Господарства

Транспорту. Характеристика підприємств колійного

Мета: розрізняти якісні показники від кількісних, знати їх характеристику.

План

1. Об’ємні показники.
2. Якісні показники.
3. Характеристика виробничо-фінансової діяльності дистанції колії і колійної машинної станції.

1. Об'єм і якість роботи залізничного транспорту характеризується системою об’ємних і якісних показників. Об’ємні показники є основою для розрахунку потреби у рухомому складі та інших тех.засобах транспорту. До основних об’ємних показників роботи залізничного транспорту відносяться: вантажообіг, пасажирообіг і грузонапругу.

1). Вантажообіг (т-км нетто) як показник використовується для визначення об’єму перевізної роботи мережі, доріг, відділень (планової і фактично виконаної).

Визначається: Σрl = р₁ l₁ + р₂ l₂ + … + р_n l_n,

де р_1, р_2, … р_n - кількість грузу, т;

l₁, l_2, … l_n - відповідні відстані перевезень грузу, км.

Приклад: Відділення дороги за рік перевезло р₁ = 2 млн.т грузу

на відстань l₁ = 200 км, р₂ = 1 млн.т грузу на відстань

l₂ = 300 км і р₃ = 0,5 млн.т на відстань l₃ = 400 км.

Вантажообіг відділення за рік

Σрl = 2 000 000 х 200 + 1 000 000 х 300 + 5 00 000 х 400 = 900 000 000 т-км

2). Пасажирообіг (пас.-км) враховує роботу доріг на переміщення пасажирів.

Визначається: Σ а l = а₁ l₁ + а₂ l₂+ … + а_n l_n,

де а_1, а₂, …. а_n - кількість пасажирів, перевезених кожною станцією

l_1, l_2, … l_n - відп. віддаленість перевезень пасажирів.

Приклад: Визначити пасажирообіг дороги, яка за рік перевезла Σ а = 2 млн.пасажирів, з них а₁ = 1200 000 на відстань l₁ = 50 км, а₂ = 500 000 на l₂ = 200 км, а₃ = 300 000 на l₃ = 1 000 км

Σ а l = 1 200 000 х 50 + 500 000 х 200 + 300 000 х 1000 = 460 млн.пас.-км

3) Грузонапруга (млн. ткм/км на рік) – це вантажообіг, віднесений до 1 км експлуатац. Довжина мережі, дороги, відділення або дільниці, які виконали данний вантажообіг. Середня вантажонапруга

Г = ,

де Σ pl - вантажообіг мережі або підрозділу мережі (дороги,

відділення, дільниці), т.км;

Le - експлуатаційна довжина мережі, дороги, відділення або участку, км, які виконали даний вантажообіг.

При визначені міжремонтного тоннажу для колії, вантажообіг розраховується для кожної колії з урахуванням маси рухомих одиниць.

2. Якісні показники характеризують рівень використання рухомих одиниць або тех.засобів.

До них відносяться:

1) швидкість руху поїзду: технічна і дільнична.

Технічна швидкість Vm (км/г) – це середня швидкість руху поїзду на дільниці без урахування стоянок на проміжних станціях.

Vm = ,

де ΣNL - поїздо-км,

ΣNT - час знаходження поїздів на перегоні, поїздо-годин.

Поїздо-км та поїздо-год визначають по кожному участку на основі диспетчерського виконаного графіку руху.

Дільнична швидкість Vд (км/г) визнач.середню швидкість руху поїзду на дільниці з урахуванням часу стоянки на проміжних станціях. Для розрахунку середньої дільничної швидкості пробіг упоїздо-км ділять на витрачені ціми поїздами поїздо-годин.

Приклад: Визначити технічну і дільничну швидкість руху поїзду при наступних виходних даних: довжина дільниці - 225 км, час знаходження поїзду на дільниці – 4 години, у т.ч. на стоянках 0,2 години.

Технічна: Vт = = 59,2 км/г, дільнична Vд = = 56,2 км/г

2) Обіг вагону - визначає час,який витрачається на повний цикл роботи вагону

Обіг вагону для дороги і відділення

Ов =

де п - середньодобовий робочий парк вагонів

Ип - середньодобова кількість завантажених вагонів на дорозі або

Відділення,

Ипр.гр. - середньодобовий прийом вантажних вагонів від сусідніх підрозділів (доріг або відділень)

3) Обіг локомотиву – час (год), витрачений локомотивом на повний цикл роботи, зв’язаної з обслуговуванням пари поїздів

Ол = + Тосн + Т об,

де L - довжина тягової дільниці (плеча), км

Vд - середня дільнична швидкість руху пари поїздів,

обслуговуємих локомотивом за обіг, км/г

Т осн., Т об - час знаходження локомотиву на станції відповідно основного і обігового депо, год

Приклад: Визначити повний обіг локомотива, якщо довжина тягового плеча L = 300 км, середня дільнична швидкість пари поїздів Vд = 40 км/год, час знаходження локомотиву на станції основного депо Т осн. = 5 годин, обігового депо Т об. = 2 години

Ол = + 5 + 2 = 22 години

4) Загрузка вагону характеризує ступінь використаної грузоподьємності вагону.

