Показники ефективності використання автомобільного парку у ПСГ «Нове життя» Машівського району, 2009 – 2011 рр

ВАТ «Сад» Полтавського району, 2009 – 2011 рр.

Ефективність використання зернових комбайнів у

Показники	Роки	Відхилення 2011 р. від 2009 р.
абсолютне (+; -)	відносне, %
Середньосезонна кількість комбайнів, од.
Площа збирання зернових культур, га
Намолот зерна, т
Відпрацьовано за сезон всього:
машино-днів
машино-змін
машино-годин
Тривалість збирання, днів
Витрати на експлуатацію зернових комбайнів, тис. грн.	860,1	898,7	914,9
Відпрацьовано одним комбайном за сезон:
машино-днів
машинозмін
Коефіцієнт використання фонду робочого часу
Цілоденні простої на один комбайн, днів
Коефіцієнт змінності
Середня тривалість зміни, год.
Виробіток на 1 комбайн, га:
сезонний
денний
змінний
годинний
Намолот зерна на 1 комбайн, т
за сезон
за день
за зміну
за годину
Собівартість 1 га зібраної площі, грн.

Задача 28.

Проаналізувати ефективність використання автомобільного парку підприємства. Зробити висновки.

Показники	Роки	2011 р. у % до 2009 р.
Середньооблікова кількість вантажних автомобілів, од.				122,2
Автомобіле-дні перебування в підприємстві				119,4
у т. ч. в роботі				92,2
в ремонті				176,4
Загальний пробіг автомобіля, км				120,4
у т. ч. з вантажем				132,6
Час перебування в наряді, год.				144,0
у т. ч. в русі				117,3
Вантажооборот автопарку, т-км				137,7
у т. ч. за рахунок причепів				116,6
Перевезено вантажів, т				101,7
Витрати пального, тис. кг	221,7	231,8	239,5	108,0
Середня вантажопід’ємність, т				100,0
Витрати на експлуатацію, тис. грн.		2387,6	3192,3	171,4
Середньодобовий пробіг автомобіля, км
Вантажопід’ємність автопарку, т
Коефіцієнт використання автопарку				х
Коефіцієнт технічної готовності				х
Середня технічна швидкість, км
Середня експлуатаційна швидкість, км
Коефіцієнт використання пробігу				х
Коефіцієнт використання вантажопід’ємності				х
Собівартість 1 т-км, грн.

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Абсолютна матеріаломісткість – витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виго­товленої продукції.

Акумулювання енергії – накопичення енергії у спеціальних технічних пристроях, які служать джерелами енергопостачання.

Валова продукція – показник, що характеризує випуск підприємством всієї продукції за певний період.

Валовий доход – новостворена працею вартість, яка включає заробітну плату і чистий доход; визначається як різниця між вируч­кою від реалізації продукції і матеріальними затратами на її вироб­ництво.

Валовий прибуток – частина валового доходу підприємства, що залишається в нього за вирахуванням усіх витрат.

Виробництво – процес, в якому взаємодіють робоча сила, засоби і предмети праці з метою створення продукції, виконання певних робіт або надання послуг.

Виробнича потужність – максимально можливий випуск про­дукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.

Виробнича програма – система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асорти­менті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно договорів поставок.

Виробничі ресурси – економічні ресурси, які використовуються у процесі виробництва.

Виробничі фонди – частина фондів підприємства, що включає продуктивні фонди і фонди обігу.

Виручка – сума грошей, одержаних від продажу товару або наданих послуг, за певний період часу.

Витрати підприємства – сукупність матеріальних витрат і витрат живої праці, що показує, скільки коштує виробництво підприємству. Виступає у формі собівартості продукції.

Вторинні енергетичні ресурси – енергетичний потенціал продукції, відходів, побічних і проміжних продуктів, який утворюється в технологічних агрегатах (установках, процесах) і не використовується в самому агрегаті, але може бути частково або повністю використаний для енергопостачання інших агрегатів (процесів).

