Тема №3 Виникнення Київської Русі

План.

1.Ранньофеодальні держави на території Русі.

2.Становлення держави східних слов’ян.

А)Походження Руської держави. Передумови виникнення Русі.

Б)Етапи розвитку держави.

3. Політика Київських князів.

4.Причини розпаду Київської Русі.

5.Історичне значення Київської Русі.

Заснування Києва та виникнення Київського князівства відіграло вирішальну роль в утворенні давньоруської держави. В середньому Подніпров’ї жили слов’яни, адміністративним ценром було м. Київ, у 8-9ст. навколо Києва склалося одно з перших державних об’єднань східних слов’ян- полян. Вони здійснювали вдалі походи у Крим, на малоазійське узбережжя Чорного моря. Київське князівство досягло свого економічного та військового розвитку у часи Аскольда і Діра. У 860р Аскольд здійснив похід на Константинополь, який виплатив йому контрибуцію.За часів Асколтда і Діра велася боротьба протии печенігів, дунайських болгар, вони намагалися підпорядкувати собі деревлян.уличів.

Поляни першими серед населення східнослов’янських племен стали називати себе руссами. Вони сформували ядро Київської держави, яка одержала назву «Русь». Найраніші згадки назви «Русь» датуються 9ст. Це назва не нова так як були назви річок Рось, Россава, Роставиця.

Назва «Україна» з’явилася вперше в 1187р. у назві Переяславської землі. У 1189р. літописець розуміє Україну як частину Галичини, Покуття, Подністров’я. У12ст. назва Україна заміняє назву «Русь». У 16ст. назва «Україна» означала територію Середнього Подністров’я, яка переживала напади татар.

Поряд з Київською Русю, яку араби називали Куявія, були раньофеодальні держави Артанія і Славія. Артанія була розташована в Приазов’ї і Причорномор’ї, а Славія

- це держава ільменських словен, вона розташована була навколо Ладожського озера.

Після смерті Рюрика, якй правив у Славії з 860р., його наступник Олег і регент при малолітньому князі Ігорю, залишає Славію, спускається вниз по Дніпру до Києва і розбивши Аскольда стає князем у Києві.

Утворення ранньокомплексного суспільства, загострення соціальних протеріч

Виникне ння міст

Перетворення Подніпров’я в економічний центр Русі

Створення союзу племен і їх спільного кордону

__________ _____________

Зручне географічне розташування

___________

_

2.а.

У IX ст. в р.

Східні слов'яни починаючи з VI-VII ст. розселилися на величезному просторі Східної Європи, утворюючи союзи племен. "Повість временних літ" малює грандіозне полотно цього розселення: "Слов'яни прийшли й сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші - древлянами, тому що сіли в лісах, а ще інші сіли поміж Прип'яттю й Двіною і назвалися дреговичами, другі сіли по Двіні й назвалися полочанами, - за річкою, що впадає до Двіни і має назву Полота. Ті ж слов'яни, що сіли біля озера Ільмень, прозвалися своїм ім'ям - словенами... А інші сіли по Десні, і по Семі, і по Сулі й назвалися сіверянами." Цей процес розселення в цілому завершився у VIII-IX ст.

Першим етапом утворення держави у східних слов'ян було утворення протягом VII - першої половини IX ст. серед державних утворень - полянського князівства Кия, Дулібо-Волинського союзу та ін. Східнослов'янські союзи племен являли собою виразні етнокультурні спільності, які мали певні локальні особливості. Згодом, породження родоплемінного ладу - великі і малі союзи племен у перебігу розвитку східнослов'янського суспільства поступово переросли в утворення більш високого соціально-політичного рівня - племінні княжіння.

