Порівняльний техніко-економічний аналіз технологічних процесів

Спроектований технологічний процес повинен не тільки відображати технічні вимоги до виробництва того чи іншого виробу, передбачати чіткий алгоритм його виготовлення, але й бути економічно ефективним на усіх технологічних стадіях. Рівень витрат виробництва на одиницю виготовленої продукції виступає основним індикатором економічної доцільності запропонованого варіанта технології.

Значна частина витрат на виробництво продукції, зазвичай, безпосередньо не залежить від прийнятого технологічного процесу (управлінські і загальногосподарські витрати) і може бути виключена з розрахунків при оцінці варіантів технології виготовлення виробів. Для визначення більш ефективного варіанта достатньо розрахувати технологічну собівартість виробу, тобто суму витрат, які змінюються при переході від одного технологічного процесу до іншого.

Оскільки витрати на виготовлення продукції за тією чи іншою технологією за ступенем залежності від обсягів виробництва підрозділяються на змінні а (пропорційні обсягу річного випуску В_Р) і умовно-постійні b (майже не залежать від річної програми), технологічна собівартість виготовлення однієї деталі (виробу) с_Т і річного випуску С_Т може бути виражена формулами:

, (14.3)

, (14.4)

У свою чергу,

, (14.5)

, (14.6)

де С_М – вартість основних матеріалів (за вирахуванням зворотних відходів); С_П.Е. – витрати на технологічне паливо і енергію, які розраховуються на основі норм їх витрат та оптових цін (тарифів) за одиницю; С_Р.Ч. – витрати на оплату праці основних робітників; С_Р.У. – витрати, пов’язані з роботою устаткування; С_Т.О. – витрати на технологічну оснастку та спеціальний інструмент (вартість оснастки та інструментів помножені на коефіцієнт їх амортизаційних відрахувань).

Залежно від того, для якого конкретного процесу визначається технологічна собівартість, склад елементів формул (14.3) і (14.4) може змінюватися.

Більш ефективний варіант технології виготовлення деталей (виробів) визначається шляхом співставлення їх технологічної собівартості. При заданих обсягах виробництва умова ефективності нового технологічного процесу порівняно з базовим може бути виражена нерівністю:

a_{1`</sub>B<sub>p</sub>+b<sub>1</sub>>a<sub>2`}B_p+b₂. (14.7)

У випадках, коли необхідно обрати економічно більш доцільний варіант технологічного процесу з різним річним випуском продукції В_р, слід встановити його "критичну величину" В_КР., за якої порівнювані варіанти технології будуть рівноцінні. Для цього необхідно розв’язати рівняння і , прийнявши умову, що і . Тоді

. (14.8)

Знайдене за формулою (14.8) значення В_КР слугує величиною, яка розмежовує область доцільного застосування кожного з двох порівнюваних технологічних процесів (рис. 14.1). Абсциса точки перетину двох прямих (С_т) ₁ і(С_т) ₂ визначає величину В_КР. Якщо , то більш економічним є перший варіант технологічного процесу, який потребує менших витрат на технологічну оснастку та налагодження устаткування. У випадку, коли перевагу необхідно надавати другому варіанту, за яким .

На етапі проектування технологічних процесів їх обґрунтування і вибір здійснюється, як це було зазначено вище, на основі мінімуму технологічної собівартості без урахування капітальних вкладень. Такий підхід є цілком виправданим і логічним, оскільки розробка технології є лише одним із етапів технічної підготовки виробництва нового виробу, коли вирішується локальне завдання вибору більш доцільного технологічного варіанта за прийнятим критерієм, а не визначається рівень ефективності його впровадження у виробництво.

Рис. 14.1. Графік порівняльної оцінки двох технологічних процесів і вибір

більш ефективного з них

Тому, якщо для вибору кращого технологічного варіанту з числа можливих достатньо порівняти тільки поточні витрати виробництва, то при визначенні економічної ефективності впровадження нової технології як самостійного напрямку науково-технічного прогресу, необхідно виконати техніко-економічні розрахунки, які враховують зміни усієї сукупності як поточних, так і одноразових (капітальних) витрат.