Втрати енергії – різниця між кількістю підведеної та корисної енергії.

Гарантований ефект енергозбереження – потенційний результат завершеної науково-технічної розробки внаслідок її приймання замовником.

Добровільні угоди у сфері енергозбереження – добровільна діяльність об’єднань підприємств, окремих підприємств та громадських організацій, підтримана з боку держави, щодо реалізації енергозберігаючих заходів, популяризації енергозбереження, вдосконалення системи енергетичного менеджменту та управління енерговикористанням.

Договір енергоефективного підряду – договір, за яким одна сторона (виконавець) надає іншій (замовнику) послуги з визначення, підготовки та реалізації енергозберігаючих заходів з метою підвищення ефективності використання енергії на об’єктах замовника і приймає на себе певні гарантії досягнення економії енергії; вартість наданих ним послуг повністю чи частково відшкодовується за рахунок досягнутої замовником економії коштів на оплату споживання паливно-енергетичних ресурсів.

Екологічний ефект енергоощадження – це покращення стану навколишнього природного середовища внаслідок зменшення витрати енергоресурсів у розрахунку на одиницю продукції; система показників, що показують зменшення техногенного навантаження на навколишнє середовище, зумовлене енергоощадністю.

Економічна ефективність – показник, що характеризує результативність виробництва.

Економічний ефект енергозбереження – це наслідок використання раціональних засобів застосування енергії, що полягає у прирості національного доходу (в межах держави) чи доходу підприємства. Виділяють два види економічного ефекту енергоощадження: 1) заощадження суспільної праці (зменшення собівартості продукції, експлуатаційних витрат тощо); 2) структурний економічний ефект, який обумовлюється зрушеннями у розподілі енергоресурсів між галузями виробництва, іншими сферами застосування енергії.

Економічний прибуток – різниця між бухгалтерським і нормальним прибутком. Виникає тоді, коли загальна виручка перевищує всі витрати.

Економічні витрати виробництва – вартість усіх чинників вироб­ництва незалежно від того, купуються вони на ринку чи є власністю фірми.

Економічні показники – конкретизовані вирази категорій і понять економіки. Економічними показниками є натуральні і вартісні, кількості і якості.

Економічні ресурси – природні, людські та вироблені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг, існують в обмеженій кількості, входять у процесі виробництва до вартості продукту, виключають можливість одночасного використання в кількох сферах.

Економічно доцільний потенціал енергоощадності – максимальна економія паливно-енергетичних ресурсів, доцільність одержання якої на всіх ділянках національного господарства підтверджується відповідними економічними розрахунками.

Економія коштів на оплату споживання паливно-енергетичних ресурсів – різниця між фіксованими витратами на споживання паливно-енергетичних ресурсів та фактичними витратами коштів на споживання даних ресурсів.

Економія органічного палива – зменшення споживання органічного палива шляхом використання замість нього інших видів енергоносіїв.

Економія паливно-енергетичних ресурсів – відносне скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів, що виявляється у зниженні їх питомих витрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг встановленої якості.

Економія ресурсів – скорочення витрат сировини, матеріалів, палива, інших матеріальних ресурсів, основних виробничих фондів, фінансових коштів, заробітної плати на виробництво одиниці продукції певної якості або на обсяг виконаних робіт порівняно з базовим періодом.

Електрозабезпеченість підприємства – показник, який розраховується як відношення використаної на виробничі потреби електроенергії до площі сільськогосподарських угідь.

Електроозброєність – показник, який розраховується як відношення використаної на виробничі потреби електроенергії до середньорічної чисельності працівників.

Енергетична безпека України – спроможність держави забезпечити ефективне використання власної паливно-енергетичної бази, здійснити оптимальну диверсифікацію джерел і шляхів постачання в Україну енергоносіїв для забезпечення життєдіяльності населення та функціонування національної економіки у режимі звичайного, надзвичайного та воєнного стану, попередити різкі цінові коливання на паливно-енергетичні ресурси.