Полянське князівство з центром у Києві відіграло провідну роль у становленні давньоруської держави. Першим полянським князем літопис називає Кия, який разом з братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю заснував Київ. Літописці наводять дві версії, щодо особи Кия, які існували в той час в усній традиції. Згідно з першою Кий був перевізником через Дніпро, за другою — князем. Нестор писав, що Кий ходив до Царграда, його з почестями приймав візантійський імператор, ім'я якого літописцю лишилося невідомим. Повертаючись із Візантії, Кий мав намір осісти на Дунаї, де збудував городок, але під тиском місцевих племен змушений був відмовитися від своїх планів і повернутися до Києва. Після смерті Кия Полянське князівство перейшло до його нащадків. В основі цієї розповіді, як вважають радянські історики, лежать справжні історичні події, що відбувались у VI ст.

Про наступників Кия літописець не повідомляє нічого. Можливо, такі відомості і містилися у першій редакції «Повісті временних літ», але пізніше, під час неодноразових переробок літопису, випали. Не виключено, що їх навмисно вилучив редактор — прихильник теорії норманського походження давньоруської держави, оскільки ці відомості суперечили його поглядам.

Докорінною причиною утворення держави у східних слов'ян як і в усіх інших народів, було виникнення соціально неоднорідного суспільства, тобто суспільства з приватною власністю, майновою нерівністю, соціальним розшаруванням. Посилення руху населення (в ході торговельних зв'язків, воєн, переміщення сільського населення у міста), наростання соціальної напруженості переросли регулюючі функції роду і вимагали принципово нового регулятора - публічної влади з потужним апаратом примусу, підкріпленим ідеологічною системою. Східні слов'яни перебували на тому рівні соціально економічного розвитку, який створює внутрішні передумови для виникнення держави. Головними їх заняттями були орне землеробство, ремесла, торгівля. Істотно удосконалилися основні сільськогосподарські та переробні знаряддя праці. Удосконалення знарядь праці підвищувало продуктивність праці та врожайність зернових культур. Швидко розвивалася металургія та інші ремесла. Утворилися міста, окремі з яких перетворилися на політичні центри племінних союзів.

Особливістю і додатковим стимулом генезису державності у східних слов'ян була загострена потреба в організації захисту від зовнішньої загрози - в першу чергу з боку хозар, об'єднаних у потужний каганат, а також варягів, Візантії, Польщі.

Формування державного апарату стимулювала також перспектива отримання великих прибутків від великих торговельних шляхів у разі налагодження їх утримання і охорони. Особливо це стосувалося шляху "Із варяг у греки".

Головними ознаками існування державності в ранньосередньовічному суспільстві сучасні історики вважають наявність влади, відчуженої від народу, розміщення населення за територіальним принципом і стягання данини для утримання влади. Можна додати до цього як обов'язкову ознаку успадкування влади князем. В умовах Київської Русі X ст. конкретними формами державності були: окняження земель (підкорення владі державного центру територій племінних княжінь) і поширення на ті землі систем збирання данини, управління й судочинства.

Першими київськими князями, існування яких зафіксоване літописцями, були Аскольд і Дір. Полянське князівство Кия, Аскольда і Діра стало етнокультурним, політичним і соціальним осередком, довкола якого наприкінці IX ст. почала зростати Руська держава. Можливо, літописець Нестор мав підстави, роблячи під 860-м роком запис про похід Аскольда і Діра на Константинополь, відзначити, що з того часу "начася прозивати Руська земля".

3. Князі київської фсодальнаї держави та їх внутрішня політика

До питання походженн Київської Русі вперше звернувся легендарний летописець Нестор понад вісім століть тому в„ Повісті минулих літ." До утворення Давньоруської держави у східних слов"ян існувало 14 великих племінних об"єднань (дуліби, поляни,сіверяни, тиверці, уличі та ін.). У 1-У 111ст.- період еволюції союзів слов' янських племен у протидержавні утворення - племенні князівства. серед яких виділилися об'єднання дулібів і полян. Аварська навала ослабила дулібів,що надало перевагу полянам у південній частинні східнслав"янського етнічного масиву.

