Економічний розвиток Київської Русі. 4 страница

29. К. Розумовський. Ліквідація Гетьманщини: передумови і наслідки

Кирило Розумовський (1750—1764). Імператриця взяла морганатичний шлюб з Олексієм Розумовським. Хоч Олексій уникав політики, він палко любив свою батьківщину. Ймовірно, що це позначилося й на його дружині. Старшина звернулася до Єлизавети з проханням про призначення нового гетьмана. Відповідь імператриці була позитивною. Однак вона відклала справу, бо кандидатові, якого вона мала на думці,— молодшому брату Олексія Кирилові — було лише 16 років, і перш ніж зайняти цю посаду, він мав набратися досвіду. Кирила послали вчитися до університетів Західної Європи. Тим часом із Гетьманщини було виведено російські війська, а «Правління гетьманського уряду» поступово розпущено. Після повернення з Європи Кирила призначають президентом Імператорської Академії наук. 1750 р. у Глухові 22-річного Кирила проголошують новим гетьманом.

За Розумовського Гетьманщина переживала «золоту осінь» своєї автономії. Проводячи більшу частину часу в Санкт-Петербурзі, де він брав активну участь у придворній політиці, Розумовський також підтримував тісні контакти з Лівобережжям. Розуміючи, що суспільство Гетьманщини стало надто складним, щоб старшина могла виконувати в ньому судові, адміністративні та військові функції, Розумовський починає організовувати окрему систему судочинства. У 1763 р. після тривалої підготовки Гетьманщину було поділено на 20 повітів, кожен із власними судами, які розглядали карні, цивільні та межові (земельні) справи. Суддів обирали звичайно з маєтної знаті. Крім того, він розпочав дещо поверхову модернізацію козацького війська шляхом систематизації його вишколу, забезпечення уніформою та вдосконалення артилерії. Планувалося заснувати університет у давній столиці Мазепи Батурині.

Однак загалом прихильна Єлизавета не сприймала багато з гетьманових ініціатив. Коли він попросив дозволу встановити дипломатичні стосунки з європейськими дворами, його петицію було відхилено. Намагання Розумовського звільнити українське військо від участі у війнах, прямо не пов'язаних з українськими інтересами, теж зустріли негативну реакцію. Так, у 1754 р. бюджет Гетьманщини було поставлено під російський контроль, а митні кордони між Росією та Україною скасовано. Коли Розумовський добивався права вільно розподіляти землі на Лівобережжі, йому повідомили, що цією прерогативою користується лише імператриця.

Коли у 1762 р. до влади прийшла Катерина II, Розумовський повертається в Гетьманщину й займається її справами. У 1763 р. він збирає старшину на важливу раду в Глухові. Спочатку її метою було обговорення реформ судочинства. Але ця дискусія швидко поширилася й на проблему занепаду політичних прав Гетьманщини. Під кінець ради делегати ухвалили надіслати імператриці петицію з рішучим закликом повернути втрачені вольності й створити на Лівобережжі шляхетський парламент на кшталт польського сейму. В основі Глухівської петиції лежали посилання гетьмана й старшини на те, що їхня країна є окремим політичним та економічним цілим, пов'язаним з Росією лише в особі монарха. Слідом за цим Розумовський звернувся до імператриці зі сміливою пропозицією зробити посаду гетьмана спадковою в його родині. Інакше кажучи, українці просили Катерину взяти постійне зобов'язання шанувати їхню автономію.

Але українська знать прорахувалася. Саме Катерина II вирішує скасувати цю автономію взагалі. Вона наказала Розумовському прибути до столиці та зажадала його відставки. 10 листопада 1764 р. після деяких зволікань і спроб досягти компромісу Розумовський залишив гетьманство.

Причини ліквідації: укріплення російського абсолютизму призводило до посилення тенденцій централізації, уніфікації та русифікації; автономне існування України у складі Російської імперії дедалі більше ставало явищем несумісним з абсолютистською монархією; політика царського уряду була спрямована на інкорпорування українських земель до складу Росії з метою максимальної експлуатації людських та матеріальних ресурсів.