Енергетична рентабельність – показник енергетичної ефективності, що визначається як відношення умовного енергетичного прибутку та енергетичних витрат у розрахунку на одиницю площі (голову тварин).

Енергетична сертифікація обладнання (будівель) – діяльність, що здійснюється з метою підтвердження відповідності енергетичних характеристик обладнання (будівель) вимогам законодавства з енергозбереження щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів.

Енергетичне маркування – діяльність, що направлена на забезпечення потенційних споживачів стандартизованою інформацією про енергоефективність продукції, обладнання, технології шляхом внесення відповідних показників в інформацію, що пропонується споживачам.

Енергетичний ефект – це позитивні результати у вигляді зменшення питомих витрат енергоресурсів на виробництво продукції. Енергетичний ефект на рівні АПК характеризується наступним: енергетичний ефект визначається за середнім рівнем заощадження енергоресурсів, що використовуються у всіх сферах АПК; енерговитрати оцінюються як підсумок прямих (у сільгоспвиробництві) та побічних (у І та III сферах АПК) енерговитрат; ефект та витрати енергії враховуються не лише у межах поточного періоду (рік, квартал, сезон тощо), але і за весь термін використання відповідної енергоощадної техніки енергозберігаючих технологій.

Енергетичний менеджмент – система управління, орієнтована на забезпечення раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів споживачами.

Енергія – це узагальнена міра (джоуль) руху матерії. Вона не є об’єктом чи явищем, а лише його характеристикою. Енергія не тільки зберігається, але й перетворюється. Поняття “енергія” пов’язує усі явища природи. Первинним джерелом енергії всього живого і людської діяльності є Сонце. Енергію можна виробляти, передавати, споживати, а також вимірювати її кількість.

Енерговіддіча – показник, що розраховується як відношення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції до витрат сукупної енергії ресурсів.

Енергоємність – показник, що розраховується як відношення витрат сукупної енергії ресурсів до обсягів виробництва сільськогосподарської продукції.

Енергозабезпеченість підприємства – показник, який розраховується як відношення cередньорічної величини енергетичних потужностей до площі сільськогосподарських угідь.

Енергозбереження – діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів у національній економіці, і, яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Енергозберігаюча політика – адміністративно-правове і фінансово-економічне регулювання процесів видобування, переробки, транспортування, зберігання, виробництва, розподілу та використання паливно-енергетичних ресурсів з метою їх раціонального використання та економного витрачання.

Енергозберігаюча складова ціни на паливно-енергетичні ресурси – інвестиційна складова ціни, що забезпечує енергопостачальним організаціям відшкодування витрат на здійснення у споживачів заходів щодо підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів.

Енергомісткість національного прибутку (валового внутрішнього продукту) – величина, що дорівнює відношенню споживаних протягом року паливно-енергетичних ресурсів, перерахованих в умовне паливо, до національного доходу (валового внутрішнього продукту) за той же час.

Енергомісткість продукції – величина, яка характеризує відношення всієї споживаної протягом року енергії (у перерахунку на первинну енергію) до річного обсягу продукції (у натуральному, умовному чи вартісному виразі), що випускається підприємством, галуззю.

Енергонасиченість праці – показник, який розраховується як відношення сумарних витрат сукупної енергії ресурсів (енергії певного виду ресурсів) до середньорічної кількості працівників у галузі або до кількості витрат праці в сільському господарстві або галузі.

Енергоносій – речовина різних агрегатних станів (тверда, рідка, газоподібна) чи іншої форми матеріального середовища (плазма, поле, випромінювання тощо), накопичена енергія якої може бути використана.

Енергоозброєність праці – показник, який розраховується як відношення cередньорічної величини енергетичних потужностей до середньорічної чисельність працівників.

Енергооснащеність – показник, який розраховується як відношення сумарних витрат сукупної енергії ресурсів (енергії певного виду ресурсів) до площі сільськогосподарських угідь.