Першими київськими князями були Аскольд і Дір. Дір княжив перед Аскольдом, ймовірно в30-50-х рр. IX ст.,хоча літописці,змішуючи хронологічну й історичну перспективу,завжди називають їх разом Одне з найдавніших повідомлень Новгородського літопису сповіщає, що Аскольд і Дір „княжили в Києві і володіли полянами й були ратними з древлянами та уличами". Мова йде про спроби підкорити землі племінних княжінь уличів і древлян.

У У111-1Х ет. південноруські землі на сто -двісті років випереджали в соціально- економічному та культурному розвитку північні, які,за словами літописця, жили,як звірі. Ворязька експансія помітно прискорила процес формування державності у північному регіоні. Силою меча варяги змусили місцеве населення платити їм данину,але підкорені племена об'єдналися й вигнали варягів.Проте неузгодженість слав "янських політиків,які не могли поділити владу, внутрішні чвари та суперечки призвели до пародоксального наслідку-на князювання було покликано нормандського конунга Рюріка.

У879р. Рюрік помер.спадкоємцем престолу став його малолітній син Ігор,регентом якого був Олег.У 882р. Олег організовує похід на Київ..Підступно вбивши київського князя Аскольда,він захопив владу в місті. Вбивство Аскольда і захоплення влади в Києві Олегом мало надзвичайно важливі наслідюо одного боку, на київському престолі опинилася інша династія,об 'єднання Північної та Південної Русі стало основою виникнення загальноруської держави. Київ було проголошено столицею об "єднаної держави, з іншого - державний переворот став початком антихристиянської, язическої реакції.За часів правління Олега (882-912) відбулося збирання руських земель та консолідація їх навколо Києва. В основу консолідації земель Олег поклав модель централізованої держави, а не традиційної для Руської землі федерації племен.

Після смерті Олега на чолі Давньоруської держави став син Рюріка -Ігор(912- 945).Його князювання почалося традиційно для князів цього періоду із жорстокої боротьби проти автономістських настроїв підкорених народів.

Саме в роки правління Ігора на південних кордонах держави з'я вилися нові кочівники - печініги.У 915 р. Києву вдалося укласти мирну угоду, але вже в 930 р.печініги рушили на Русь. В 943р. князь Ігор зібравши військо вирушив в похід на Цар город.

Широкомаштабні воєнні походи поглинали значну кількість ресурсів і вимагали від держави постійного напруження сил,що підштовхувало князя збільшувати данину. Одне з таких повторних збирань данини призвело 945р. до повстання древлян, під час яког о було вбито Ігоря.

Після цих трагічних подій на чолі Давньоруської держави стала дружина Ігоря - княгиня Ольга.(945-964),оскільки його син Святослав був ще малолітнім. Своє регенство вона почала з придушення древлянського повстання, у ході якого кількох древлянських князів було вбито,а головне місто цієї землі Іскоростень - спалено, і і змагаючись убезпечити себе від нових народних виступів, Ольга провела деякі реформи, суть і зміст яких полягали в регламентації повинностей залежного населення:унормуванні процесу збирання данини, створення осередків центральної князівської влади на місцях-,, становищ "і „погостів". У964р.було здійснено державний переворот і вся повнота влади на Русі засередилася в руках Святослава.(964-972). Правління цього князя припало на час становлення ранньофеодальних держав у Свропі та завоювання ними життєвого простору.За роки свого правління, князь Святослав пройшов походами зі Сходу на Захід, віл Каспійського моря до Балкан.

Для зміцнення влади династії Святослав у 969р. розділив князівства між своїми синами Намісником у Києві став старший син Ярополк,у Дрсвлянський землі — Олег.у Новгороді Володимир.Така реорганізація управлінської системи на Русі не тільки поклала початок адміністративній реформі,а й була важливою ланкою грандіозного стратегічного плану Святослава, головню метою якого було створення могутньої Дунайсько-Дніпровської держави.

