Мета і завдання курсу

Дисципліна «Історія України» є однією з головних складових гуманітарної загальноосвітньої підготовки фахівців з вищою освітою. Вона сприяє розвиткові особистості, формуванню її політичної відповідальності та творчого підходу до вирішення суспільних проблем. Засвоєння історичного досвіду допоможе майбутнім спеціалістам зайняти чітку громадянську позицію, розібратися у складностях сучасного життя та надасть можливість утверджувати державність. Вивчення історії України допомагає студентам усвідомити історичні корені свого народу, етапи його формування, цілісність та тяглість його історії.

Предметом курсу «Історія України» є український історичний процес від найдавніших часів, тобто появи людей на території України, до сьогодення включно. Курс української історії акумулює найновіші досягнення історіографії етногенезу українського народу, його соціально – економічного, політичного і культурного розвитку, місця в системі міжнародних відносин та у світовій цивілізації.

Метою вивчення курсу «Історія України» є необхідність формування у студентів-медиків

гуманістичного світогляду на засадах універсалізму, історії визвольних рухів в українських землях та їх наслідків, діяльності історичних осіб, уявлення про загальнолюдські цінності і національні пріоритети, виховання патріотичних почуттів, поважного ставлення до рідної мови і культури. Навчальний курс «Історія України» покликаний моделювати поведінку людини та її орієнтацію в соціокультурному просторі. Без знання уроків історії та відповідної активності громадян вважається малоймовірним перетворити Україну в економічно розвинену, демократичну державу з високою політичною культурою громадян. Для досягнення мети перед студентами висуваються декілька основних задач, які складають структурно-логічну схему курсу:

·

Завдання курсу:

- подати наукову періодизацію історії України, характерні риси основних періодів української історії, їхні особливості, визначальні події та явища в кожному з них;

- узагальнити досвід національного державотворення, традиції української державності, значення боротьби українського народу за її відродження та збереження;

- розкрити історію соціально-економічних та суспільно-політичних процесів в Україні, основні етапи українського національно-визвольного руху, його конкретний зміст і організаційні форми, визначити роль і місце в українській історії видатних історичних осіб;

- висвітлити зміст і особливості розвитку української матеріальної та духовної культури, її взаємозв’язок зі світовою культурою, розкрити основні етапи становлення та розвитку вітчизняного авіабудування, сучасний стан авіаційної галузі;

- показати найважливіші події та явища української історії в контексті світової історії, роль України в системі міжнародних відносин.

Якщо об’єктом і предметом вивчення більшості наук є постійно існуюча дійсність, яку можна досліджувати повторно і здійснювати над нею безкінечні експерименти, то історична наука досліджує те, що колись було, але чого вже немає. Для відображення реально існуючої в минулому дійсності науковці використовують історичні джерела. Історичні джерела мають різноманітні види і форми, їх класифікують на основі їх особливих та відмінних ознак. Залежно від того, чи несуть історичні джерела історичну інформацію безпосередньо, чи опосередковано, їх можна поділити на дві великі групи. За цією класифікацією, до першої групи джерел належать релікти: знаряддя праці, зброя, посуд, прикраси, руїни міст і фортець, храми, берестяні грамоти, законодавчі акти, історичні пісні, думи тощо. Друга група – оповіді, літописи, житія святих, описи іноземних авторів та мандрівників, які перебували в Україні, мемуари, в тому числі спогади, щоденники, біографії, листування тощо. У останніх випадках між історичною подією, явищем, фактом і сучасним дослідником стоїть автор джерела, який описував свій час. Разом з тим є загальноприйнята класифікація джерел з історії України за типами і видами. Класифікація джерел за видами стосується лише писемних пам’яток. Виділяють такі типи історичних джерел: письмові, усні (думи, пісні, прислів’я тощо), речові, етнографічні, лінгвістичні, фонодокументи, фотодокументи, твори художньої літератури та мистецтва. Щодо основних видів писемних джерел, сучасні історики виділяють такі: літописи, законодавчі, приватні акти, статистичні джерела, періодична преса, мемуари, спогади, щоденники, листи, автобіографії, літературні пам’ятки, публіцистика тощо. Місцем зберігання рукописних джерел є архіви та рукописні фонди наукових бібліотек. Значна частина історичних джерел з історії України зберігаються в архівах інших країн.

У результаті засвоєння навчального матеріалу студент повинен:

Знати:

- особливості становлення та розвитку українського народу;

- формування української державної ідеї;

- боротьбу за національно-державну незалежність, пов’язані з нею героїчні подвиги, тріумфи та трагедії;

- видатних діячів минулого та сучасної України, їх роль та значення в історії України.

- етапи становлення та розвитку вітчизняного авіабудування, провідних авіаконструкторів та пілотів-випробувачів.

Вміти:

- самостійно вивчати і аналізувати різноманітні документи і матеріали щодо минулого і сучасного України;

- узагальнювати, аналізувати історичні факти, події, проводити історичні паралелі, застосовувати здобуті знання і навики при аналізі сучасного історичного етапу і визначенні перспектив розвитку історичного процесу;

Вивчення курсу завершується написанням модульних контрольних робіт, які оцінюються відповідно до робочих навчальних програм з «Історії України» для кожної дисципліни.

МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ

Оволодіння знаннями про минуле України ґрунтується на тісному взаємозв’язку з іншими навчальними предметами, зокрема з такими базовими, як філософія, соціологія, політологія, історія української культури, економічна теорія та ін.

Навчальний курс «Історія України» читається студентам на І курсі медичного і стоматологічного факультетів та з фаху «Фармація».

Дата добавления: 2015-05-22