Національне і загальнолюдське в культурі та бутті етносу

Свідомість члена будь-якого етносу має в основі загальнолюдське. Ще в XVII сторіччі це відчуття чудово висловив Джон Донн: «Смерть кожної людини применшує й мене, тому ЩО я єдиний з усім Людством, а тому не запитуй ніколи, за ким дзвонить дзвін: він дзвонить за тобою».

Але в кожному конкретному етносі загальнолюдське переломлюється через призму його ментальності, а також властивих народу й епосі цінностей. Багато із цих цінностей є визначальними для великої кількості народів, але відношення до них трансформується залежно від того, у якому етносі й у який час живе людина. Те ж стосується й визначальних рис характеру членів різних етносів — і мужність, і патріотизм, і цілеспрямованість є рисами загальнолюдськими. Отже, коли ми говоримо про національне, мова йде не про монопольне володіння якою-небудь етнічною спільнотою тією або іншою із цих рис, а лише про відмінність між окремими народами у формах і стилі її прояву, що залежать від специфіки соціально-економічних, релігійних, географічних та інших умов існування, а також — значною мірою — від ментальності членів даного етносу.

Загальнолюдське проявляється й у самій природі культури як діяльності, межі якої задаються архетипічно зумовленою «організацією» людини, з одного боку, і історично зумовленим характером середовища й епохи, з іншого. У рамках цих меж є величезна кількість варіантів і способів, якими може здійснюватися той або інший вид діяльності, причому чільний спосіб його реалізації є своєрідним маркером певного народу і його культури. Навіть V такому,

видалося б, повністю детермінованому біологічними потребами людини виді діяльності, як дихання, можна виявити регіональну культурну специфіку (наприклад, хатха-йога).

Сфери культури загальнолюдські по-різному: серед них існують практично інтернаціональні (наука, техніка) і майже суто національні (усе, що пов'язане з народною творчістю). Але, якщо придивитися, ми побачимо деяку умовність цього поділу. З одного боку, навіть в галузі верстатобудування можна виділити відмінності, що тяжіють до певних національних «шкіл» — англійської, американської, японської — що правда, ці відмінності стосуються не стільки технології, скільки дизайну й компонування. З іншого, сама народна творчість багато в чому ґрунтується на тих засадах і ціннісних орієнтирах, які тяжіють до загальнолюдського — на засадах любові, вірності, зради, чвари тощо.

Будь-яка загальнолюдська проблема має різне значення в історичному житті різних народів. Для одного народу на певному етапі його буття найболючишими є питання, пов'язані з екологією (як для багатьох сучасних північних народностей), для іншого — проблема взаємин національних і расових меншин (це притаманно багатонаціональним державам) тощо 3 іншого боку, ті ж проблеми, нехай і меншою мірою, хвилюють також інші народи. У цьому причина того успіху, який на Заході мав фільм не українця за походженням С. Параджанова «Тіні забутих предків».

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Д02 РОЗДІЛУ

1. Культурологія / [Гриценко Т. Б., Мельничук Т. Ф., Сироватський С. А. та ін.] / за ред. Гриценко Т. Б. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 392 с.

2. Гриценко В. Людина і культура: Навч. Посіб. — К.: 2000. — 368 с.

3. Історія світової культури / Ред. Левчук Л. Т. — К. 2008. — 250 с.

4. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч посіб. / М. М. Закович, І. А. Зязюн, О. М. Семашко. — К: Знання, 2004. — 567 с.

5. Культурология: XX век: Словарь. — СПб.: Университетская книга, 1997.

6. Теоретическая культурология. — М, 2005., 624 с.

Дата добавления: 2015-05-23