Основні риси права. Кодифікація законодавства в Українській СРР (20 –ті роки)

З переходом у 1921 р. до НЕПу, що допускав вільну торгівлю і товаро-грошові відносини, постало питання кодифікації радянського законодавства.

Раднарком УСРР постановою від 10 травня 1921 р. доручив Мінюсту вжити заходів до кодифікації всіх діючих норм.

Було створино законодавчі акти з основних гаалузей права: Цивільний кодекс, Земельний, КПК, Закон «Про ліси» (1923 р.), ЦПК (1924 р.), Ветеринарний кодекс (1925 р.), Виправно-трудовий кодекс (1925 р.), Адмін. кодекс (1927 р.)

Цивільний кодекс (1922 р.):

Скл. з 4 частин.

У загальній частині визнавались основні засади, суб єкти і об єкти права.

У розділі «Про речове право» - норми, що регулювалиправо власності, забудови, заклад майна тощо.

Розділ «Зобов язання» - зобов., що виникали з договорів.

Цивільний кодекс визначав виключне право держави на землю, на її багатства, води, інші націоналізовані державні підприємства, залізниці, судна, телеграф, телефон. Всі об єкти держ. власності повністю виділялись з цивільного обігу.

Право кооперативної власності, а також право приватної власності на предмети не вилучені з цивільного обігу.

Розділ «Спадкове право» - спадкування за законом і за заповітом допускалось не більше спадкового майна (10 тис. карбованців). Частина, що перевищувала цю вартість переходила на користь державі.

КЗпП

Проголошував, що наймання і надання робочої сили проводиться на основі добровільної згоди.

Тривалість робочого часу не перевищує 8 годин.

Надурочна робота не допускалась.

Кодекс мав положення про учнівство, про працю жінок і неповнолітніх, право профспілок на виробництво, на соц. страхування робітників і службовців тощо.

Зокон «Про ліси»

Складався з 4 частин:

- загальна частина;

- про охорону лісів і їх збереження;

- про держ. ліси;

- про порядок надходжень і провадження видатків на користування лісами.

Мета закону: законодавче регулювання становища лісів як об єктів держ. власності.

Земельний кодекс

Скл. з основних положень і 4 частин:

- про трудове землекористування;

- про міські землі;

- про державне земельне майно;

- про землеустрій та переселення.

- Кодекс проголошував скасування приватної власноті на землю, на її надра, води, ліси і пертворював їх у власність держави.

Ветеринарний кодекс

Скл. з 4 частин:

- основні положення присвячені організації та завданням держ. ветеринарної служби;

- заходи та порядок регулювання і припинення заразних хвороб дом. худоби і птиці;

- ветер.-санітарний нагляд за переміщенням тварин і зберігання тваринницьких продуктів здійсн. лише ветперсоналом;

- система ветерин. органів і в центрі, і на місцях.

Кодес законів «Про народну освіту»

Мова йшла не тількт про освіту, але і про виховнц роботу.

Скл. з 4 частин:

- організація управління і постачння у нар. освіті;

- виховання дітей дошкільного віку;

- підготовка робітників по професійній освіті;

- політична освіта і виховання дорослих.

Кодекс законів «Про сім ю, опіку і акти сімейного стану»

Визначалось, що доказом шлюбу є реєстрація в органах сім ї, опіки і громад. стану.

Кодекс ввів інститут усиновлення, як форму громад. допомоги дітям.

При розлучені роздільною власністю було майно, придбане подружжям до шлюбу.

Кримінальний кодекс

Скл. з 2 частин:

1) загальна;

2) особлива.

Кримінальна віповідальність діє лише за наявності вини особи, що мала 2 форми:навмисність і необережність.

За Конст. СССР 1924 р. основи крим. законодавства віднесено до компетенції загальносоюзних органів.

У 1924 р. затверджено основні начала крим. законодавства. Відповідно до ньоо

го у 1927 р. прийнятий новий крим. кодекс Укр., що передбачав новий склад злочинів і збільшення санкцій за їх вчинення.

64. Поняття та основний зміст Конституції УРСР 1937.

Надзв. 14 з їзд рад УРСР 30 січня 1937 р. пийняв постанову, якою затвердив 3 по рахунку Конституцію УРСР.