Передчасна смерть Святослава гостро поставила питання про його спадкоємця на великому столі. Між синами Святослава -Ярополком, Олегом та Володимиром -розпочалася боротьба за владу. Приводом для протистояння стало вбивство сина Синельда Люта, який полював у древлянських лісах і тим порушив права феодаїьної власності Олега. Першою жертвою боротьби за владу був Олег. Щоб не повторити трагічної долі брата, Володимир покидає Новгород і тікає за море. Зібравши в Скандінавії сильну нормандську дружину, Володимир уже 980р. оволодіває Києвом. Незабаром, зраджений своїм воєводою Блудом, гине Ярополк і Володимир стає повноправним правителем Русі. Князювання Врорлимира Великого (980-1015)стало початком нового етапу в історії Київської Русі, етапу піднесення та розквіту.Продовжуючи політику руських князів щодо збирання навколо Києва сллов"янських земель, Володимир військовими походами 981-993рр.на ятвягів,в^’ятичів та хорватів завершив тривалий процес формування території Київської держави.На північ кордони Русі простягнулися до Чудського.Ладозького та Онезького озер, на півдні -до Дону, Росі.Сули та Південного Бугу, на сході -до межиріччя Оки і Волги, на Заході -до Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану,ЗахідноїДвіни.Простягаючисьмайже на 800тис.км.кв.,Давньоруська держава стала найбільшою країною в Європі.

Завершальний етап формування давньоруської державності вимагав значних суспільних змін, спрямованих на консолідацію країни.Саме тому Володимир провів кілька реформ.

Входження до Київської Русі за часів Володимира основних союзів давньоруських земель не озночало ліквідації їхнього автономізму.Величезні простори держави,слабкість князівського адміністративного апарату робили владу племінних вождів та князів на місцях майже безмежною. Володимир провів реформу,суть якої полягала в тому, що землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передовалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам. В наслідок зламу сепаратизму племінної верхівки на зміну родоплемінному поділу давньоруського суспільства прийшов теріторіальний поділ, що є однією з основних ознак сформованої державності.

Військова реформа була спрямована як на посилення обороноздатності країни, так і на зміцнення особистої влади великого князя. її суть полягала в ліквідації,, племінних" військових об'єднань і злитті військової системи з системою феодального землеволодіння.Володимир активно роздавав „мужам лучшим" земельні володіння в прикордонних районах Русі зобов' язуючи їх до військової служби. Ця реформа мала кілька важливих наслідків: вона дала змогу надійно укріпити південні рубежі від нападів кочівників сформувати боєздатне, віддане Князю військо: створити нову, або молодшу, знать -дружину,цілком залежну від великого князя, яка стала своєрідною противагою місцевому боярству.

Релігійна реформа почалася спробою модернізувати язичниство. Чудово розуміючи, що в централізованій державі в релігійній сфері має панувати єдиний бог, великий князь спочатку намагався протиставити культ верховного божества Перуна цілому пантеону богів підкорених племен. Проте стара язичницька віра не сприяла процесу формування нових суспільних відносин,її державотворчий потенціал був явно недостатнім для такої великої та поліетнічної держави, як Київська Русь. Саме тому наприкінці 80-х років X ст. Володимир вирішує запровадити християнство як державну релігію. Останні роки правління Володимира не були безхмарними: свою непокору почав виявляти Ізяславл у Полоцьку..,:за підготовку повстання проти великого князя був кинутий до в"язниці Святополк, який сидів у Турові.Не став платити данини новгородський намісник Ярослав..Під час підготовки карального походу на Новгород Володимир помирає. У І019році у Києві став князем Ярослав.

Роки князювання Ярослава (І0І9-1054)-час найвищого розвитку і найбільшого піднесення Київської Русі. Всі свої заслуги князь спрямував на продовження справи Володимира-посиленя єдності, централізації держави., Значну увагу Ярослав приділяв безпеці кордонів держави.Ще у 1030-1031рр.він у союзі з Мстиславом відвоював Червенські землі, внаслідок чого до Русі відійшли Перемишль, Червен, Бела та інші міста.

