Покозачення України. Сагайдачний. Хотинська війна

Самійло Кішка. Козаки в Московії. Чорноморські походи

Тема 12. КОЗАЧЧИНА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ ст.

1. Самійло Кішка. Козаки в Московії. Чорноморські походи.

2. Покозачення України. Сагайдачний. Хотинська війна.

3. Невдоволення козаків. Михайло Дорошенко. Марко Жмайло. Куруківська угода.

4. Козацько-селянські повстання 1630 – 1639 рр.

Поразка повстань кінця ХVІ ст. завдала відчутного удару по реєстровому, запорізькому і невизнаному урядом козацтву. Але на початку ХVІІ ст. Польща вступила в смугу майже безперервних воєн і раз у раз мусила звертатися за допомогою до козаків. Ці умови вдало використали козацькі політики і насамперед гетьман Самійло Кішка (1600 – 1602), що зумів переконати козаків взяти участь у воєнних кампаніях Польщі. В 1600 р. 4 000 козаків допомогли полякам розбити волоського господаря Могилу. Потім козаки на боці Польщі брали участь в польсько-шведській війні, де під Феліном у 1602 р. загинув Самійло Кішка. Уже навесні 1602 р. козаки розгромили турецький флот під Кілією. Але з 1604 р. козаки протягом десятиліття втручалися в справи Московії, що вступила в епоху так званої “смути”. Наслідком потрясінь, що відбувалися в Московській державі, стала поява в Польщі претендента на царський престол Лжедмитрія, що зібрав військо і рушив через Україну на Москву. До нього приєдналися 12 000 запорожців. У подальшому козаки брали активну участь у московських справах, тільки під Смоленськом в 1609 р. у складі польського війська їх було 30 000.

Одночасно козаки діяли і на півдні. В 1606 р. вони захопили 10 турецьких галер і здобули штурмом Варну. Восени 1608 р. взяли Перекоп, а наступного року, вирушивши в похід на 16 чайках, спалили Кілію, Ізмаїл, Білгород. 1613 – 1620 рр. вважаються героїчною добою козацьких морських походів. У 1614 р. запорожці на чайках перетнули Чорне море і на турецькому узбережжі Малої Азії зруйнували міста Синон і Трапезунд. У 1615 р. на 80 чайках пішли на Константинополь, висадилися між двома портами, спалили і спустошили все навколо. Турецька ескадра, що наздогнала козаків біля гирла Дунаю, була розбита. Навесні 1616 р. запорожці знову пішли в похід, розгромили турецький флот, що очікував їх у гирлі Дністра, здобули головний невільничий ринок Кафу і визволили безліч бранців. Тієї ж осені 2000 козаків знову захопили Трапезунд. Турецька ескадра Цікали-паші була розбита, інша ескадра підстерігала козаків під Очаковом, але запорожці вдарили на Босфор, а потім пішли в обхід на Азовське море і меншими ріками, перетягуючи чайки, і суходолом дісталися Запоріжжя.

Успіхи козацьких походів призвели до того, що українські селяни відмовлялися коритись польському урядові, називали себе козаками і вводили на Україні козацький устрій. Це набрало такого розмаху, що гетьман Жолкевський вирушив на Україну з військом і дипломатичним (а не збройним) шляхом примусив козаків підписати угоду про демобілізацію війська. З боку козаків цю угоду підписав гетьман Сагайдачний. Петро Конашевич-Сагайдачний (1570 - 1622 рр.) був найвидатнішим козацьким ватажком до Б.Хмельницького і одним із найталановитіших українських дипломатів, полководців і державних діячів усіх часів. З 1616 р. і до кінця життя він був гетьманом, під його керівництвом козацтво перетворилося в окремий стан, а козацьке військо стало регулярною армією з суворою дисципліною. Вдало використовуючи потребу Польщі в козацькому війську, Сагайдачний обходив встановлені поляками реєстри і збільшив Військо Запорізьке до кільканадцяти тисяч, а при потребі збільшував і до 40 000. Найбільша заслуга Сагайдачного полягала в поєднанні інтересів козацтва і міщансько-духовної інтелігенції. Це виявилося у вступі всього Війська Запорізького на чолі з Сагайдачним до Київського братства і постійній опіці над цим культурним і духовним центром України. Погодившись на скорочення козацького війська, Сагайдачний розумів, що це явище тимчасове. Вже в 1618 р. королевич Владислав, що опинився під Москвою в скрутному становищі, потребував негайної допомоги, яку могли надати тільки козаки. Сагайдачний з 20-тисячним військом визволив королевича зі скрути, проте поляки забули всі свої обіцянки стосовно козаків, скоротили реєстрове військо до 3 000 і заборонили козакам виходити в Чорне море. Незадоволені цим козаки скинули Сагайдачного і обрали гетьманом Яцька Бородавку.

Але вже влітку 1620 р. почалася нова війна між Польщею і Туреччиною (Хотинська війна), і польський сейм ухвалив взяти на державну службу 10 000 козаків. Під м. Хотин у Молдавії наприкінці серпня 1620 р. зосередилися дві армії – турецька (100 000 війська і кількадесят тисяч озброєних слуг) та польська (30 000). На боці Польщі виступило і козацьке військо (40 000). За невдале керівництво Яцька Бородавку скинули з гетьманства і засудили на смерть, а гетьманом знову обрали Сагайдачного. Козаки відбили три турецькі атаки, потім при підтримці поляків самі перейшли в наступ та, захопившись здобиччю, прогавили турок, які вибили козаків зі своїх позицій. У ніч з 6 на 7 вересня козаки здійснили вдалу нічну вилазку. Тим часом татари обійшли козацько-польське військо і перерізали зв’язок з Кам’янцем. Брак продовольства в обох арміях, епідемії, неспроможність турок перемогти змусили султана до переговорів. Польща уклала вдалий мир, проте козацькі умови не були виконані (стала платня зі 100 000 злотих, окрема платня за Хотинську війну, виведення польського війська з Київського воєводства). Це, а також поранення, що отримав Сагайдачний, далися взнаки, і 10 квітня 1622 р. він помер, заповівши майно братствам Києва та Львова.

Дата добавления: 2015-05-22