Мовою документів. Із директиви № 21 Німецькі збройні сили повинні бути готоиі до того, щоб іще до закінчення, війни проти Англії блискавичною воєнною операцією перемогти

Із директиви № 21
"Німецькі збройні сили повинні бути готоиі до того, щоб іще до закінчення, війни проти Англії блискавичною воєнною операцією перемогти радянську Росію (варіант "Барбаросса")...

Загальна мета
Військові маси російської армії, що перебувають у західній частині Росії, мають бути знищені у сміливих операціях Із глибоким просуванням танкових частин. Треба перешкодити відступу боєздатних частин у простори російської території.

Потім швидким переслідуванням має бути досягнута лінія, з якої авіація вже не зможе здійснювати напади на німецькі області. Кінцева мета операції — відгородитися від азіатської Росії по загальній лінії Архангельськ — Волга. Таким чином, у разі потреби, остання промислова область на Уралі, що залишається а Росії, може бути паралізована авіацією.

У перебігу цих операцій Балтійський флот росіян швидко втратить свої опорні пункти і таким чином стане небоєздатним..."

Німецькі війська, що готувалися до наступу, складали групи армій "Північ", "Центр" і "Південь", перед кожною з яких стояли особливі завдання. Група армій "Північ" (командувач генерал-фельдмаршал В. Лесб) наступала зі Східної Пруссії в напрямку на Даугавпілс, Псков, Ленінград із метою знищити радянські війська у Прибалтиці, захопити порти на Балтійському морі. Група армій "Центр" (командувач генерал-фельдмаршал Ф. Бок) повинна була завдати удару по флангах радянських військ у районі Білостока, з'єднатися в районі Мінська і продовжити наступ на Москву. Група армій "Південь" (командувач генерал-фельдмаршал Г. Рундштедт) мала знищити сили Червоної армії в Західній Україні та на захід від Дніпра й продовжити наступ на Харків, Донбас і Крим.

2. Напад Німеччини на СРСР
22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. її війська перетнули державний кордон від Льодовитого океану до Чорного моря й розпочали наступ у глиб території СРСР. Союзниками Німеччини виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія та Італія.

Гітлерівське командування дістало можливість зосередити проти СРСР більшу частину своїх сил, озброєння, військової техніки (до 5,5 млн солдатів і офіцерів Німеччини, країн-сателітів) — 190 дивізій розгорнулися на всій довжині фронту. їх. повинні були підтримувати чотири з п'яти німецьких повітряних флотів.

Радянські війська, зосереджені в західних прикордонних округах, складалися зі 170 дивізій і налічували близько 2,7 млн бійців і командирів. Радянські дивізії не були повністю укомплектовані людьми, озброєнням, військовою технікою. Тому на основних напрямках ворог спромігся забезпечити собі значну перевагу.

Вранці 22 червня 1941 р. гітлерівська авіація розпочала бомбардування радянських військових аеродромів і важливих стратегічних міст. Раптовість нападу дозволила ворогові у перший день війни знищити 66 радянських аеродромів і 1201 літак.

Перші удари нацистів взяли на себе радянські прикордонники. Незважаючи на чисельну перевагу ворожих сил, вони показували приклади героїзму та мужності. Навіки в історію війни увійшли подвиги прикордонників застави лейтенанта ЛопатІна, бійців 90-го Володимиро-Волинського загону прикордонників, воїнів фортеці м. Бреста. На деяких напрямках радянські війська навіть перехопили стратегічну ініціативу і перейшли у наступ, зокрема вибили ворога з Перемишля й утримували місто протягом 5 днів. Але, попри героїчний опір Червоної армії, тільки протягом першого дня ворог просунувся на 30—50 км у глиб радянської території.

3. Створення антигітлерівської коаліції
Напад Німеччини на СРСР започаткував формування антигітлерівської коаліції — союзу держав із такими діаметрально протилежними інтересами, який ніколи не міг бути створеним за інших обставин. Одначе в умовах війни проти нацистської Німеччини уряди Великої Британії, СРСР, а перегодом США мусили дбати про захист життя своїх громадян, збереження незалежності своїх держав Спільними зусиллями зробити це було легше. Тому в день нападу Німеччини на СРСР прем'єр-міністр Великої Британії В Черчилль та президент США Ф Де-лано Рузвельт заявили про солідарність із ними. Радянський уряд запропонував Великій Британії укласти угоду про спільні дії.

16 липня 1941 р. у Москві було підписано угоду між урядами СРСР і Великої Британії про спільні дії у війні проти Німеччини, в якій зафіксовано взаємні зобов'язання про надання допомоги і підтримки у війні, а також про відмову від укладення сепаратного миру з противником. Цією угодою й почалося створення а йти гітлерівської коаліції.
2 серпня відбувся обмін нотами між СРСР і США про подовження на рік радянсько-амернканської торгової угоди і про економічне сприяння з боку США Радянському Союзові у війні проти нацистської Німеччини. Постачання Радянському Союзові зброї, воєнних матеріалів та стратегічної сировини здійснювалося відповідно до закону про ленд-ліз, прийнятому конгресом США у березні 1941 р. Цей закон надавав право американському урядові передавати різноманітні товари і послуги країнам-союзникам у період другої світової війни в позику, оренду чи кредит. Поставки за ленд-лізом перевищили 50% американського експорту періоду війни.

Важливим етапом у розвитку тристоронніх радянсько-брита нсько-америкамських відносин стала конференція представників трьох держав у Москві 29 вересня — І жовтня На ній ішлося про конкретні форми співробітництва в період війни.

Зміцненню союзу народів у боротьбі проти агресорів сприяла Декларація Об'єднаних Націй, підписана 3 січня 1942 р. у Вашингтоні представниками чотирьох великих держав (СРСР, США, Великої Британії та Китаю) і 22 інших держав.

Дата добавления: 2015-05-23