За княжіння Ярослава активізувалася внутрішня розбудова держави.3 ім"ям цього князя пов"язано створення першого писаного зведення законів КиївськоїРусі-„Руської правди", що регламентувала внутрі державні феодальні відносини. Продовжуючи лінію Володимира, спрямовану на активну християнизапію Русі, Ярослав не тільки будує численні монастирі та храми, а й без відома кондстантинопольського патріарха 1051 р. призначає главою руської церкви Іларіона, що мало на меті вивести відчизняну ієрархію з під контролю Візантії. У цей час суттєво змінилася столиця держави-Київ. В останні роки життя Ярослав зробив спробу вирішити болючу проблему престолонаслідування. В основу запропонованого ним механізму спадкоємності князівської влади було покладено принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді.У разі смерті київського князя великокняжій стіл переходив до найстаршого сина за віком, що, на думку Ярослава,давало можливість уникнути сімейних чвар, оскільки кожен з нащадків мав шанс правити в Києві.

Отже. визначальними рисами цього етапу історії Київської Русі були: завершення формування теріторії держави, перенесення уваги князівської влади з проблеми завоювання земель на проблему їхнього освоєння та втримання під контролем: злам сепаратизму місцевої племінної верхівки та посилення централізованої влади: зміна родоплемінного поділу давньоруського суспільства територіальним: активна реформаторська діяльність великих князів: запровадження та поширення державної консолідуючої ідсології-християнства: поява писаного кодокофікованого права: ширше використання міжнародних проблем: зростання цивілізованості держави, розквіт давньоруської культури.

У 1054 р. на 76-му році життя помер Ярослав Мудрий. З цього моменту починається зміна форми правління в Давньоруській державі: одноосібна монархія поступово переростає в монархію федеративну. Після смерті ьатька брати - Тзяслав,Святослав та Всеволод - уклали між собою політичний союз, утворили тріумвірат і, спільно управляючи державою, забезпечували єдність та безпеку руських земель. Цей унікальний союз проіснував майже двадцять років, але бурхливий розвиток феодалізму, зростання та економічне зміцнення ісцевої земельної знаті, породжуючи відцентрові тенденції, підривали його основи.Кожен з триумвірів був претендентм на першу роль у державі.Значного удару союзу ярославичів було завдано поразкою руських військ у битві з половцями на р. Альті в 1068 р..Ця трагічна подія призвела до захоплення кочівниками Переясловщини, повстання киян проти Ізяслава та різкого загострення суперечностей між тріумвірами..

Для стабілізації ситуації в державі брати зібратися у Вишгороді (1072).Вони прийняли документ - загальний кодекс юридичнчх норм „Правду Ярославичів'-це не відновило їхньої колишньої єдності. Вже наступного року Святослав зайняв київський стіл, а його старший брат їзяслав мусив рятуватися втечею до Польші, що поставило останню крапку в історії триумвірату.Протягом 1037-1093 рр. Ярославичі по черзі сіділи у великокняжому кріслі.Наприкінці ХТст.посилилися відцентрові тенденції в державі, було втрачено політичну єдність,спалахнули численні міжусобні війни,зросла зовнішня загроза.Всі спробрі княжих з'їздів заблокувати негативні тенденції та припинити міжусобиці закінчилися невдачею.Останнє намагання відновити колишню могутність Київської Русі припадає на князювання Володимира Маномаха(1113-І 125). Після смерті Володимира Маномаха його сину Мстиславу лише на короткий час вдалося підтримати єдність руських земель(1 125-1132).У ХІТ ст.на теріторії Русі одне за одним заявляються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке,Волинське, Київське,Муромське, Переяславське, Ростово-Суздальське, Полоцьке,Новгородська і Псковська землі. У цю добу роздрібленість набула рис стійкої тенденції. Так, якщо в ХІІст. Утворилося 15 князівств, то їхня кількість на початку ХІІІст. сягала вже 50.

Завдання: Зайцеа ю. 2003р. стор. 55-69, стор.82.

Дата добавления: 2015-05-23