Двоїстий характер праці ,втіленої в товарі

Протягом усієї своєї історії людство знало дві форми суспільного виробництва - натуральну (панувала в первісному суспільстві.,при рабовласництві та феодалізмі) і товарну(зародилася ще у період розпаду первісного ладу,існує і сьогодні і є визначальною формою виробництва в усіх розвинених країнах).Тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для споживання всередині господарства, де вони вироблені, називають натуральними.

Тема 5. Форми організації суспільного виробництва

1. Натуральне виробництво.

2. Товарне виробництво.

3. Товар і його властивості.

4. Альтернативні теорії вартості і ціни.

5. Закон вартості, його сутність і функції.

Економіка будувалась, виходячи з внутрішньогосподарських потреб, для забезпечення життєдіяльності замкненої економічної ланки.

Натуральна форма виробництва має такі основні риси:

1) замкненість – означає, що для цієї системи господарювання панівними економічними відносинами є ті,що діють всередині певної спільності;

2) універсалізація праці.Діяльність спрямована на задоволення власних потреб;

3) прямі економічні зв’язки між виробництвом і споживанням. Це спосіб руху вироблюваного продукту по схемі: виробництво – розподіл – споживання.

2. Товарне господарство - це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб’єктами не для власних, а для суспільних потреб, що визначаються ринком.

Умови виникнення товарного виробництва:

- суспільний поділ праці та спеціалізація виробництва,

- обмеженість сукупних виробничих ресурсів і матеріальних благ, що споживаються (їхня відносна рідкість)

- економічна відокремленість виробників, яка визначається у власності останніх на продукти праці, що стають товарами;

- продукт праці набуває форми товару (товарна форма виробництва стає відкритою системою організаційно-економічних відносин)

- обмін товарів здійснюється через купівлю-продаж продуктів праці.

До визначальних рис товарного виробництва також належать:

а) використання грошей як посередника обміну;

б) наявність конкуренції;

в) вільне ціноутворення;

г) стихійність розвитку як форма саморегулювання економіки.

Просте товарне виробництво ґрунтується в основному на праці самого товаровиробника, якому і належить вироблений ним продукт. таке виробництво є дрібним, у ньому відсутній глибокий поділ праці. Товаровиробник виконує всі операції при виготовленні готового продукту і реалізує його з метою задоволення своїх потреб. Купівля-продаж на такій стадії розвитку товарного виробництва здійснюється через вільне ціноутворення і стихійний розвиток.

Водночас у суспільствах, яким було притаманне просте товарне виробництво, і виробництво, і розподіл в основному здійснювалися за традиціями, за традиціями, що склалися, і за наказом господаря.

Капіталістичне товарне виробництво створює ринкову систему, для якої характерно те, що люди можуть не тільки вільно обирати собі роботу, а і їх мають обрати. Праця, земля, природні ресурси, засоби виробництва стають товаром. Таке виробництво перетворюється на високомеханізоване із застосуванням комплексів машин, масове. Головними тут є галузі матеріального виробництва, що постійно розвиваються.

Ринкова система активізує всі чинники виробництва, стимулює використання у виробництві заощаджень усіх громадян, суб’єктів господарювання. Значну роль у мобілізації заощаджень усіх громадян відіграють банки. Отже, «робити гроші» стає головною справою будь якого суб’єкта господарювання.

Ідеї про невтручання держави у товарне виробництво поступово втрачають свою цінність. Запроваджуються антимонопольне законодавство, системи соціального страхування, екологічне законодавство, різні обмежувальні нормативи для ринкових операцій тощо. Все це свідчить про те, що ринкове саморегулювання доповнюється державним.

Сучасне товарне виробництво тільки-но виростає з попереднього, має багато спільного з ним (великомасштабність, масовість, розвиненість матеріальної сфери) і специфічні риси, що тільки починаються формуватись. Це знаходить вияв у пріоритетних напрямах розвитку. Домінуючими стають електронна промисловість, обчислювальна техніка, програмне забезпечення, засоби телекомунікації, оптичні волокна, банки даних інформаційні послуги. відповідні зміни визначаються переходом від енергетичної до інформаційної складової, тобто інформатика і телекомунікації лежать в основі технологічного розвитку. Визначальною стає інтелектуальна праця, а головним багатством людина.

3. Товар -це продукт праці або певне благо, що здатні задовольнити певні потреби людей і призначені для обміну (купівлі та продажу)

Властивості товару:

1. Споживна вартість.

2. Вартість.

Корисність речі надає їй споживної вартості,вона властива не лише товарам,а й послугам (вчителя, перукаря). Отже споживна вартість – це здатність товару задовольняти якусь потребу людини. Як споживні вартості товари, надто різноманітні і мають задовольнити різні потреби. Однак при всій відмінності цих товарів вони, як і всі інші товари, можуть і обмінюватись один на одного. Ця властивість дістала назву «мінова вартість». Якщо різні товари обмінюються у певних пропорціях, це означає, що між ними є щось спільне яке робить їх співмірними, а саме: вони є продуктами праці. Саме та обставина, що різні споживні вартості є результатом праці взагалі, незалежно від її конкретної форми, тобто витрат енергії розуму, нервів тощо формує вартість товару. Отже вартість – це втілена в товарі праця. Вона виявляється при обміні. Величина вартості залежить від кількості затраченої праці. З цього можна зробити висновок, що в умовах суспільного поділу праці, люди займаючись певним видом діяльності, для того щоб задовольнити свої різнобічні потреби, мають прирівнювати між собою різні види праці та обмінюватись товарами. Суспільна праця, яка втілена в товарах і виявляє себе через обмін їх є вартістю товару. Вартість – внутрішня властивість товару. Мінова властивість є зовнішнім виявом вартості,який здійснюється через обмін одного товару на інший.

Продукт праці стає товаром лише при наявності споживної вартості та вартості.

Праця товаровиробника виступає, з одного боку, в особливій доцільній формі, а з іншого боку у вигляді витрат фізичних і розумових сил людини як праця взагалі.

Абстрактна праця створює вартість товару. Вона є специфічною формою праці, суспільний характер якої виявляється лише в процесі обміну. Вона є специфічною економічною категорією, яка властива, лише товарному виробництву, а створена нею вартість, є не природною, а суспільною властивістю товару.

Конкретна праця - це створення різноманітних споживчих вартостей. Це праця окремого працівника (столяра, слюсаря, архітектора).

Дата добавления: 2015-05-23