Масштаби демократизації життя. Ставлення суспільства до Хрущова

Опір десталінізації

Життя населення України в др. пол.50-х – пер. пол. 60-х

· 1951 – 1958 рр. – прибутки середнього робітника зросли на 230%

· 1956 – низка документів, спрямованих на поліпшення умов праці трудящих. Скорочувалася тривалість робочого дня у передвихідні та святкові дні, збільшення відпустки для вагітних жінок, встановлено 6-годинний робочий день для 16-18-річних підлітків

· 1956 – на 80% збільшилися розміри пенсій колгоспників, зниження пенсійного віку, після 1953 – селянам почали виплачувати зарплату

· Помісячне та поквартальне грошове та натуральне авансування колгоспникам

· 1956 – Верховна Рада СРСР скасувала кримінальну відповідальність робітників і колгоспників за самовільне залишення підприємства

· 1957 – уряд ліквідував державні позики, що тривалий час існували у форму облігацій

· 1957 - «Про розвиток житлового будівництва в СРСР» - за 10-12 років забезпечити кожну сім’ю квартирою

· 1958 р. - селяни отримали паспорти

· 1961 – грошова реформа. Гроші, що були в обігу, обмінювалися у відношенні 10:1 – «прихована девальвація» → зростання цін на колгоспних ринках

· У 1962 – ціни на продукти державного харчування підняла й державна торгівля. Це погіршило добробут населення і становище в державі.

· Жорсткий режим економії будівельних матеріалів

· Відставала сера послуг та громадського харчування

· Проти «відлиги» виступав Синиця, Кириченко.

· Хрущов почав змінювати тональність своїх виступів, називав Сталіна великим «марксистом-леніністом»

· Червень 1957 – перша спроба скинути Хрущова, тоді його підтримає армія(Жуков) і органи КДБ, Кириченко

· 1957 – першого секретаря Кириченка у Москву → Підгорний («Україна наша радянська») → 1963 – Шелест

· Усунення Хрущова ретельно готувало його оточення: Брежнєв, Косигін, Малиновський, Підгорний, Семичасний, Суслов, Шелест

· Відомі на той час партійні діячі Іваненко і Сердюк намагалися попередити Хрущова про змову, проте не змогли цього зробити.

· 14 жовтня 1964 – Хрущова було знято з посади → Голова Ради Міністрів – Косигін, а перший секретар ЦК КПРС - Брежнєв

· Лютий 1956 – XX з’їзд КПРС на якому Хрущов виступає з доповіддю «Про культ особи та його наслідки» з такими основними розділами: Сталін і війна; депортація народів СРСР; післявоєнні репресивні акції; відносини з Югославією; культ Сталіна у його «Короткій біографії»; наслідки культу особи; висновки. Водночас з архівів вилучалися документи, що підтверджували участь самого Хрущова в репресіях.

· Через деякий час було ухвалено постанову «Про подолання культу особи та його наслідків». Повний текст доповіді не друкувався. Доповідь Хрущова була неповна і половинчасті, вона не містила причин культу особи. Відголосом процесів стала лібералізація політичного життя СРСР. Були знищені бюсти і пам’ятники Сталіна, ім’я Сталіна було викреслено з власних назв

· Реабілітації

· На поч. весни 1957 р. з концентраційних таборів та спец поселень були звільнені і повернулися додому 65 тис. в’язнів – колишніх вояків ОУН та УПА та членів їхніх сімей

Хвилі	Не піддавалися реабілітації
1 Хвиля: 1953 2 Хвиля: 1954-1955 3 Хвиля: 1956-1959 4 Хвиля: 1963- 1966	1. Політичні процеси, які були сфабриковані у 20-30-ті роки 2. Розкуркулені чи розселені селяни 3. Західні українці, які були виселені у повоєнні роки за співпрацю з УПА 4. Депортація татар була визнана незаконною, але повернутися назад їм не дозволили 5. Політичні в’язні, засуджені за 54 статтею кримінального кодексу «Інакодумство»

· 1957-1959 – адміністративно-управлінська реформа – скорочення державного і партійного апарату (економія грошей понад 1 млрд карб). Обурення чиновників.

· Жовтень 1961 – XXII з’їзд партії – за 20 років у країні буде побудований комунізм «Все для блага людини». Рішення перепоховати із мавзолею Сталіна в Кремлівську стіну (1961), усунено з посади Голови президії Верховної Ради СРСР Ворошилова – останнього політичного противника Хрущова. Новий статут партії, в якому передбачалося оновлювати на виборах не менше чверті складу ЦК і його президії. Стало можливим обирати керівників партійних органів на три терміни підряд, а секретарів первинних організацій – не більше як на два.

· Проведення демократизації, ретельно дозуючи її згори. Згодом авторитет Хрущова почав падати і в інших верств та соціальних груп населення.

· Розчарувалася й інтелігенція, яка чекала більш глибоких перетворень.

· Реформаторська діяльність Хрущова відзначалася серйозними прорахунками, а відповідальність за це він перекидав на тих, хто ці реформи розробляли → багато з цих людей почали переходити до опозиції.

· Протест робітників у Києві, Краматорську, Харкові, Черкасах, Кривому Розі (!)

· Активізація р ад, профспілок, комсомолу, Добровільного товариства сприяння армії, авіації, флоту (ДТСААФ), Товариства Червоного Хреста

· Помітна демократизація політичного життя не відбулося. Основи радянської системи, яка ніколи не існувала без вождя, не було змінено.

Дата добавления: 2015-05-23