Наслідки
• Скасовано полково-сотенний устрій, а Лівобережжя й Слобожанщина були перетворені на російські провінції;

• Україна втратила свої національні збройні сили;

• козацтво як соціальна верства України було знищене;

• на всій території України примусово запроваджувалися органи управління Російської імперії, загальноросійське законодавство, норми і звичаї;

• більша частина козацької старшини одержала значні права і привілеї, а згодом її зрівняли в правах з російським дворянством;

• російський царат посилив експлуатацію людських і матеріальних ресурсів українських земель

30. Ліквідація Запорізької Січі: причини та наслідки
Причини:
- після завершення російсько-турецької війни 1769-1774 рр. Запоріжжя втратило значення як важлива воєнна фортеця;
- після ліквідації 1764 р. Гетьманщини Запоріжжя залишалося єдиною автономною територією, що суперечило політиці Російської імперії;
- Запоріжжя важливий осередок антифеодального руху (участь козаків у гайдамацькому русі, Коліївщина).
- недоцільність існування на шляху Росії до чорноморських портів державного утворення з власною митною системою;
- зазіхання російського дворянства на багаті чорноземи Запоріжжя та його природні багатства;
- Російський царизм турбувало зростання економічного потенціалу Запорозької Січі: збільшення чисельності населення, а особливо – великі потенційні можливості козацьких господарств фермерського типу.
Наслідки:
Після скасування гетьманства (1764 р.) і знищення Запорозької Січі (1775 р.) царський уряд ліквідував у 1781-1783 рр. адміністративно-територіальний устрій Гетьманщини. На зміну козацьким полкам і сотням розпочався загальноросійський поділ на намісництва (згодом губернії) і повіти. На Слобідській Україні така зміна відбулася ще раніше – у 1760-х рр. Козацьке військо перетворювалося в регулярні карабінерні полки російської армії.

Одночасно з остаточним позбавленням українців козацьких прав і вольностей вийшов указ про повне закріпачення селян (1783 р.). Натомість козацька старшина отримувала російські ранги й право поповнювати правлячий клас Російської імперії, переходити в розряд дворянства (Жалувана грамота дворянству 1785 р.).

Так в основному завершилася довготривала, але закономірна ліквідація козацької автономії у складі Російської імперії. Наявність автономного ладу в Україні на основі виборності органів влади не відповідала монархічно-бюрократичним принципам і централізаторській політиці самодержавства. Причому процес “ поглинання і перетравлення України як чужорідного політичного тіла ” продовжувався й у наступних XIX та у XX століттях.

31.Соціально-економічний, та політичний розвиток західноукраїнських земель у кінці 18-19 ст.

Стан західноукраїнських земель: найвідсталіші австрійські провінції, у яких проводилася політика національного і соціального гноблення (великі податки, панщина, повне безправ’я кріпаків, приниження національної гідності); населення Австрійської імперії складало 3,5 млн осіб, з них українців було 2 млн
Реформи Марії Терезії та Йосифа ІІ наприкінці 18 ст.

