Види ефективності та їх характеристика

Ефективність виробництва має свою видову класифікацію за окремими ознаками; кожний із видів ефективності має певне практичне значення для системи господарювання. Тому є необхідність навести сутнісно-змістову характеристику окремих видів ефективності. Найбільш поширеними видами ефективності, що використовуються в практичній діяльності, є наступні:

1) одержаний результат за наслідками: економічна і соціальна ефективність;

2) за місцем отримання ефекту:локальна (госпрозрахункова) і народногосподарська;

3) за ступенем збільшення ефекту: первісна і мультиплікаційна;

4) за метою визначення:абсолютна і порівняльна ефективність.

Економічна ефективність – це вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробничої діяльності на підприємстві (організації). До них відносять: обсяг товарної, чистої, реалізованої продукції, величину одержаного прибутку, рентабельність виробництва (виробів), економію матеріальних і трудових ресурсів, загальну економію від зниження собівартості продукції, продуктивність праці.

Соціальна ефективність – це фактори, що впливають на соціальну сторону життя людей. Зокрема, скорочення тривалості робочого тижня, збільшення кількості робочих місць і підвищення рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва часом мають і негативний характер (безробіття, посилення інфляції, погіршення екології та ін.).

Локальна (госпрозрахункова) ефективність визначає конкретний результат виробничо-господарської діяльності підприємства, в результаті чого є певний дохід (прибуток).

Народногосподарська ефективність – це сукупний ефект, отриманий у сфері виробництва та споживання відповідних виробів (послуг).

Первісна ефективність – це одноразовий ефект, одержаний від здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) внаслідок запровадження прибуткових технічних, організаційних та економічних заходів.

Мультиплікаційна ефективність виражається в багаторазовому використанні вище названих заходів не лише на цьому, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності. Цей вид ефективності виявляється в кількох специфічних формах:

а) дифузійний і резонансний ефекти;

б) ефект «стартового вибуху»;

в) супровідних можливостей та акселерації.

Дифузійний ефект реалізується, коли нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюються на інші галузі, унаслідок чого здійснюється його мультиплікація (багаторазове впровадження).

Резонансний ефект, коли якесь нововведення в певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (наприклад, одержання поліетилену уможливило виробництво нових видів пластмасових виробів, поліетиленових труб та ін.).

Ефект «стартового вибуху» – це своєрідна «ланцюгова реакція» в пер­спективі, коли ефект “стартового вибуху” стає початком подальшого лавино­подібного збільшення ефекту в тій самій чи іншій галузі виробництва (застосування економіко-математичних методів і моделей в управлінні, виробництві; різних галузей народного господарства).

Ефект супровідних можливостей виявляється у вигляді різних проміжних і побічних результатів. Наприклад, використання та утилізація виробничих і побутових відходів (лісова, деревообробна, харчова промисловість).

Ефект акселерації, який означає прискорення темпів поширення і застосування якогось конкретного позитивного результату. Діалектичний взаємозв’язок між цими формами полягає в тому, що всі вони разом формують загальний інтегральний ефект у результаті практичної реалізації того чи іншого управлінського рішення.

Дата добавления: 2015-05-23