Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Ефективність і продуктивність праці




Тема 5

Теми рефератів

Завдання 7

 

Користуючись визначенням статусу безробітного в Україні відповідно до Закону «Про зайнятість населення» і методикою МОП, дайте відповіді на запитання: яку із вказаних груп населення відносять до безробітних.

 

Група населення Закон України «Про зайнятість населення» МОП
1. Студент, який хотів би працювати, але не почав шукати роботу    
2. Особа молодше 15 років    
3. Пенсіонер, який кожного тижня переглядає оголошення в газетах у пошуках роботи    
4. Особа, яка зареєстрована в центрі зайнятості як така, що шукає роботу    
5. Особа, яка тимчасово звільнена від роботи і чекає повернення на ту саму роботу, не шукаючи іншої    
6. Особа, яка втратила роботу три місяці тому і до цього часу не припинила пошуки роботи    

 

1. Можливі шляхи розв’язання основних проблем зайнятості в Україні (Миколаївської області).

2. Молодіжне безробіття, як його подолати.

4. Регулювання зайнятості населення.

5. Зарубіжний досвід регулювання зайнятості населення.

6. Аналіз безробіття в Україні.

7. Інвестиції і зайнятість населення.

В темі розглядаються питання:

1. Ефективність праці: теоретичні аспекти.

2. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності.

3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.

4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.

5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві.

 

Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу.

В широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або і менших затратах праці, що забезпечує підвищення реального продукту та доходу взагалі і в розрахунку на душу населення.

Існують два напрями у використанні трудових ресурсів і робочої сили: інтенсивний (скорочення витрат на одиницю продукції) та екстенсивний (залучення до праці осіб, які ще не зайняті у національному виробництві чи з будь яких причин тимчасово не працюючих, або зростання бюджету робочого часу). Економічно вигідно і доцільно розвивати інтенсивний напрям використання ресурсів праці, який характеризується продуктивністю праці.

В залежності від прямого чи оберненого співвідношення результативності та витраченого робочого часу маємо два показника продуктивності праці – виробіток і трудомісткість.

Виробіток (V) – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, розраховується за формулою:

, де

Q – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); T – час витрачений на виробництво продукції або чисельність працівників.

Трудомісткість (t) – обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції (робіт, послуг), розраховується за формулою

або

Основні методи обчислення продуктивності праці:

1. Натуральний, який характеризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу: т, шт, м, кг, а витрати праці – люд.-годин, люд.-днів. Виробіток та трудомісткість відносяться до натуральних показників.

2. Вартісний характеризується вартісними показниками продуктивності праці. Вартісні показники обчислюються як співвідношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу. Наприклад: валова продукція в поточних або в постійних цінах або товарна продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу.

3. Трудовий метод використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. В якості сумірника застосовуються норма-години, тобто кількість праці, в людино-годинах, яка потрібна за нормами для виготовлення одиниці продукції. Застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці.

Для визначення динаміки або характеристики виконання плану з продуктивності праці розраховуються індекси продуктивності, які є відносними величинами.

При натуральному методі вимірювання продуктивності праці застосовують індивідуальний індекс, який визначають за формулою

 

, де

- індивідуальний індекс; , - обсяг виробленої продукції в натуральному вираженні відповідно у звітному та базисному році; , - затрати робочого часу на виробництво всієї продукції у звітному та базисному році.

Найбільшою багатогранністю та енциклопедичністю наукового дослідження процесів людської праці характеризуються роботи патріарха кількох поколінь радянських економістів академіка С.Г. Струміліна (1877 р. -1974 р.). Великий внесок академіка Струміліна і в розробку проблем підвищення продуктивності праці. Аналізуючи ефективність нової техніки, він дослідив співвідношення між зростанням продуктивності праці і зниженням собівартості.

Середньоарифметичний індекс продуктивності праці по методу Струміліна визначається зважуванням індивідуальних індексів продуктивності праці по числу працюючих або відпрацьованому часу звітного періоду ():

 

Вартісний індекс продуктивності праці змінного складу визначається за формулою:

, де p – постійні ціни за одиницю продукції.

Загальний трудовий індекс продуктивності праці:

Різниця між знаменником і чисельником показує економію (-) або перевитрати (+) праці внаслідок зростання (зниження) продуктивності праці.

 

Фактори зростання продуктивності праці – це вся сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці. Вони класифікуються за рівнем керованості, за змістом, за сферою виникнення і дії.

Резерви зростання продуктивності праці – це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки ще не використані. Для повного використання резервів зростання продуктивності праці на підприємствах розробляються програми управління продуктивністю, в яких визначаються види резервів, конкретні терміни і заходи по їх виявленню і реалізації, плануються витрати на ці заходи і очікуваний економічний ефект від їх впровадження.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 345; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.