Тісніше об’єднувалися землі навколо Києва

Князь Володимир продовжував політику запровадження християнства на Русі. Церква і монастирі отримали на Русі великі привілеї, отримували частину княжих прибутків.

Другим напрямком внутрішньої політики було запровадження християнства. Ольга їздила по країні і, не лише вводила нові податки, а й пропагувала нову віру, встановлюючи символи християнської віри-хрести.

Внутрішня політика князів Київської Русі була спрямована на придушення повстань свого народу, який не хотів миритися з великими податками, накладеними на них князями. Княгиня Ольга знайшла новий засіб поповнення державної скарбниці. Вона збирала великі податки з мисливців, бджолярів.

Внутрішня політика київських князів.

Останній період характеризувався руйнівними міжусобицями на фоні зростаючої загрози вторгнень кочових племін та економічна стагнація внаслідок падіння значення “варязького” торгового шляху, пограбування хрестоносцями Константинополя в 1204р. та занепаду Абасидського халіфату – торгових партнерів Києва. В цей період за виключенням часу правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава, зовнішня політика була зведена князями до спроб знаходити собі тимчасових союзників для здобуття трону в Києві.

Другий період за правління Володимира Святого (980-1015) та Ярослава Мудрого (1036-1054) – період консолідації. Експаніонізм попереднього періоду поступається місцем внутрішній розбудові держави, міжнародна політика характеризується намаганнями одержувати дівіденди за рахунок політичних, торгових угод, підкріплених династичними шлюбами.

Зовнішня політика князів Київської Русі.

Перший, що займає майже століття з 882 р., за часів зайняття престола Олегом до загибелі Святослава в 972р. називають початковим, або періодом швидкої єкспансії. Олег на чолі великої армії напав на Константинополь та пограбував його. В результаті греки пішли на підписання торгового договору, вельми вигідного для київського князя. Стратегічно вигідне розташування Києва на торговому шляху “з варягів в греки” дало можливість варяжським князям створити в ньму свою головну базу, контролювати дніпровську торгову артерію, підкорити східно-слов’янські племена. Головним змістом зовнішньої політики Ігоря було зміцнення авторитету держави, розширення володінь та забезпечення інтересів торгівлі з іноземними країнами, особливо з Візантією. Ольга У міжнародній політиці намагалась забезпечувати інтереси своєї держави дипломатичним шляхом. Святослав за своїм покликанням був більше воїном, ніж політиком і державним діячем.

Запровадження християнства мало позитивне значення:

Дата добавления: 2015-05-23