Зміст:

Скл. з 146 статей і 13 розділів.

1 розіл – присвячений сксп. устрою радянської України.В ньому проголошувалось, що УРСР є соціалістичною державою робітників і селян, де владу становлять ради депутатів трудящих. Економ. основою УРСР визнавалась соціалістична власність держ.

2 розділ – державний устрій.

ст.13. УРСР добровільно об єднується з іншими рівноправними соціаліст. рад. республіками в союзну д. –СРСР.

Кожний громадянин Укр.є громадянином СРСР.

В наступних рожділах говорилось структуру, порядок утворення, компетенцію та основні форми д –сті як центральних органів управління, так і місцевих.

Вищим органом держ. влади УРСР єВерховна рада. Вона обиралась на 4 роки (1 депутат від 100 тис. населення).

Замість 4 законодавчих органів (Всеукр. з їзд рад, ВУЦВК, Президія ВУЦВК і раднарком), що діяли за попередніми конституціями – Верховна рада ставала єдиним законодавчим органом.

Повноваження ВР:

- затвердження народно-господ. плану держави;

- затв. бюджету;

- керівництво основними галузями господарства і культ. життя;

- податки;

- законод. про працю;

- організ. суд. органів;

- обирала президію – колегіальний постійно діючий орган між сесіями ВР. Вона визнавала закони, тлумачила їх, контролювала д-сть уряду, скасов. рішення одл. рад, якщо вони суперечили законодавству, публікувала закони, організовувала вибори до ВР, нагороджувала почесними званнями, мала право помилування, надавала право громадянства.

- утв. уряд – Раднарком України – найвищий виконавчий і розпорядчий орган держ влади. Уряд мав право видавати постанови і розпорядження на основі і на виконня законів та перевіряти їх виконання.

До скаду Раднаркому входили:

1) голова;

2) його заступники;

3)голова держ. планової комісії;

4) 14 наркомів Укр. – народна освіт, комунальне господарство, місцева промисловість, соц. забезпечення.

Вищі органи влади УРСР, як і вищі органи держ. влади СРСР були показовими. А реальна влада – в руках партійного керівнищтва.

Констит. перейменувала Ради роб., селянських і червоноармійських депутатів на Раду депутатів трудящих.

Відмінено позбавлення виборчихє прав певних категорій громадян.

Скасовувались переваги при виборах до рад предс. робочого класу.

Згідно ст. 143 – вибори від Рад трудящих від сільскої до міської ради проводилися на основі загального, прямого і рівного виборчого права шляхом таємного голосування.

В Конст. 1936 р. впереше було визначено положення про референдум, де він визначався я к всенародне опитування (ст. 49). Схоже було і в Конст. 1937 р. (ст.3).

У розділі 10 формально проголошувались широкі демократичні права, але це були пропагандиські акти. Було продекларовано широкі права і свободи, а реальна практика перекреслювала зміст цієї конст.

Конст. проголошувала недоторканість особи, житла. Але вже в к. 30-х рр. почались масові репресії.

В ст. 12 прогол. право на працю.

Ліквідовано нац. райони, нац. сільські ради.

Конст. мала спеціальний розділ, присвячений органам суду і прокуратури.

Прогол. основні принципи д-сті суд.- прокур. органів.

Ще за Конст. 1936 р. Укр. формально зберігала свою суд. с-му, однак ст. 14 віднесла судові ф-ії до відання суду.

Основою суд. с-ми в Укр. залишились Народний суд, до підсудності якого віднесено цив. і крим. справи.

Судді не призначались, а обирались.

Згідно Конст. ств. Спеціальні суди – це військ. трибунали, лінійні суди залізничного і водного транспорту.

З припиненням дії Конст. найменування Генпрокурора було скасовано.Посада стала називатися – Прокурор УРСР.

65.Розвиток галузей радянського права на Україні на основі загальносоюзних законодавчих актів. Віднесення кримінального законодавства до компетенції союзу РСР. (30-ті роки)

У 1922 – 1927 рр. у рад. Росії, а згодом і в Укр. була проведена повна кодифікація всіх галузей права. Такої широкої кодифікації, та ще й в такий короткий термін людство не знало.Були прийняті важливі законодавчі акти, які регулювали майнові, договірні, трудові, земельні відносини тощо.