Енергоощадна політика – адміністративно-правове та фінансово-економічне регулювання процесів добування, перероблення, транспортування, зберігання, виробництва, розподілу та використання паливно-енергетичних ресурсів з метою їх раціонального використання й економічного витрачання.

Енергоощадна технологія – метод виробництва продукції з раціональним використанням енергії, який дозволяє одночасно зменшити енергетичне навантаження на навколишнє середовище і кількість енергетичних відходів, одержуваних при виробництві й експлуатації виготовленого продукту.

Енергоощадне обладнання – обладнання, що служить для підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів у процесі виробництва продукції, провадження робіт і послуг.

Енергоощадність – діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів у національній економіці, і, яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Енергосервісна компанія – спеціалізоване підприємство (організація), основною метою діяльності якої є реалізація енергозберігаючих заходів за договором енергоефективного підряду.

Ефективність – співвідношення показників результатів і затрат.

Ефективність виробництва – економічний показник, що характеризує ступінь віддачі і раціональність організації господарської діяльності.

Ефективність науково-технічного прогресу – економічна категорія для визначення величини економічного ефекту, отримуваного від впровадження нової техніки, в розрахунку на одиницю витрат на нову техніку.

Загальна матеріаломісткість – вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції.

Заробітна плата – ціна, що виплачується найманим працівникам за використання їхньої праці. Вона враховує вартість робочої сили, кількісні та якісні результати трудової діяльності, конкуренцію, яка склалась на ринку праці.

Класифікація матеріалів – групування матеріалів за їх видами: сировина і основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, запчастини, тара, відходи виробництва тощо.

Коефіцієнт використання енергії – відношення всієї кількості корисної енергії, використовуваної в національній економіці, до сумарної кількості витраченої енергії в перерахунку останньої на первинну енергію.

Коефіцієнт еластичності – відношення енергонасиченості до продуктивності праці. Цей коефіцієнт показує на скільки відсотків повинна збільшитися енергонасиченість праці для підвищення продуктивності праці на 1 %.

Коефіцієнт енергетичної ефективності – співвідношення енергії, акумульованої у виробленій продукції, та енергії ресурсів, витрачених на виробництво продукції.

Корисна енергія – енергія, безпосередньо використана для виконання певної роботи.

Лізинг – довгострокова оренда машин, обладнання, транспорт­них засобів, споруд виробничого призначення.

Ліцензія – дозвіл держави або місцевих органів влади на ведення певної економічної діяльності.

Людино-година – одиниця обліку робочого часу.

Людино-день – одиниця обліку відпрацьованого часу.

Матеріали – різні речові елементи, що їх використовують як предмети праці в основних і допоміжних виробничих процесах.

Матеріаломісткість продукції – кількість матеріалів у тих або інших видах продукції (виробах).

Місцеві органи управління у сфері енергозбереження – структурні підрозділи місцевих органів виконавчої влади або органів виконавчої влади рад, створені відповідно до законодавства для управління сферою енергозбереження на місцевому рівні.

Можлива економія паливно-енергетичних ресурсів – максимально можливе скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів, яке може бути досягнуто при існуючих рівнях матеріального виробництва і розвитку техніки й технології.

Наукова організація праці – праця, яка ґрунтується на досягненнях науки і техніки, передовому досвіді і дозволяє найкращим чином об’єднати в єдиному процесі виробництва техніку і людей, забезпечити ефективне використання ресурсів та збереження здоров’я працівників.

Непоповнюваний енергетичний ресурс – природний енергетичний ресурс, який створений внаслідок геологічного розвитку Землі та інших природних процесів і який не поповнюється (вичерпується) в нинішню геологічну епоху.

Непряма економія паливно-енергетичних ресурсів – економія паливно-енергетичних ресурсів, що досягається за рахунок підвищення якості продукції, зменшення її матеріаломісткості, використання нових матеріалів і сировини тощо.

Нетрадиційні та поновлювані джерела енергії – джерела, що постійно існують або періодично з’являються в навколишньому природному середовищі у вигляді потоків енергії Сонця, вітру, тепла Землі, енергії морів, океанів, річок, біомаси.