Статична загрузка харак-є грузоподьємність вагону при його завантаженості і визначення кількістю тон грузу, яка приходиться у середньому на 1 физ. вагон

Р ст. =

де Σр – щодобова кількість вантажу, який повантажений у вагони на мережі, дорозі або відділенні, т

Динамічна загрузка хар-є ступінь використ. грузоподьємності вагону з урахуванням відстані його пробігу.

Динамічна загрузка завантаженого вагону

Р^гр_дин = ,

де Σрl - вантажообіг т.км.

ΣnSгр - сума вагоно-км завантаж. вагонів робочого вагону

Р дин. = ,

де Σрl - вантажообіг, запланований або виконаний на мережі, дорозі за визначений час, т-км.

Σn Sгр, ΣnS пор - сумарний пробіг вагонів відпов. завантажених, порожніх, вагоно-км

5) Середня маса поїзду дозволяє оцінити ступінь використаної сили тяги локомотиву. Вона показує, яку кількість тон приходиться у середньому на кожний проведений по дільниці состав поїзду.

Середня маса поїзду брутто (маса грузу і тари вагонів)

Qбр = ,

де ΣQL - вантажообіг за визначений період, т.км брутто,

Σ NL - поїздо-км за той же період

Середня маса нетто (маса грузу).

6) Пропускна спроможність дільниці уявляє собою мах. розміри руху в поїздах (парах поїздів), які можуть бути пропущені по ньому за одиницю часу (доба, год.) в залежності від постійних пристроїв, типу і потужності тягових засобів, роду вагонів і способу організації руху.

На однопутних лініях при наявності автоблокування і при повному пакетному графіку пропускну спроможність перегону в парах поїздів розраховується:

Nп =

де То техн. – продовженість технологічного «вікна» для виробництва

різних ремонтних робіт, хвилин,

L над - коеф.врах. надійність тех. засобів дільниці, t', t'' - час ходу поїзду відпов. У прямому і зворотному напрямку,

хвилин,

_а, _б - станційні інтервали на обмежених перегон роздільних

пунктах, хвилин,

', '' - міжпоїздні інтервали у пакетах непарного і парного

Напрямках.

Для двухпутних ліній – визнач. по кожному направленню руху

Nп =

7). Провізна спроможність дільниці – це мах. Кількість тон грузу, яке може бути пропущено по дільниці за добу.

3. Дистанція колії і колійна машинна станція є лінійними під-вами відділення дороги.

Дистанція колії, згідно з норм: довжина колії обслуговуємо дистанцієй, складає на двухпутних і багатокутних дільницях от 200 до 300 км, а на однопутних - 150 – 200 км.

Осн. завдання:

- зміст всіх елементів зал. колії,

- проведення заходів щодо оздоровлення та посилення колійного господарства,

- зростання рівня механізації колійних робіт,

- проведення робіт по сніговодоборотьби і т.д.

Колійна машинна станція є механізов.спец.формуванням, на яке возлагається виконання планових робіт по ремонту зал.колії.

Осн.завдання:

- організація і виконання робіт по посиленню колії, кап., середньому і підвалочному ремонтам,

- ефективне використання «вікон» на основ.введення прогресивних технологічних процесів,

- мах.та ефективне використання на колійних роботах високопродуктивних колійних машин і механізмів.

Тема: Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів

Мета: знати поняття основних та оборотних фондів, фізичний та моральний знос, амортизацію, вміти розраховувати показники виробничих фондів.

1. Характеристика матеріальних активів (виробничих фондів та іншого майна)

Під матеріальними активами підприємства (організації) заведено розуміти сукупність усіх ресурсів матеріального характеру, що завжди фіксуються в щорічному його (її) балансі за виключенням первинних активів. До складу матеріальних активів входять переважно виробничі фонди й майно соціального призначення.

Виробничі фонди підприємства

Виготовлення продукції (виконання роботи, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Склад і взаємозв’язок засобів виробництва та виробничих фондів.

Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обгрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.

Оборотні фонди — частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг).

Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних та оборотних фондів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва. Уся сукупність наявних виробничих фондів становить найбільшу за питомою вагою частину (близько 60 відсотків) національного багатства країни. Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію продукції, що виготовляється (сировина, конструкційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні допоміжні матеріали — мастила, фарби тощо; тара).

Майно соціального призначення

Кожне підприємство володіє також майном (матеріальними цінностями) невиробничого призначення. Зокрема до основних фондів відносять житлові будинки, будівлі дитячих садків і ясель, поліклінік, їдалень, будинки відпочинку, профілакторії, палаци культури, спортивні споруди та інші культурно-побутові об’єкти. Чинна в Україні система обліку і статистики зараховує такі об’єкти на баланс підприємства під умовною назвою невиробничих основних фондів. Це некоректно з погляду економічної теорії, оскільки суперечить економічній природі й сутності основних фондів взагалі. Такі об’єкти слід вважати майном суто соціального призначення, або об’єктами соціальної інфраструктури.

За умов роздержавлення власності та розвитку ринкових відносин в економіці урізноманітнення та збільшення обсягу майна соціального призначення стає нагальною потребою кожного підприємства. У народному господарстві України вартість об’єктів соціальної інфраструктури становить приблизно третину, а на підприємствах різних галузей виробничої сфери коливається в межах 10—20 відсотків від загального обсягу майна і має тенденцію до відносного зростання.

Дата добавления: 2015-05-23