Кодиф. здійсн. 2 шляхами:

1) рецепцією законодавства РСФРР;

2) розробкою власних законодавчих актів.

Перший шлях був переважаючим, законодавство УСРР в більшості випадків було точною копією законодавста РСФРР.

Наступним етапом кодифікац. роботи в цьому напрямку було створення основ союзного законодавства. В жовтні 1924 р. приймаються Основи судоустрою і судочинства СРСР і союзний республік, в грудні 1928 р. – Загальні начала землекористування і землеустрою СРСР. Загальносоюзні кодифікаційні акти відбили ще в більшій степені процеси централізації влади, управління і правового регулювання, які відбувалися в країні.

Конституційне право.

Утв. СРСР викликало необх. відповідних змін у Конст. УСРР 1919 р. 10 травня 1925 р. 9 Всеукр. з їзд Рад прийняв постанову «Про зміну Конст. УСРР».

Конст. скл. з 82 статей і 5 розділів: 1. Загальні положення. 2. Про устрій рад. влади (цей розділ скл. з 2 частин – одна була присвячена центральним органам влади, друга – місцевим). 3. Про виборчі права; 4. Про бюджет УРСР; 5. Про герб, прапор УРСР.

Розділи про виборчі права і про бюджет були введені в Конст. впереше. Новою була і стаття про столицю УРСР. Вперше було визначено компетенцію Президії ВУЦВК – право законодавчої ініціативи.

Цивільне право.

Забезпечувала проведення НЕПу. Кодифікація розпочалась відразу після прголошення НЕПу. Але до прийняття цив. кодексу необхідно було законодавчо вирішити ряд поблем по запровадженню принципу матеріальної зацікавленості суб єктів підприємницької д-сті шляхом надання їм більшої самостійності в господарській д-сті. Спадкування за законом і за заповітом допускалось, якщо вартість спадщини не перевищувала 10 тис. золотих крб. Основні положення цього нормативного акту були включені в Цив. кодекс УСРР, який був затв. постановою ВУЦВК від 16 грудня 1922 р.

Цив. кодекс 1922 р. був повною рецепцією Цив. кодексу РСФРР. Він скл. з 4 частин. У загальній частині визначались основні положення, суб єкти і об єкти цив. прав, угоди і позовна давність.

Сімейне право.

31 травня 1926 р. ВУЦВК затв. «Кодекс законів про родину, опіку, подружжя та про акти громадського стану». Це був перший рад. сімейний кодекс в УСРР. Він скл. з 5 розділів:родина; про опікунство;подружжя, права громадян змінювати своє прізвище та ім я; визнання особи безвісно відсутньою або померлою.

Кодекс визнавав лише держ. реєстрацію шлюбу (ст. 105), регулював майнові і аліментні права подружжя, правовідносини між батьками і дітьми, питання опіки і піклування.

Трудове право.

З введенням НЕПу відбув. поступовий перехід до договірних начал в труд. відносинах.

Проект Кодексу законів про працю УСРР розроблявся паралельно з КЗпП РСФРР у повній відповідності з ним. Введені в дію одночасно – 15 лист. 1922 р. Скл. з 17 розділів, які под. на 192 статті.

КЗпП УСРР досить ефективно регулював труд. відносини на початковому етапі НЕПу. Але вже з 1924 р. на Укр. починають поширюватися загальносоюзні акти.

Земельне право.

Постанова ВУЦВК «Основний закон про трудове землекористування» від 27 травня 1922 р. регулював широке коло питань трудового землекористування. Ця постанова стала складовою Зем. кодексу УСРР 29 лист. 1922 р. Кодекс скл. з основних положень і 4 частин: «Про трудове землекористування», «Про державне земельне майно», «Про землеустрій і переселення». Кодекс назавжди скасував право приватної власності на землю, надра, води і ліси в межах УСРР.

Передбачав види землекористування: общинне, дільниче, колективне.

27 червня 1927 р. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову про зміни і доповнення до Земельного кодексу УСРР. Фактично це було прийняття кодексу в новій редакції.

Закон про ліси УСРР3 лист. 1923 р.

Ветеринарний кодекс УСРР 13 березня 1925 р.

Кримінальне право.

8 червня 1927 р. з явився новий Крим. кодекс, побудований відповідно до загально союзних основних начал крим. законодавтва СРСР і союзних республік.