Номінальна заробітна плата – сума грошей, яку отримує працівник за виконану роботу.

Норма амортизації – встановлений у законодавчому порядку річний відсоток заміщення вартості зношеної частини основних фондів.

Норма виробітку – визначає кількість продукції в натуральному виразі або інших показників роботи, яку повинен виробити (вико­нати) працівник за певний відрізок часу при певних організаційно-технічних умовах.

Норма виробітку – визначає кількість продукції в натуральному виразі або інших показників роботи, яку повинен виробити (вико­нати) працівник за певний відрізок часу при певних організаційно-технічних умовах.

Норма прибутку – відношення прибутку, одержаного за певний період часу (рік), до вкладеного капіталу.

Нормативне (нормативно-цільове) прогнозування – прогнозу­вання, за яким спочатку визначаються загальні цілі, орієнтири на майбутнє, а вже потім оцінюється розвиток фірми, виходячи із встановлених цілей.

Норми амортизаційних відрахувань – величина амортизаційних відрахувань у процентах до балансової (первісної) вартості основних фондів.

Нормування енергоспоживання – це вид діяльності, мета якої полягає у встановленні економічно обґрунтованих норм витрачання енергоресурсів на виробництво аграрної продукції (виконання технологічних процесів) стосовно місцевих природно-кліматичних та організаційно-технічних умов.

Основне виробництво – виробництво, де виробляють продукцію, для випуску і реалізації якої створене підприємство.

Основні виробничі витрати – витрати, безпосередньо пов’язані з технологією виготовлення продукції.

Основні виробничі фонди – частина матеріально-речових елементів виробництва, яка у вигляді засобів праці бере участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносить свою вартість на готовий продукт, зберігаючи при цьому, в процесі використання, свою натуральну форму.

Основні засоби – засоби праці виробничого і невиробничого призначення (будівлі, споруди, машини, передавальні пристрої, інвентар і т.п.), які беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму.

Оцінювання основних фондів – система вартості основних фондів. Існують наступні види оцінювання основних фондів: за повною початковою вартістю; за початковою вартістю за вирахуванням зносу; за повною відновною вартістю; за відносною вартістю за вирахуванням зносу; за ліквідаційною вартістю.

Очікуваний ефект енергозбереження – це потенційний результат дослідження в галузі енергозбереження.

Паливно-енергетичні ресурси – сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національній економіці.

Первинна енергія – енергія, що міститься в паливно-енергетичних ресурсах.

Період реалізації енергозберігаючих заходів – період часу, що розпочинається із дати початку реалізації енергозберігаючих заходів, визначеної договором енергоефективного підряду та закінчується моментом повернення коштів відповідно до умов договору енергоефективного підряду.

Питома витрата паливно-енергетичних ресурсів – кількість паливно-енергетичних ресурсів, що споживаються енергетичною та технологічною установкою (об’єктом) на одиницю виробленої продукції, роботи, послуги.

Питомі затрати – розрахункові середні витрати окремих видів сировини, матеріалів, палива, енергії на одиницю виготовленої продукції.

Підведена енергія – енергія, підведена до енергетичного об’єкту.

Підрозділи енергозбереження суб’єктів господарювання – структурні підрозділи суб’єктів господарювання створені відповідно до законодавства для здійснення енергетичного менеджменту та реалізації енергозберігаючих заходів на власних об’єктах.

Планування – процес визначення цілей і вибору оптимального шляху їх досягнення.

Планування енергоспоживання – це процес пізнання об’єктивних причинно-наслідкових зв’язків між енергетичним та іншими чинниками виробництва в сільському господарстві шляхом їх моделювання (конструювання) на певний період.

Повна собівартість – всі затрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі.

Поновлювальний енергетичний ресурс – природний енергетичний ресурс, який постійно поповнюється внаслідок природних процесів.

Прибуток – різниця між реалізаційною ціною товару або послуги і витратами виробництва.