Загальноприйнятим показником ефективності впровадження прогресивної технології є річний економічний ефект у вигляді різниці приведених витрат за порівнюваними варіантами, яка помножена на річний обсяг виготовленої за новою технологією продукції, тобто:

Е_р=(З₁ – З₂) ∙ А₂. (14.8)

При цьому ефект від впровадження прогресивної технології, який викликає суттєве збільшення обсягів виробництва продукції у процесі її освоєння, визначають не тільки за розрахунковий, а і за усі наступні роки планового періоду.

14.5. Зміст та головні етапи організаційної підготовки виробництва

Організаційна підготовка виробництва – це комплекс робіт, спрямо­ваних на розробку та реалізацію проекту організації виробничого процесу виготовлення нового виробу у просторі і часі, система організації та оплати праці виробничого персоналу, розробка відповідної нормативної бази, створення системи матеріально-технічного забезпечення виробництва нових виробів.

Організаційна підготовка виробництва (ОПВ) складається з ряду етапів, підетапів і окремих робіт. Сукупність робіт, які розкривають сутність організаційної підготовки виробництва, наведено в табл. 14.1. Комплекс робіт, які входять до складу організаційної підготовки виробництва, досить широкий. Розробка задач ОПВ має надзвичайно відповідальний характер тому, що від якості їх вирішення залежить рівень організації виробництва і праці при випуску нової продукції, а також загальні техніко-економічні показники діяльності підприємства.

Проектні роботи організаційного характеру здійснюються:

- якщо освоєння виробництва має місце на щойно введеному або ж на реконструйованому підприємстві – спеціалізованими науково-дослідними або проектними організаціями;

- якщо підготовка виробництва здійснюється на діючому підприємстві – заводськими технічними та економічними службами.

Реалізація проектів організаційної підготовки виробництва забез­печується зусиллями усіх підрозділів підприємства, а в ряді випадків – із залученням сторонніх організацій (будівельних, монтажно-налагоджувальних та ін.).

Організаційна підготовка виробництва поєднує проведення інженерних та організаційно-економічних робіт і відноситься до сфери інженерних розробок.

Таблиця 14. 1. Зміст організаційної підготовки виробництва

Етапи і підетапи	Роботи з організаційної підготовки виробництва
Розробка і реалізація проекту організації основного виробничого процесу	Вибір форм організації виробництва, спеціалізації цехів і дільниць, кооперованих зв'язків. Визначення потреби у виробничих площах та устаткуванні. Розробка планувань устаткування. Розробка проекту реконструкції заводу і цехів. Поліпшення системи оперативного планування виробництва. Реалізація проекту організації виробничих процесів.
Розробка і реалізація проекту технічного обслуговування основного виробництва	Розробка планів – рухів предметів праці у вироб­ництві, вибір необхідних засобів внутрішньо­заводського транспорту. Розробка проектів організації складського господарства, ремонтного і інструментального обслуговування. Проектування системи технічного контролю якості продукції.
Розробка і реалізація системи організації та оплати праці працівників підприємства	Розробка проекту організації трудового процесу виготовлення нових виробів, організація і обслуговування робочих місць, кооперація праці, розрахунок трудомісткості нових виробів. Навчання кадрів. Вибір і обґрунтування форм та систем оплати праці працівників. Розробка систем преміювання.
Матеріальна підготовка виробництва. Розробка і реалізація системи матеріально-технічного постачання і збуту нової продукції	Визначення потреби в матеріальних ресурсах. Складання заявок і замовлень на спеціальне устаткування, оснастку, матеріали і комплектуючі вироби. Вибір постачальників і заключення з ними договорів. Реалізація планів матеріально-технічного забезпечення. Організація реклами нових виробів.
Створення нормативної бази. Розробка нормативів для техніко-економічного і оперативного планування	Розробка матеріальних, трудових і календарно-планових нормативів. Калькулювання собівартості виробів і встановлення ціни. Розрахунок нормативів запасів і величини оборотних коштів.

При освоєнні виробництва нових видів продукції виникає необхідність розробки проекту організації виробництва цієї продукції і забезпечення його реалізації або здійснення реорганізації діючого виробництва. У найбільш загальному виді при проектуванні організації виробництва можна виокремити такі комплекси робіт:

- вибір типу виробничої структури і проектування виробничого процесу у просторі;

- проектування організації виробничого процесу у часі;

- проектування системи технічного обслуговування;

- проектування форм організації та оплати праці.