Злочином визначалось – суспільно небезпечною дією визнавалась кожна чинність чи не чинність, що загрожує рад. ладу або ламає правовий порядок, що його завела влада на перехідний до комун. ладу період.

Якщо у Крим. кодексі 1922 р. було 27 складів злочинів, що передбачало вищу міру покарання, то у кодексі 1927 р. – 46 складів злочинів.

Ст. 54 із 18 підпунктами контрреволюційні виступи – визнавала засудженого ворогом контрреволюційних мас.

У 12 випадках за контрреволюційні злочини можна отримати вищу міру покарання.

Передбачено можливість кваліфікувати злочини за аналогією.

Впереше вст. відповідальність за недонесення про держ. злочин до вищих органів влади чи на місцях. Вст. позбавлення волі не менше 6 місяців.

Межа віку крим. відп. – 12 р. В результаті в язниці заповнені підлітками.

У 1927 р. зеків у віці 16-21 років було 47% від заг. к-сті засуджених.У 1929 р. ряд постанов про зміни осноних начал крим. законодавства СРСР і союзних республік

67. Соціально-економічне становище Західної України у складі Польщі і Північної Буковини у складі Румунії. Юридично над землями Східної Галичини і Західної Волині було встановлене польське панування 14 березня 1923 року, коли Рада послів країн Антанти в Парижі узаконила анексію цих земель Польщею.Основою державної політики Польщі щодо України став польський великодержавний шовінізм. З державних установ звільнялися всі службовці, які не присяглися на вірність Польській державі. Територія Східної Галичини та Західної Волині була перейменована в Східну Малопольщу, а згодом — у Польщу «Б». Коронні землі мали назву Польща «А».В адміністративному відношенні край було поділено на п’ять воєводств — Волинське, Львівське, Поліське, Станіславське і Тернопільське. У вересні 1922 року польський сейм прийняв закон про воєводську автономію, відповідно до якого у Львівському, Станіславському і Тернопільському воєводствах утворювалися воєводські сеймики та їхні виконавчі органи — комітети. Рішення сеймиків вимагали санкції президента держави. Воєвода як представник уряду мав компетенцію зупинити будь-яке рішення сеймика, що не вимагало санкції президента. На посади воєвод і старост у повітах приймалися, як правило, особи польської національності. 1924 року видається закон про заборону української мови в усіх державних і муніціпальних установах, у тому числі сільських. У 30-х роках територіальні органи польської урядової адміністрації мали розподіл на загальні адміністрації та спеціальні. Загальна адміністрація мала функції, які відносилися до компетенції органів внутрішніх справ. Спеціальна адміністрація контролювала діяльність органів місцевого управління. На території воєводства уряд представляв воєвода. Він призначався на посаду президентом за поданням міністра внутрішніх справ і очолював загальну й спеціальну адміністрацію. Свої повноваження він здійснював за допомогою воєводського управління, яке, в свою чергу, поділялося на відділи. На чолі загальної адміністрації повіту стояв староста, якого призначав міністр внутрішніх справ. Староста підпорядковувався воєводі і представляв уряд на території повіту. Зазначимо, що польський уряд на українських територіях фактично не приділяв уваги соціальній політиці, проблемам сільського господарства, освіти тощо. Це був період застою в економіці західноукраїнських земель. Північна Буковина в листопаді 1918 року після краху Австро-Угорщини увійшла до складу Румунії. Остаточно Буковина і Бесарабія були передані Румунії за умовами Севрського мирного договору в серпні 1920 року. Політична активність українців Буковини була незначною. Тут діяла тільки Українська національна партія. Нетерпимість румунів до українців була навіть більшою, ніж поляків, хоча за конституцією 1923 року передбачалася формальна рівність підданих. На рівні держави нехтувалися права українського народу, який проголосили «зукраїнізованими румунами». До кінця 1924 року були закриті всі українські школи, навіть прізвища змінювали на румунський зразок. Тут офіційно було запроваджено стан військової облоги, який тривав до 1928 року. Все це призвело до занепаду господарства та глибокої економічної й політичної кризи, наслідком якої стало встановлення фашистського режиму генерала Й. Антонеску.

Дата добавления: 2015-05-23