Прибуток умовний енергетичний у розрахунку на одиницю площі (голову тварини) – це енергетичні витрати на виробництво сільськогосподарської продукції, збільшені на норму прибутку на авансований капітал, за мінусом енерговитрат у розрахунку на одиницю площі (голову тварини).

Природні види палива: вугілля (кам’яне і буре); сланці; торф паливний; дрова для опалення; нафта (включаючи газовий конденсат); газ горючий природний; газ підземної газифікації; інші види природного палива (відходи сільськогосподарського виробництва, лісозаготівлі та деревообробки тощо).

Природні енергоресурси: гідроенергія; геотермальна енергія; атомна енергія; сонячна енергія; енергія вітру; енергія морських припливів; енергія біомаси тощо.

Пряма економія паливно-енергетичних ресурсів – економія паливно-енергетичних ресурсів, одержувана за рахунок зменшення втрат енергії на всіх стадіях її виробництва, перетворення і використання, удосконалення організації й керування виробництвом, підвищення рівня використання вторинних енергетичних ресурсів, заміни застарілого обладнання досконалішим в енергетичному відношенні тощо.

Раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів – досягнення максимальної ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів при існуючому рівні розвитку техніки та технології і одночасному зниженні техногенного впливу на навколишнє природне середовище.

Рентабельність – узагальнюючий показник економічної ефективності виробництва, що характеризує співвідношення між результата­ми виробничо-господарської діяльності і затратами на виробництво продукції, тобто показує доходність, прибутковість.

Рентабельність виробництва – показник, що характеризує ефективність використання виробничих фондів і визначається як відно­шення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів.

Рентабельність продукції – показник ефективності виробництва, що визначається зіставленням прибутку з витратами і ресурсами на виробництво продукції.

Собівартість продукції – сукупність витрат, виражена в грошовій формі, що йде на виробництво і збут продукції.

Стратегічний план – сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрямки діяльності з обґрунтуванням ресурсного забезпечення.

Структурна економія паливно-енергетичних ресурсів – економія паливно-енергетичних ресурсів, що досягається за рахунок переходу від більш енергомісткої структури національної економіки до менш енергомісткої шляхом зміни міжгалузевих і внутрішньогалузевих пропорцій у бік розвитку новин неенергомістких виробництв і випуску неенергомістких видів продукції.

Теоретичний потенціал енергоощадності – максимальна економія паливно-енергетичних ресурсів, яка може бути одержана внаслідок ліквідації всіх видів втрат енергії (оборотних втрат енергії) у національній економіці.

Технічне переобладнання діючих підприємств – комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів на основі впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни устаткування тощо.

Технологічно доступний потенціал енергоощадності – максимальна економія паливно-енергетичних ресурсів, яка може бути одержана при застосуванні в національній економіці технічних і технологічних новацій, що сприятимуть зменшенню споживання енергії.

Фактична економія паливно-енергетичних ресурсів – фактично одержане скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів, що виявляється у зниженні їх фактичних питомих витрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг встановленої якості за звітний період.

Фактичний ефект енергозбереження одержується від етичного застосування заходів з енергозбереження.

Фіксовані витрати на споживання паливно-енергетичних ресурсів – розмір видатків на оплату паливно-енергетичних ресурсів (в цінах на момент укладення договору) за період, який передує і дорівнює періоду реалізації енергозберігаючих заходів.

Фонди підприємства – матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення продукції (послуг).

Фондовіддача – виробництво продукції на 1 грн. основних виробничих фондів.

Фондомісткість – вартість основних виробничих фондів, що припадає на 1 грн. продукції.

СПИСОК РекомендованОЇ літературИ

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: [підручник] / В. Г. Андрійчук. – 2-ге вид., допов. і перероб. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Афонченкова Т. М. Еконономічний механізм енергозабезпечення агропідприємств: [монографія] / Т. М. Афонченкова. – К.: ННЦІАЕ, 2009. – 176 с.

