Мирні договори з Австрією, Угорщиною, Болгарією, Туреччиною

Версальський договір з Німеччиною. Створення Ліги Націй.

Після запальних дискусій 28 червня 1919 р. політики виїхали до розташованого за 16 км від Парижа Версалю, де й підписали договір, що увійшов у історію як Версальський. Цим документом, обсягом 200 сторінок, вирішувалася доля не лише Німеччини, а й майбутнє світу.

Перші 26 із 400 статей договору започатковували Лігу Націй - міжнародну міжурядову організацію, створення якої В. Вілсон вважав ключовою проблемою конференції. За Статутом Ліги Націй, який був складовою Версальського договору і який підписали 44 держави, її засновниками вважалися країни, що брали участь у війні проти Німеччини (таких було 31), а також новоутворені держави (13). Оскільки конгрес США, вважаючи, де переважали республіканці - прихильники ізоляціонізму, відмовився ратифікувати Версальський договір, то країна не стала членом Ліги Націй. Це, окрім іншого, стало особистою трагедією В. Вілсона, унаслідок якої він невдовзі відійшов від політики і помер. Ліга ж, штаб-квартира якої розташовувалась у Женеві (Швейцарія), формально проіснувала до квітня 1946 р., хоча фактично припинила діяльність 1939 р. напередодні Другої світової війни.

Ж. Клемансо наполягав на створенні армії Ліги Націй, проте американська і британська делегації рішуче заперечили проти цього. Натомість США змушені були відмовитись від ідеї Міжнародного арбітражу і Світового міжнародного суду. 14 лютого 1919 р. В. Вілсон представив Статут Ліги Націй, який журналісти відразу назвали «Євангелієм XX століття».

Однак від самого початку існування Ліги не було безхмарним. Чимало неєвропейських учасників конференції були не задоволені тим, що у Раді Ліги Націй домінували європейські країни: Британія, Франція й Італія. Уже на першому засіданні Асамблеї неєвропейці, особливо делегати від Аргентини, піддали організацію жорсткій критиці, називаючи її «європейським клубом». Вони ратували за демократичну Лігу, за те, щоб Рада обиралася всіма країнами на Асамблеї. Ці ідеї були відхилені й аргентинська делегація від'їхала.
Неєвропейські країни також закидали, що в Лізі домінують білі. Японці відверто заявили, що розцінюють це як вияв расової дискримінації. Проте американці та британці відхилили і ці звинувачення.

Паризька мирна конференція не звелася до обговорення лише долі Німеччини. «Велика трійка» також ухвалила важливі рішення щодо майбутнього Австро-Угорщини, Болгарії й Турецької(Османської імперії).Усі ці держави опинилися в таборі переможених. Долю їхніх територій було вирішено укладенням упродовж 1919-1923 рр. низки договорів. Ці договори виносилися на розгляд Ліги Націй як організації, покликаної врегульовувати проблеми між державами повоєнного світу. Переможені держави спочатку повинні були сплатити репарації.

Мирні договори:
1.Сен-Жермен: договір з Австрією (1919)
- Мирне врегулювання з двома частинами Австро-Угорщини здійснювалося через підписання з ними окремих договорів. Угода з Австрією була підписана у вересні 1919 р. у паризькому передмісті Сен-Жермені. Австрія втрачала Південний Тіроль та Істрію, які відходили до Італії, і великі території на користь трьох нових держав: Чехо-Словаччини, Польщі та Югославії
- Землі, що відходили до Чехо-Словаччини, включали деякі населені власне австрійцями. У цілому, особливо в Судетській області, у кордонах Чехо-Словаччини опинилося понад 3 млн німецькомовного населення
- Австрія була тепер маленькою гірською країною з населенням 6,5 млн чоловік. Третина населення проживала в австрійській столиці Відні. Австрії було заборонено будь-коли об'єднуватися з Німеччиною. Чисельність австрійської армії обмежувалась 30 тис. вояків

2.Нейї - договір з Болгарією (1919)
- Нейїський договір було підписано у листопаді 1919 р.
- Болгарія втрачала частину території, що передавалася Греції, Югославії і Румунії
- Чисельність болгарської армії не повинна була перевищувати 20 тис. вояків

3.Тріанон: договір з Угорщиною (1920)
- Коли мирні переговори рухалися до завершення, угорські комуністи на чолі з Бела Куном захопили владу в Будапешті. Відтак підписання мирного договору було відкладено до повалення комуністичного уряду. Після того як це сталося, новий угорський уряд на чолі з майбутнім диктатором країни адміралом М. Хорті у березні 1920 р. у Тріаноні підписав угоду
- Дві третини угорської території передавалися Чехо-Словаччині, Югославії та Румунії
- Внаслідок територіальних втрат населення Угорщини скорочувалося з 18 до 7 млн чоловік
- Чисельність угорської армії обмежувалася 35 тис. вояків

4.Севр: договір із Туреччиною (1920)
- Турецьку імперію упродовж багатьох століть очолювала Османська династія. Напередодні війни країна значно ослабла й природно, що турецька армія зазнала в нійпоразки
- Згідно із Севрським (1920) договором з Туреччиною вона втрачала всі свої територіальні володіння в Європі на користь Греції
- У Туреччини були відібрані землі на Арабському Середньому Сході: Франція отримала опіку над Сирією, а Британія встановила контроль над Палестиною, Йорданією й Іраком
- Туреччина зобов’язувалася сплатити репарації.

5.Лозанна: перегляд мирного договору
- Багато турків були обурені Севрським договором. Ці настрої поділяв і лідер турецької революції генерал Ататюрк, який у 1921 р. повалив Османську династію. Як тільки він прийшов до влади, його війська були готові до рішучих дій щодо перегляду договору. У результаті у Лозанні (Швейцарія) у 1923 р. було підписано новий договір
- Туреччина одержала назад значні території, передані у Севрі Греції
- Країна звільнялася від виплати репарацій

Дата добавления: 2015-05-23