Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Переднє слово. У XVII-XVIII ст. урізноманітню­ється музичний, переважно міський, побут українців, розвивається інстру­ментальне музикування




ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

Мандрик Я.І., Пуйда Р.Б.

МУЗИЧНЕ ВИКОНАВСТВО ТА ОСВІТА

У XVII-XVIII ст. урізноманітню­ється музичний, переважно міський, побут українців, розвивається інстру­ментальне музикування. Набувають поширення музичні цехи, що об'єдну­ють міських - музикантів (Полтава, Київ, Прилуки, Стародуб, Ніжин). Музиканти грають на святах, різних урочистостях, нерідко створюють ан­самблі «троїстих музик» - скрипалів, цимбалістів, дудників. При цехах від­кривають школи, в яких досвідчені майстри навчають хлопчиків гри на інструментах. У містах організовують магістратські оркестри.

Музичні цехи з кобзарів, литаврис­тів, сурмачів тощо існували й у козаць­ких полках. Одним із найдавніших в Україні музичним навчальним закла­дом була Січова співацька школа. У півчій студії при Покровській церкві працювали у ставники, які навчали інструментальне виконавство, зок­рема оркестрове, розвивалося поряд із хоровим у гетьманських резиденціях, маєтках магнатів. Так, високою май­стерністю уславилися хорова капела на чолі з регентом А. Рачинським і ор­кестр гетьмана К. Розумовського. Геть­ман мав також роговий оркестр з 36 ви­конавців.

 

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

 

Івано-Франківськ

Історія культури України вивчає культурні надбання українців, як титульної нації, та інших народів, що проживали і проживають на території нинішньої України. Об'єктом дослідження є пам'ятки духовної та матеріальної культури, створені впродовж століть і зафіксовані в тих чи інших формах. Пам’ятки розглядаються по історичній вертикалі як цілісне явище, а також за регіональними ознаками. Враховуються взаємозв'язки з культурними досягненнями сусідніх народів, оскільки жодний етнос, нація не можуть розвиватися в ізоляції, поза загальним історичним процесом.

Національна культура — це осмислення місця нації у загальному процесі розвитку людства, а для українського народу — історичне досягнення, яке утверджує його як самодостатню структуру у співдружності етнічних спільнот і визначає належне місце і роль в історичному контексті, без міфологізації, на діалектичних засадах.

Демократизація суспільства, його трансформація гостро поставили проблему вивчення та осягнення своєї історичної спадщини, в якій культурні набутки займають чільне місце. Сьогодні питання розвитку культури не тільки культурологічне, а й політичне, адже це один із вагомих чинників утвердження державності і, відповідно, визнання світовою спільнотою молодої держави — України, яка починає свій шлях.

Сучасна українська суспільна думка розглядає культуру як нагальну потребу і дієвий аспект самоусвідомлення і самоутвердження себе як народу, нації, що має глибокі історичні корені, і як такого, що зробив великий внесок у загальний розвиток історично-культурного процесу Європи. Адже культура — це національний світ буття, який надає значущості всім подіям розвитку історії.

До цього часу матеріали з історії культури України розпорошені по багатьох першоджерелах, що утруднює роботу з ними, тому автор зосередив увагу на ключових питаннях розвитку культурних процесів українського народу, щоб дати можливість читачеві, і, в першу чергу, молоді, глибше та ґрунтовніше осягнути історію культури України.

На вивчення курсу «Історія української культури» відведено 18 лекційних, 18 семінарських годин для всіх спеціальностей, за винятком «Економіка підприємства», «Облік і аудит», «Фінанси», де кількість семінарських годин подвоюється і складає 36.

Для студентів заочної та дистанційної форми навчання ця кількість годин є однаковою і становить: - 6 годин лекцій, 4 – семінарських занять. На самостійне опрацювання відведено, відповідно, 36, 90 і 62 години.

Оцінювання здійснюється за модульним контролем, написанням контрольних робіт на Факультет заочного та дистанційного навчання та на іспитах.

Курс поділено на три модулі, відповідно, на яких студент отримує 40, 40 і 20 балів.

Підсумкові бали і оцінки виводять згідно з положенням про рейтингову систему оцінювання знань студентів.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 286; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.