3. Биоэнергетическая оценка сельськохозяйственных технологий и пути экономии энергии: методические рекомендации / Ю. Ф. Новиков, В. М. Рабштына, В. И. Сотник, Ю. И. Широковый. – М.: ВАСХНИЛ, 1983. – 34 с.

4. Біоенергетична оцінка сільськогосподарського виробництва (Науково-методичне забезпечення) / [Ю. О. Тараріко, О. Ю. Несмашна, О. М. Бердніков, Л. Д. Глущенко, Г. І. Личук та інші]. – К.: Аграрна наука, 2005. – 200 с.

5. Бойко І. Б. Поняття та структура механізму енергозбереження підприємств / І. Б. Бойко // Формування ринкових відносин в Україні. –
2008. – № 9. – С. 101 – 105.

6. Брылев А. А. Эффективное использование материальных ресурсов на сельскохозяйственных предприятиях / А. А. Брылев. – М.: Агропомиздат,
1989. – С. 6.

7. Буга В. К. Энергоемкость сельскохозяйственной продукции: [монография] / В. К. Буга, Г. Ф. Добыш, А. А. Мицкевич. – Минск: Ураджай, 1992. – 128 с.

8. Бузовський Є. А. Інновації в оцінюванні енергетичної ефективності та енергоємності сільськогосподарського виробництва / Є. А. Бузовський, О. Д. Витвицька, В. А. Скрипниченко // Агроінком. – 2008. – № 7 – 10. – С. 50 – 56.

9. Вітвіцький В. В. Методологічні аспекти енергетичного аналізу механізованих процесів у рослинництві / В. В. Вітвіцький, А. О. Полещук // Продуктивність агропромислового виробництва (економічні науки). – 2009. – № 11. – С. 73 – 79.

10. Гавриш В. І. Забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у аграрному секторі економіки: теорія, методологія, практика: [монографія] / В. І. Гавриш. – Миколаїв: МДАУ, 2007. – 283 с.

11. Горда А. С. Энергопотребление в сельскохозяйственном производстве Украины / А. С. Горда. – Симферополь: Таврия, 2002. – 36 с.

12. Гришко В. В. Енергозбереження в сільському господарстві (економіка, організація, управління) / В. В. Гришко, В. І. Перебийніс, В. М. Рабштина. – Полтава: ВАТ “Видавництво “Полтава”, 1996. – 280 с.

13. Гришко В. В. Рекомендації щодо енергозбереження у виробництві, заготівлі і використанні кормів / В. В. Гришко. – Полтава: Камелот, 1999 – С. 40.

14. Дутка С. М. Сталий розвиток енергозбереження в умовах ринкового господарювання на порушених землях / С. М. Дутка // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 8. – С. 174 – 183.

15. Економіка сільського господарства: [навчальний посібник] / За ред. В. К. Збарського, В. І. Мацибори. – К.: Каравела, 2009. – 264 с.

16. Економія сировинних і матеріальних ресурсів у сільському господарстві / За ред. В. В. Брея. – К.: Урожай, 1985. – 96 с.

17. Економне використання енергоресурсів у сільськогосподарському виробництві / [В. Г. Бебко, С. Я. Меженний, В. Г. Стафійчук, В. Ф. Юрчук]. – К.: Урожай, 1991. – 144 с.

18. Зеліско І. М. Енергетичні аспекти формування вартості сільськогосподарської продукції / І. М. Зеліско // Економіка АПК. – 1996. –
№ 5. – С. 13 – 16.

19. Кораблев А. Д. Экономия энергоресурсов в сельском хозяйстве / А. Д. Кораблев. – М.: Агропромиздат, 1988. – 208 с.

20. Корчемний М. Енергозбереження в агропромисловому комплексі / М. Корчемний, В. Федорейко, В. Щербань. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – 984 с.

21. Литвинова О. М. Техніко-технологічна оснащеність сільськогосподарських підприємств та конкурентоспроможність продукції / О. М. Литвинова, М. Ф. даниленко // Економіка АПК. – 2009. – № 10. – С. 39 – 42.