Марія Терезія (1740-1780)	Йосип ІІ (1780-1790)
Аграрна реформа
- Укладення «інвентарів», де була записана кількість земель, якими володіли поміщики, і визначені повинності селян. - Обмеження застосування тілесних покарань - Заборона панщини в неділю та свята, примусових робіт без згоди селян	- Звільнення від особистої залежності - Чітке визначення розміру панщини: не більше 3-х днів на тиждень, для найбідніших селян ще менше - Надання селянам мінімальних громадянських прав: одруження без згоди поміщика, навчання дітей у міських школах, звернення зі скаргами на поміщика, ліквідація права поміщика судити селянина - Отримання селянською громадою права самоврядування
Релігійна реформа
- Визнання рівними в правах римсько-католицької та греко-католицької церков - 1774- відкриття греко-католицької семінарії у Відні	- 1781- отримання всіма християнськими церквами рівних прав; - Підпорядкування церкви державі - Прирівнення священників за станом до державних службовців - Відкриття греко-католицької семінарій у Львові та Ужгороді
Адміністративна реформа
- Утворення Державної ради – органу влади - Утворення постійної армії - Поширення австрійських законів на всю територію Австрії - Уведення нового кримінального кодексу, де була стаття про скасування кріпацтва - Проведення політики протекціонізму(підтримки) торгівлі, вітчизняної промисловості - Проведення митної(податкової) реформи	- Уведення централізованої системи управління - 1786- припинення дії польських законів на території українських земель - Обмеження економічної могутності й влади дворян - Продовження політики протекціонізму, що сприяло розвитку капіталістичних відносин
Освітня реформа
- 1777- впровадження навчання рідною мовою в початкових класах	- Уведення світської(нецерковної) освіти

Були присутні і селянські виступи на західноукраїнських землях причинами ставало: посилення соціального та національного гноблення; скасування австрійським урядом деяких попередніх реформ. Основні події:

- 1843-1844- повстання на чолі з Лук’яном Кобилицею. Буковина

- Стали однією з вирішальних передумов скасування кріпосного права, але були жорстоко придушені владою

- Повстання показали, що селяни на західноукраїнських землях перетворилися на самостійну суспільну силу, яку не можна було недооцінювати.

Українське національне відродження наприкінці 18- у першій половині 19 століття

- Обмеження австрійською владою культурних прав українців

- Боротьба українців за збереження своєї самобутності, за національні права, яку очолили греко-католицькі священники.

Причини: вплив ідей Просвітництва; розуміння передовою частиною українського суспільства того, що феодально-кріпосницька система гальмує розвиток суспільства; проникнення в Україну ідей Французької революції.
1818р – “ Союз благоденства ”(Тульчин, Полтава). Їх метою було введення конституційного представницького правління, ліквідація самодержавства, скасування кріпосного права, шляхом військового перевороту. Члени Тульчинської управи “ Союз благоденства ” на своєму засіданні в березні 1821р. вирішили утворити нову таємну організацію – “ Південне товариство ”. Її лідером став П. Пестель. Невдовзі восени 1822 р. у Петербурзі виникло “ Північне товариство ” на чолі з Микитою Муравйовим, який написав програмний документ “ Конституція ”. Програмний документ “ Південного товариства ” – “ Руська правда ”.“Південне товариство ” було радикальнішим за своєю програмою: кріпосне право скасовувалось, встановлювалась республіка з однопалатним парламентом, зберігалась приватна власність на землю, але половина її вважалась громадською. Всі громадяни отримували особисту свободу та право рівності перед законом. У 1823 р. в Новограді – Волинському було створено третє таємне товариство під назвою “ Товариство об’єднаних слов’ян ”. Його очолили брати А. і П. Борисови та Ю.Люблінський.

Основними програмними документами - “ Правила об’єднаних слов’ян ” та “Клятви об’єднаних слов’ян”. В них пропагувалась ідея боротьби за визволення. Члени товариства відзначались своїм демократизмом. Їх мета: встановити федерацію всіх слов’янських республік. Україна як рівноправний член входить до федерації поряд з іншими республіками. У 1825 р. товариство увійшло до складу “ Південного товариства ”. Декабристи були обмежені у поглядах на національні проблеми Російської імперії.

Вирішення українського питання декабристи бачили по-різному.

Головні причини невдачі декабристського руху в Україні: вузькість, замкнутість, ізольованість. Це була організація в основному дворянської верхівки. Широкі народні маси були ізольовані від їхнього руху, пропаганда серед мас не велася.

- Це була перша спроба повалення самодержавства;

- Виступ декабристів призвів до поширення революційної та національно-визвольної боротьби в Російській імперії;

- Декабристські ідеї надихнули наступні покоління на боротьбу із самодержавством.

33. Національно-просвітницьких рух на українських землях в 19 ст.