Спеціалісти в області організаційного проектування і технологічної служби підприємства приступають до розробки проекту організаційної підготовки, попередньо проаналізувавши характер спеціалізації цехів і дільниць, ступінь завантаженості устаткування і ті зміни, які вносить необхідність виготовлення деталей та складальних одиниць нового виробу. На основі даних цього аналізу приймаються рішення стосовно зміни у спеціалізації виробничих підрозділів, перегляду номенклатури виробів і обсягів виробництва.

При цьому обирається предметний або ж технологічний принцип організації виробничого процесу. В рамках предметної спеціалізації може бути подетальна, поузлова або ж спеціалізація по вузлам готової продукції. Відповідно до цього визначається тип виробничої структури цеху, дільниці і форма організації виробничого процесу. В якості форм організації основних виробничих процесів можуть бути обрані потокова, предметна, групова і гнучка форми організації виробничих процесів.

Паралельно з вибором виду спеціалізації та форми організації виробництва виконується аналіз виробничого процесу у просторі з урахуванням характеру і обсягів продукції, яка планується до випуску. Виконуються розрахунки необхідної кількості устаткування. Складається план цехів або дільниць. Визначаються потоки матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції. Із застосуванням різноманітних методів оптимізації та імітаційного моделювання розглядаються усі можливі варіанти організаційних структур, маршрутів руху предметів праці, в результаті чого обираються найбільш раціональні.

Після завершення етапу проектування виробничих процесів здійснюється проектування процесу виготовлення продукції у часі. Мова йдеться про необхідність вибору тієї чи іншої послідовності запуску у виробництво і виготовлення номенклатури за планової продукції, забезпечення раціонального завантаження устаткування та робочої сили, визначення необхідних міжопераційних заділів, дотримання мінімальної тривалості виробничого циклу.

Розв’язання зазначених питань здійснюється шляхом графічного або ж машинного моделювання руху предметів праці у часі, вирішенням комплексу оптимізаційних задач, виконанням інших розрахунків. Разом з цим на даному етапі організаційного проектування має бути розроблена і прийнята до виконання система оперативного планування і управління виробництва, яка враховувала б техніко-економічні особливості продукції, що виготовляється.

На наступному етапі здійснюється вибір системи обслуговування виробничих процесів. Ці роботи розпочинаються з опрацювання виробничої структури підприємства, цеху або дільниці. Визначається також характер систем транспортного, ремонтного та інструментального обслуговування робочих місць. Такі системи можуть бути черговими або планово-попереджувальними. Виконуються розрахунки чисельності підрозділів обслуговування, складаються обов'язки обслуговуючого персоналу, технологія виконання основних операцій обслуговування. Окремим питанням є розробка систем управління якістю продукції, яка планується до випуску.

Завершальним етапом розробки проекту організації виробництва нових видів продукції є вибір форм і систем організації праці та заробітної плати. При цьому враховується характер виробничого процесу і продукції. Визначається склад та кількість виробничих бригад, характер їх спеціалізації та кооперації, кваліфікаційні характеристики і структура робочих кадрів, проектуються робочі місця і системи їх обслуговування. При цьому доцільним є застосуваннятипових проектів організації робочих місць і розробка карт організації праці, у яких фіксується зміст трудового процесу. На завершення складається відомість робочих місць і відомість сформованої організаційної системи. При формуванні систем і форм оплати праці основних та допоміжних робітників визначаються особливості їх застосування в умовах освоєння нової продукції.

Важливою складовою організаційної підготовки виробництва є розробка і реалізація системи матеріально-технічного постачання та збуту (реалізації) нової продукції. Виникає необхідність виконати розрахунки потреби за усіма видами матеріальних ресурсів; скласти заявки на матеріали, комплектуючі вироби, оснастку і спеціальне устаткування; визначити постачальників і заключити з ними відповідні господарські угоди. Одночасно необхідно налагодити зв'язки зі споживачами готової продукції.

Складовою організаційної підготовки виробництва є також розробка нормативів для організації і планування виробництва нових видів продукції: матеріальних, трудових, календарно-планових нормативів витрат, цін, запасів та оборотних коштів.

Дата добавления: 2015-05-23