22. Лобастов І. В. Шляхи формування системи енергозбереження в рослинництві / І. В. Лобастов // Продуктивність агропромислового виробництва (економічні науки). – 2009. – № 13. – С. 95 – 102.

23. Малиенко А. И. Рациональное использование энергетических и биоклиматических ресурсов / А. И. Малиенко // Земледелие. – 1986. – № 9. – С. 14 – 16.

24. Мармоза А. Т. Практикум із сільськогосподарської статистики: [навчальний посібник] / А. Т. Мармоза. – К.: Кондор, 2005. – 450 с.

25. Медведовський О. К. Енергетичний аналіз інтенсивних технологій в сільськогосподарському виробництві / О. К. Медведовський, П. І. Іваненко. – К.: Урожай, 1988. – 208 с.

26. Методика биоэнергетической оценки технологий производства продукции растениеводства / Под ред. Е. И. Базарова, Е. В. Глинки. – М.: ВАСХНИЛ, 1983. – 174 с.

27. Методические рекомендации по биоэнергетической оценке гибридов кукурудзы / С. С. Бакай, А. Я. Гетманец, Н. Я. Телятников, М. Н. Олейник. – М.: ВАСХНИЛ, 1988. – 40 с.

28. Методические рекомендации по обоснованию энергетических эквивалентов на машины и оборудование для агропромышленного комплекса / [Е. И. Базаров, В. М. Рабштына, В. И. Сотник, Т. А. Горошкова, Е. Л. Попова и др.]. – М.: ВАСХНИЛ, 1987. – 35 с.

29. Методические рекомендации по обоснованию энергетических эквивалентов на машины и оборудование для агропромышленого комплекса / Под ред. А. А. Кивы, В. М. Рабштыны. – М.: ВАСХНИЛ, 1987. – 73 с.

30. Миндрин А. Энергетические эквиваленты производства продовольствия / А. Миндрин // Международный сельскохозяйственный журнал. – 1996. – № 2. – С. 42 – 45.

31. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

32. Панус О. В. Модель затрат энергии в сельскохозяйственном производстве / О. В. Панус // Экономика сельского хазяйства. – 1983. –
№ 12. – С. 40.

33. Перебийніс В. І. Енергетичний менеджмент: [навчальний посібник] / В. І. Перебийніс. – Полтава: ІнтерГрафіка, 2004. – 232 с.

34. Резерви економії матеріальних ресурсів у сільському господарстві / Ю. В. Василенко, Я. К. Білоусько, В. Л. Товстоп’ят, А. П. Мельник. – К.: Урожай, 1988. – 176 с.

35. Різніченко Л. В. Формування інноваційної складової в енергоефективній діяльності підприємства / Л. В. Різніченко, О. С. Хома // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 8. – С. 129 – 135.

36. Рожко Л. А. Теоретико-методологічне обґрунтування енергетичної оцінки природно-ресурсного комплексу в аграрному виробництві / Л. А. Рожко // Продуктивність агропромислового виробництва (економічні науки). – 2009. – № 15. – С. 3 – 8.

37. Севернев М. М. Энергосберегающие технологии в сельскохозяйственном производстве / М. М. Севернев. – М.: Колос, 1992. – 190 с.

38. Стельмащук А. М. Економічний механізм прискорення інтенсифікації виробництва в АПК / А. М. Стельмащук. – К.: Урожай. – 1990. – 160 с.

39. Тараріко Ю. О. Енергетична оцінка систем землеробства і технологій вирощування сільськогосподарських культур: [методичні рекомендації] / Ю. О. Тараріко, О. Є. Несмашна, Л. Д. Глущенко. – К.:
Нора-прінт, 2001. – 60 с.

40. Черевко Г. В. Проблеми зниження матеріаломісткості сільськогосподарської продукції / Г. В. Черевко, В. С. Гусаковський. – К.: Урожай, 1991. – 184 с.

Дата добавления: 2015-05-23