, 1793, 1795 рр. Поділи Речі Посполитої між Австрією, Пруссією та Росією. Перехід Правобережної України до Росії, Галичини до Австрії.

1798 р. Видання у Петербурзі трьох частин «Енеїди» Івана Котляревського.

1805 р. Відкриття Харківського університету.

1806 1812 рр. Російсько-турецька війна.

1812 р. Російсько-французька війна.

1812 1835 рр. Селянський рух на Поділлі під проводом Устима Кармелюка.

1816 р. Заснування в Перемишлі Товариства галицьких греко-католицьких священиків для поширення письмами просвіти і культури серед вірних.

1817 1819 рр. Діяльність масонських лож у Києві, Одесі, Житомирі, Полтаві, Кам’янці-Подільському.

1821 р. Утворення в Тульчині таємного «Південного товариства».

1821 р. Створення Василем Лукашевичем у Полтаві таємного «Малоросійського товариства».

1826 р., січень Повстання Чернігівського полку в Наддніпрянській Україні.

1826 1827 рр. Діяльність таємного гуртка у Харківському університеті.

1827 1828 рр. Вільнодумство у Ніжинській гімназії вищих наук.

20 30-ті рр. ХІХ ст. Діяльність гуртка харківських романтиків.

30-ті рр. ХІХ ст. Початок промислової революції на українських землях.

1830 1831 рр. Польське визвольне повстання у Правобережній Україні.

1833 р. Створення у Львові гуртка «Руська трійця».

1834 р. Заснування Київського університету.

1837 р. Видання «Руською трійцею» альманаху «Русалка Дністровая».

1839 р. Примусове об’єднання російською владою греко-католицької та православної церков на Правобережній Україні.

1840 р. Видання в Петербурзі «Кобзаря» Т.Шевченка.

1843 р. Тарас Шевченко створив серію офортів «Живописна Україна».

1843 1844 рр. Селянські виступи під проводом Л.Кобилиці на Буковині.

1846 1847 рр. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.

1847 1848 рр. Запровадження «Інвентарних правил» на Правобережній Україні.

1848 р., травень Утворення у Львові Головної руської ради.

1848 р. Скасування панщини в Галичині та на Буковині.

1848 р., червень Перший слов’янський конгрес у Празі.

1848 1849 рр. Селянське повстання на Буковині під проводом Л.Кобилиці.

1853 1856 рр. Кримська війна.

1855 р. «Київська козаччина».

1856 р. «Похід у Таврію за волею».

1861 р., лютий царський маніфест про скасування кріпосного права в Росії.

1861 1862 рр. Видання в Петербурзі журналу «Основа».

1863 р. Валуєвський циркуляр.

1865 р. Заснування в Одесі Новоросійського університету.

1865 р. Відкриття першої в Україні залізниці Одеса Балта.

1867 р. Перетворення Австрійської імперії на дуалістичну Австро-Угорську монархію.

1868 р. Створення у Львові товариства «Просвіта».

1875 р. Відкриття університету в Чернівцях.

1875 р. Створення Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

1876 р. Емський указ.

1877 р. «Чигиринська змова».

1880 1881 рр. Діяльність «Південноросійського робітничого союзу» в Києві.

1882 р. Створення в Єлисаветграді першої української професійної театральної трупи.

1882 р. Вийшов у світ перший номер часопису «Киевская старина».

1890 р. Утворення Русько-української радикальної партії (РУРП) першої української політичної партії.

1892 р. Виникнення таємного товариства Братства тарасівців.

1895 р. Уперше до програми української політичної партії було введено положення про домагання незалежної української держави.

1897 р. Організація київського та катеринославського «Союзів боротьби за визволення робітничого класу».

1899 р. Створення в Галичині Української національно-демократичної (УНДП) та Української соціал-демократичної (УСДП) партій.

