Планування операції

Операція Вінтергевіттер

Опера́ція «Вінтергеві́ттер» (нім. Wintergewitter — Зимова гроза) (12 грудня — 23 грудня 1942 року) — операція німецьких військ з виведення з оточення 6-ї армії Фрідріха Паулюса в районі Сталінграду. Планування та проведення операції було покладене на групу армій «Дон» під командуванням Еріха фон Манштейна. Активні наступальні дії Червоної Армії на лівому крилі групи армій «Дон» з небезпекою прориву в напрямку Ростова змусили німецьке командування терміново укріплювати фронт та достроково припинити операцію.

Підготовку та проведення операції було покладено на групу армій «Дон», утворену наказом ОКХ від 21 листопада 1942 року. Новостворена група армій мала наступний склад:

- 6-а армія армійська група «Гот» - армійська група «Голлідт» - 3-я румунська армія

Ядром командування групи армій «Дон» став штаб 11-ї армії Еріха фон Манштейна.

Перед групою армій «Дон» було поставлено такі завдання:

· ударом із півдня на Сталінград утворити «коридор» до оточеної 6-ї армії;

· відновити цілісний та стабільний фронт.

Для виконання цих завдань Манштейн планував нанести два деблокуючих удари:

· 4-а танкова армія армійської групи Гота повинна була розпочати наступ основними силами з району Котельникове на схід від Дону. Основним завданням було прорвати фронт прикриття, ударити в тил або у фланг військам Червоної Армії на південь або на захід від Сталінграда і розбити їх.

· 48-й танковий корпус зі складу армійської групи Голлідта повинен був вдарити в тил військам прикриття супротивника із плацдарму на ріках Дон і Чір у районістаниці Нижньо-Чірська.

На випадок, якщо ще до початку наступу кількість військ Червоної Армії перед фронтом 4-ї танкової армії північніше Котельниково значно зросте або ж якщо знову виникне критична ситуація на фронті 4-ї румунської армії, що прикривала східний фланг, наказом був передбачений наступний запасний варіант: танкові дивізії 4-ї танкової армії повинні були бути терміново перекинуті західним берегом Дону на північ, на донсько-чірський плацдарм у Нижньо-Чірську і завдати головного удару звідти. Менша ударна група з донсько-чірського плацдарму повинна була завдавати удару на захід від ріки Дон на Калач для того, щоб розірвати фронт і відкрити 6-ій армії шлях через Дон по мосту.

6-ій армії командуванням групи армій «Дон» було наказано підготуватись до прориву в південному напрямку на зустріч армійській групі Гота. Вихід 6-ї армії з «котла»мав розпочатись згідно з планом «Доннершлаг».

Цей варіант операції «Вінтергевіттер» був викладений у наказі групи армій «Дон» від 1 грудня 1942 року. Точну дату наступу не було визначено, однак операція могла розпочатись не раніше 8 грудня. Така ситуація була зумовлена затримкою у стягуванні сил: армійська група Голлідта не встигала зайняти вихідні позиції для наступу внаслідок недостатньої пропускної здатності доріг, а 4-а танкова армія очікувала прибуття 23-ї танкової дивізії, яка через відлигу на Кавказі не могла рухатись власним ходом і доправлялася залізницею. Днем початку операції було названо 12 грудня.

За кілька днів Манштейн був змушений переглянути початковий план через незадовільний стан комплектації ударних груп. Із числа семи дивізій, призначених для групи Голлідта, дві (62-а і 294-а піхотні дивізії) вже були задіяні в боях на фронті 3-ї румунської армії і оперативний стан не дозволяв відкликати їх назад. 3-я гірсько-піхотна дивізія взагалі не прибула,

наказом ОКХ вона була передана групі армій «A», а потім групі армій «Центр». Групою армій «A» також було затримано артилеріюрезерву головного командування.

Активізація частин Червоної Армії на фронті 3-ї румунської армії змусила її штаб доповідати:

«У даний момент сил 48-ого танкового корпуса недостатньо для одночасної боротьби із проривами і контрнаступом, призначеним на 12 грудня» ^[4]

Оскільки ризикувати стійкістю чірського фронту було неможливо, Манштейн прийняв рішення відмовитись від двох деблокуючих ударів. Остаточно було вирішено, що основний удар мала наносити 4-а танкова армія.

Головна роль у вирішальному ударі була покладена на 57-й танковий корпус. Він складався з двох дивізій: прибулої із Франції 6-ї танкової дивізії (160 танків і 40 самохідних установок) і прибулої з Кавказу 23-ї танкової дивізії (30 танків).

Цим дивізіям були поставлені такі завдання:

· 6-й танковій дивізії, головні сили якої утворили ударний клин наступу, прорвати позиції радянських військ поблизу станції Курмоярський і наносити далі головний удар безпосередньо на захід залізничної колії в напрямку річки Аксай. Змішаній полковій групі зі складу цієї дивізії захопити Верхній Яблучний і очистити від супротивника лівий фланг і тил наступаючих військ.

· 23-й танковій дивізії праворуч 6-ї танкової дивізії, ешелонувавши свої частини на невелику глибину, просунутися на схід залізничної колії і через Небиків вийти до Аксаю.Обом дивізіям було наказано використовувати будь-яку можливість для захоплення плацдармів.

Дата добавления: 2015-05-23