Види безробіття

Безробiття — це складне, багатопланове явище, яке мaє безлiч форм та виявiв.
Безробіття проявляється у двох формах: абсолютне і відносне.

Рис. 14.2. Класифiкацiя форм безробiття

До абсолютного належить:
фрикцiйне безробiття, яке пов’язане з перемiщенням осiб з однiєї роботи на iншу, з однiєї мiсцевостi — до iншої. Отже, це своєрiдна соцiальна, суперечнiсть, яку розумiють як проблему пошуку відповідної роботи;
структурне безробiття, яке виникає в результатi структурних зрушень в економiцi, що впливають на структуру сукупного политу на робочу силу: на однi професiї попит пiдвищується, на iншi — падає;
циклічне безробiття, яке виявляється в умовах спаду як фази економічного циклу.
Відносне безробіття включає в себе:
Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він не задоволений рівнем оплати праці, умовами роботи, психологічним кліматом в колективі.
Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація проводить скорочення персоналу.
Конверсiйне безробiття спричиняється скороченням чисельностi армії i перепрофiлюванням пiдприємств вiйськово-промислового комплексу на випуск цивiльної продукцiї.
Технологічне — пов’язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і наймом працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікацій.
Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різні коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво)
Інституційне – це безробіття, яке зумовлене правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили.)
Застійне безробіття є особливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. За результатами досліджень американських соціологів після річної вимушеної перерви в роботі людина практично не може адаптуватися до нормальної трудової діяльності, навіть якщо вдається знайти робоче місце. Відповідно, міжнародна статистика звертає увагу на загальний рівень безробіття понад 12 місяців, так зване тривале застійне безробіття.

14.8. Призначення державних, територіальних і базових програм зайнятості населення

Основним комплексним документом, котрий вiдображає реалізацію політики зайнятості в Україні, є Державна програма зайнятостi населення (ДПЗН).
ДПЗН i територiальнi програми спрямованi на:
- сприяння розвитковi структурної перебудови економiки, створенню умов для направлення вивiльнюваних працiвникiв, у першу чергу, на рентабельнi виробництва i в приоритетнi галузi економiки;
- запобiгання розвитку безробiття та його скорочення шляхом пiдвищення економiчної зацiкавленостi пiдприємств у ствоpeннi додаткових робочих мiсць, переважно з гнучкими формами зайнятостi;
- полiпшення системи вiдтворення робочої сили у поєднаннi з розвитком робочих мiсць, професiйної орiєнтацiї, пiдготовки, перепiдготовки i пiдвищення квалiфiкації населення, ефективне використання трудових pecypciв;
- захист безробiтних та їх сiмей вiд негативних наслiдкiв безробiття та забезпечення зайнятостi громадян, якi потребують соцiального захисту i не здатнi на рiвних умовах конкурувати на ринку працi;
- формування матерiальної, кадрової, iнформацiйної, статистичної, фiнансової та науково-методичної бази ДПЗ;
- заходи сприяння зайнятостi населення, яке проживає в сiльськiй місцевості [3]. Розробляються програми зайнятості на базовому, територіальному та державному рівнях.
На базовому (районному) рівні здійснюються специфічні заходи і формуються показники, що характеризують обсяги роботи з незайнятим населенням, яке звертається до центрів зайнятості, та безробітними. На основі базових програм зайнятості формуються територіальні (обласні) програми зайнятості. Вони складаються щорічно і вивчають співвідношення попиту і пропозиції робочої сили з урахуванням специфіки кожного регіону. У кожному регіоні визначаються свої пріоритети розвитку, потім складаються структура останнього і відповідно до цього формується концепція зайнятості. На основі територіальних програм зайнятості складається Державна програма зайнятості населення із залученням широкого загалу науковцiв, практичних працiвникiв, opгaнiв державного управлiння рiзного спрямування, профспiлок, гpомадськості. Пiсля обговорення ДПЗН доопрацьовується, розглядається колегією Мiнпрацi i подається на схвалення Кабiнетовi Miнicтpiв з додатками i необхiдними розрахунками.
Пiсля схвалення здiйснюється реалiзацiя вciмa задiяними суб’єктами виконання ДПЗН i контроль за виконанням з боку Miнпрацi i центрiв зайнятостi вcix piвнів.
Всі заходи ДПЗН здiйснюються за рахунок коштiв Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Державна програма зайнятостi вiдображає державну полiтику в галузi зайнятостi на ринку працi. Така полiтика може бути активною i пасивною.
Активна полiтика на ринку працi — це спрямування дiй на пiдвищення конкурентоздатностi робочої сили i розширення сфери докладання працi з метою запобiгання безробiттю i збiльшення кiлькостi зайнятих. Активна полiтика реалiзується за допомогою активних заходiв, якi знаходять мiсце в програмі зайнятостi i впливають на спiввiдношення попиту i пропозицiї працi. Це тaкi конкретні заходи: введення в дiю нових робочих мiсць, сприяння розвиткові пiдприємництва, малому бiзнесу i самозайнятостi; професiйна орiєнтацiя i професiйна пiдготовка, перепiдготовка i пiдвищення квалiфiкацiї кaдpiв, затримка до 6 мiсяцiв зi скороченням кaдpiв на підприємствах в необхiдних випадках та iншi.
Активна полiтика не тiльки пiдтримує iснування тих, хто втратив роботу, а й заохочує активнiсть людини, яка спрямована на пошук робочого мiсця. Це, в свою чергу, скорочує залежність громадян вiд пiдтримки доходiв за рахунок соцiальних виплат, зменшує затрати державного бюджету, знімає напругу в суспiльствi, пiдвищує продуктивнiсть працi.
Пасивна полiтика передбачає вiдповiдальнiсть держави за становище працiвникiв i роботодавців на ринку працi. До них належать: реєстрацiя незайнятих громадян, якi шукають роботу, органiзацiя систем і надання допомоги по безробiттю, здійснення негрошових форм пiдтримки безробiтних i членiв їх сімей.

Дата добавления: 2015-05-23