· Географія

· Курс з географії "Я і Україна", 3-4 клас

· Путівник "Київ для школярів", 5 клас

· Загальна географія, 6 клас

· Географія материків і океанів, 7 клас

· Фізична географія України, 8 клас

· Соціальна і економічна географія України, 9 клас

· Соціально-економічна географія світу, 10 клас

· Економічна і соціальна географія світу, 10-11 клас

· Регіони України

· Автономна Республіка Крим

· Всесвітня історія

· Інтегральний курс з Історії України та Всесвітньої історії, 6 клас

· Всесвітня історія - Історія середніх віків (V-XV ст), 7 клас

· Всесвітня історія - Нова історія (XVI-XVIII ст), 8 клас

· Всесвітня історія - Нова історія (1789-1914 рр.), 9 клас

· Всесвітня історія - Новітній період (1914-1939 рр.), 10 клас

· Всесвітня історія - Новітній період (1939-2007 рр.), 11 клас

· Історія України

· Історія України, 5 клас. Знайдіть за картою відповіді на питання

· Історія України, 7 клас

· Історія України (XVI-XVIII ст), 8 клас

· Історія України (друга половина XVIII - початок XX століття), 9 клас

· Історія України (1914-1939 рр.), 10 клас

· Історія України (1939 - 2005 рр.), 11 клас

Термінологічний словник

Абсолютизм – форма державного правління, за якої монархові належить необмежена верховна влада. А. характеризується тим, що держава досягає такого рівня розвитку, за якого створюється великий бюрократичний апарат влади, посилюються карні органи, формується професійна армія.

Автономія – самоврядування певної частини держави (населення), що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавними законами.

Адміністративно-територіальний устрій – поділ території країни на окремі частини – адміністративно-територіальні одиниці (губернії, провінції, області, округи, повіти тощо), за якого створюються і діють органи державної влади та місцеве самоврядування.

Асиміляція – процес втрати раніше самостійним етносом (народом) чи якоюсь його часткою своєї культури, мови, традицій тощо внаслідок поглинення іншим, зазвичай численнішим, етносом (народом).

Виробничі відносини – суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі матеріального виробництва.

Геополітика – політична концепція, яка пов'язує політику держави зі співвідношенням географічних факторів – розташування країни, розмір території, наявність природних ресурсів, густоти заселення тощо.

Дворянство – привілейована верства суспільства, землевласники.

Демографічний вибух – швидке зростання чисельності населення за відносно невеликий відтинок часу.

Діаспора – сукупність вихідців з якоїсь країни та їхніх нащадків, які проживають за кордоном.

Експорт – вивезення за межі країни товарів, цінних паперів, капіталів.

Еліта національна – активна група серед етнографічної маси людей, яка є носієм національної ідеї, веде перед у розвитку єднальних політичних цінностей, на ґрунті яких формується нація. Е.н. керує всією нацією, стоїть на чолі її політичних організаційних установ, творить певні культурні, моральні, політичні й організаційні вартості, що їх згодом засвоює вся нація.

Етнос – спільнота людей, об'єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями; має власну самосвідомість і назву.

Ідеологія – система концептуально оформлених уявлень, ідей, поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої окремих людей, соціальних верств, націй, суспільства, політичних партій та інших суб'єктів політичного життя.

Імперія – велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав і народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичного, економічного, соціального та культурного взаємозв'язків.

Імпорт – ввіз до країни товарів, цінних паперів, капіталів.

Індустріалізація – процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості.

Індустріальне суспільство – суспільство, в якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур.

Інтелігенція – робітники розумової праці, які мають спеціальні знання у різних галузях науки та культури (інженери, лікарі, вчителі, науковці тощо). І. формується з представників різних станів.

Капітал – термін, яким стали називати у період становлення капіталізму гроші, що їх підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Маніфест – урочисте письмове звернення вищої влади до населення; письмове звернення суспільних організацій, політичних партій до суспільства або його окремих верств і груп з викладом своїх поглядів, програм, пропозицій та рішень.

Мануфактура – форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці. М. передувала виникненню фабрик і заводів.

