Правління К. Розумовського в Україні (1750 – 1764 рр.)

Відновлення гетьманства в 1750 р. було спричинене:

-позицією старшини, яка наполегливо домагалася відновлення гетьманства від імператорського двору;

-наростанням невдоволення українців їхнім економічним становищем і загостренням у зв’язку з цим внутрішньої ситуації в Гетьманщині;

-загрозою війни прости Пруссії та ймовірною необхідністю використати у разі такої війни військовий потенціал Гетьманщини;

-потребою відновити економічно-стратегічний потенціал України з метою використання його у майбутніх війнах проти Туреччини;

Кандидатом на гетьманство імператриця Єлизавета висунула молодшого брата свого фаворита Олексія Розумовського – Кирила.

Вибори гетьмана Лівобережної України було призначено на 22 лютого 1750 р. царським указом від 5 червня 1750 р. Єлизавета затвердила Кирила Розумовського на гетьманському уряді. 13 березня 1751 р., перебуваючи в Петербурзі, К.Р. у придворній церкві присягнув на вірність імператриці, отримав із її рук гетьманську булаву та інші клейноди. Лише в середині липня 1751 новообраний гетьман прибув до Глухова.

Заходи К. Р, з відновлення самостійних дій державно – адміністративних органів Гетьманщини.

У жовтні 1751 під владу гетьмана було передано Запорозьку січ. Повертався й Київ. Зносини з Лівобережною У. знову покладалися на Колегію закордонних справ. К. Р. почав без погодження з рос. Урядом призначати полковників і роздавати землі. Посилилися позиції козацької старшини., якій надавалося право за відсутності гетьмана керувати Гетьманщиною. Регулярним стало скликання у Глухові старшинської ради, водночас пожвавлювалося господ. Життя, почалася відбудова Батурина, якому було повернуто статус столиці та Глухова, де містилася резиденція гетьмана. Гетьман удався до заходів. що обмежували сваволю рос. Чиновників, які перебували в Україні. Зокрема, без дозволу гетьмана заборонялося арештувати українців, окрім кримінальних злочинів. Самостійні дії гетьмана суперечили планам імперського уряду, який аж ніяк не прагнув посилення укр. автономії. Тому, незважаючи,на великий вплив К.Р. при дворі імператриці 1754 р. з’явилася низка указів, що обмежувала гетьманську владу. Розумовському було заборонено призначати полковників, а дозволено лише пропонувати кандидатів. У відповідь на клопотання відновити самостійні зовнішньо – політичні зносини лівобережної Гетьманщини Розумовський дістав категоричну відмову. Особливому контролю підлягали фінансові справи Гетьманщини.

Найрішучіші заходи К. Р., спрямовані на оновлення життя Гетьманщини, припали на 60 – ті роки 18 ст. Повернувшись до Глухова після чергової тривалої поїздки до Петербурга й Москви на поч. 1760 р., гетьман відвідав усі полки Гетьманщини. Поїздка переконала його в необхідності суттєвих змін у діяльності адміністративних органів. Першим зазнало реформування судочинство. Спроби гетьмана відродити колишню систему судочинства РП засвідчили його прагнення перетворити Гетьманщину з військової на цивільну шляхетську державу. Водночас К. Р. намагався запровадити спадкове гетьманство. На Старшинській Раді наприкінці 1763 р. було схвалено 23 пункти, які лягли в основу чолобитної на ім’я імператриці з проханням закріпити гетьманство за родом Розумовських. реформував він і армію: полки перетворилися на регулярні. Козаків було одягнено в уніформу. Великі задуми виношував гетьман щодо культури й освіти. Він, зокрема, планував відкрити в Гетьманщині два університети. Перший – оновлена на європейський кшталт Києво – Могилянська академія. Ще один універ. планувалося відкрити в Батурині.

Усунення Розумовського від влади. Ліквідація гетьманства.

Про дії К. Р. стало відомо в Петербурзі. Нова імператриця Катерина ІІ обурилася бажанням старшини зробити гетьманство спадковим. К. Р. негайно викликали до Петербурга. Вимога Катерини ІІ була категоричною – зректися гетьманської булави. Протягом 10 місяців укр. гетьман,використовуючи свої зв’язки при дворі, намагався якось залагодити справу. Та імператриця була непохитною, адже не особа Розумовського була причиною ліквідації Гетьманщини. То був закономірний захід імперського уряду, який прагнув остаточної ліквідації Української Держави – Гетьманщини. Отож у жовтні 1764 р. К. Р. змушений був скласти гетьманські повноваження.

Імператорським маніфестом від 10 листопада та указом Сенату від 17 листопада 1764р. К.Р, позбавили гетьманства. Натомість для управління Лівобережною Україною та Запорожжям було створено Малоросійську колегію на чолі з президентом і генерал – губернатором графом Петром Рум`янцевим.

Дата добавления: 2015-05-23