Менталітет – притаманний кожному народові спільний спосіб почувати, мислити, поводитися.

Модернізація – оновлення, вдосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, перероблення відповідно до сучасних вимог.

Монархія – форма державного правління, за якої державна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи – глави держави, найчастіше спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

Наймані працівники – суспільна верства, яка, не маючи інших засобів до існування, крім власної праці, працює на власника, що володіє основними засобами виробництва.

Національне відродження – термін, який набув поширення у ХIХ ст. та уособлював процеси, пов'язані з пробудженням національної свідомості бездержавних народів Європи. Н.в. проминало декілька стадій, що визначаються вченими як фольклорно-етнографічна (період наукового зацікавлення), культурницька (формування національної свідомості) та політична (боротьба за незалежність нації). За своїм змістом і формою Н.в. було фактично націотворенням.

Національно-визвольний рух – боротьба народів за національну незалежність, економічну самостійність, духовне визволення і соціальний прогрес.

Нація – група людей, які мають спільні інститути і звичаї, почуття соціальної однорідності та спільного інтересу. Найхарактернішими ознаками Н. зазвичай вважаються єдина спільна мова чи близькі діалекти, спільна релігія, традиції та історія, спільне розуміння правди й кривди та більш-менш компактне територіальне розташування.

Опозиція – протистояння одних поглядів іншим.

Партія – політична організація, що виражає і захищає інтереси тієї або іншої суспільної верстви, групи і керує її політичною діяльністю.

Промислова революція – процес у розвиткові продуктивних сил суспільства, під час якого відбувається перехід від мануфактурного до машинного виробництва.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки і сприяння розвиткові власної промисловості й торгівлі.

Реалізм – одна з основних властивостей мистецтва і літератури‚ яка полягає у прагненні до правдивого об’єктивного відображення і відтворення дійсності у формах‚ що їй відповідають. У вужчому розумінні – течія в мистецтві‚ що протистояла модернізму та авангардизму.

Революція (соціальна) – докорінний переворот у житті суспільства, способі виробництва, науці.

Реформа – поступове перетворення, поліпшення будь-чого.

Ринок – економічна категорія, яка відображає відносини стихійного регулювання виробництва на підставі вільних цін та прибутки у масштабі світового господарства (світовий зовнішній ринок) країни (націо нальний, внутрішній ринок), регіону (місцевий ринок); відносини, що складаються між товаровиробниками і покупцями з приводу купівлі-продажу, органічний зв'язок між виробництвом і споживанням.

Самодержавство – монархічна форма правління у Московській державі та Російській імперії у XVI – на початку XX ст., заснована на відносинах підданства та необмеженої одноособової влади.

Сервітут – установлена законом або звичаєвим правом можливість користуватися (частково чи спільно) чужою власністю. На правах сервітутів на українських землях селяни разом із поміщиками користувалися лісами, пасовищами, луками тощо.

Суспільно-політичний рух – своєрідна форма вияву політичної активності людських мас; спільна діяльність, об'єднання людей, що різняться своїми ідейними засадами, цілями та способами досягнення, чисельністю, роллю у політичному житті, мірою відповідальності потребам суспільного поступу тощо.

Товарне виробництво – форма виробництва, за якої продукти виробляються для продажу.

Традиція – звичаї, порядки, правила поведінки, що склалися історично та передаються з покоління у покоління.

Фабрика – промислове підприємство, засноване на використанні системи машин; форма великого машинного виробництва.

Федерація – форма державного устрою; союз держав, що складається з державних утворень, які мають обмежений суверенітет.

Цензура – система державного нагляду за пресою та іншими засобами масової інформації.

Цивілізація – спільність людей, яка впродовж часу (зародження, розвиток, загибель або перетворення) має окрему територію, стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі, спільні духовні вартості та ідеали, ментальність.

Шовінізм – крайня форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам усіх інших націй.

http://www.ukrmap.kiev.ua/index.php?id=1059〈=uk

Дата добавления: 2015-05-22